Меню сайта

Область и районы
  • Одесса
  • Одесская обл.
  • Ананьевский р-н
  • Арцизский р-н
  • Белгород-Днестр-й
  • Беляевский р-н
  • Березовский р-н
  • Болградский р-н
  • Великомихайловский
  • Ивановский р-н
  • Измаильский р-н
  • Килийский р-н
  • Кодымский р-н
  • Лиманский р-н
       (Коминтерновский)
  • Николаевский р-н
  • Окнянский р-н
       (Красноокнянский)
  • Подольский р-н
       (Котовский)
  • Овидиопольский р-н
  • Раздельнянский р-н
  • Ренийский р-н
  • Саратский р-н
  • Татарбунарский р-н

  • Николаевская обл.
  • Николаевский р-н








  • История края
    А Б В Г Д Е Ж З И К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я
    A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z


    НАГІРНЕ

    Нагірне - німецька лютеранська колонія Марієнберг (Marienberg) Ставровської волості Ананьївського повіту Херсонської губернії (зараз Антонівської сільради Окнянського району Одеської області). Колонія була заснована в середині ХІХ століття на землі княгині Марії, доньки окнянського поміщика Гагаріна, від чого і пішла її назва Марієнберг – Мар’їна гора. Першими поселенцями були ремісники. Згідно з книгою Пивовара А.В. «Поселення Херсонської губернії за повітовими алфавітами» в 1856 році колонія належала поручнику фон Ліндергрейгу і налічувала 50 дворів. Німецька колонія, як і інші, отримала особливу форму адміністративного устрою. Документація велася німецькою мовою. Тільки найбільш важливі документи переводилися на російську мову. Колонія Марієнберг домоглася високого рівня добробуту. Але це було досягнуто завдяки особливим умовам - пільг та привілеїв, наданих державою, створення товариств на пайових засадах, які отримували з Німеччини грошові позички, виписували нові сільськогосподарські машини.


    Фрагмент карти 1891 року

    Німці зіграли видну роль в господарському освоєнні Окнянщини, займаючись, в основному, сільським господарством і торгівлею. Жили колоністи громадами, мали специфічний адміністративний устрій і управління, дотримувалися традиційних норм общинного життя і господарської діяльності. Колоністи, незважаючи на тривалість свого проживання в поселеннях, в повній мірі зберегли свою самобутність. З початком будівництва неподалік залізниці Одеса-Балта в 1862-1865 роках кількість жителів колонії значно збільшилась. У 1887 році Марієнберг населяло 164 чоловік та 176 жінок. В кінці ХІХ століття колонія на картах називається хутором Торосова. Скоріш за все, Марієнберг продали, абу віддали в оренду людині з таким прізвищем. В 1896 році хутір Торосова налічував 53 двори – 357 жителів (187 чоловік та 170 жінок). В поселені був реформаторський молитвенний дім, німецька школа – 13 учнів ( 5 хлопців та 8 дівчат), магазин. З початком Першої світової війни, мобілізація торкнулася і Торосово. Бланковський Василь ніс службу рядовим 2-го гренадерського Ростовського полку. Після бою біля села Яблоново 8 липня 1915 року зник безвісти.


    Фрагмент карти 1914 року

    Селяни Антонівки 16 листопада 1917 року самовільно відібрали в колоніста Коха з Марієнберга землю, змушивши його скаржитись адміністрації УНР. Приїхавши в село з групою військових, Вільгельм Кох вигнав селян з своєї землі. Події Української революції 1917-1921 років перетворили Окнянщину в арену безперервних бойових битв. Протягом цих років влада на місцях в різний час контролювалася Центральною Радою, Директорією, більшовиками, австрійськими військами, білогвардійською армією Денікіна, військовими формуваннями Дроздовського. На початку 1920 року село зайняла 8-ма бригада ІІІ копусу Української Галицької армії, яка пробула тут до весни на умовах союзників генерала Денікіна. Тривалий час в с. Нагірному проживав червоноармієць, котрий служив під командуванням Чапаєва В. І. Мова йде про Олександра Яковича Даммера. Сам він родом з м. Саратова і вирва громадянської війни застала його саме там. Як колишнього солдата, обізнаного з багатьма видами зброї, його призначили кулеметником. Під час наступу на м. Уральск він був зі своєю тачанкою в складі розвідки. Неподалік від Уральска зав’язались важкі кровопролитні бої з переважаючими силами денікінців. Бої тривали і біля залізничної станції Деркул, на схилах гори Шипової. Уральск Чапаєвська дивізія взяла штурмом в лютому 1919 року. Після цього вела бої на Дону, біля ст. Костянтинівська, Кигальника, Новоросійська та ін. На станції Костянтинівській Даммер вступив в партію більшовиків. Згодом його було призначено політруком одного з підрозділів 133-го полку 22-ї стрілецької дивізії.


    В 1920 році з частин Херсонської та Подільської губерній було утворено Одеську губернію. Хутір входить до Ставровського району Балтського округу і знаходиться там до жовтня 1923 року. Почалася масова реорганізація у сільському господарстві: створювалися ТОЗи, комуни, а в 1928 році — перший колгосп, Невдовзі, на території Одеської губернії, постановою Центрального Виконавчого Комітету УСРР від 12 жовтня 1924 була створена Молдавська Автономна Соціалістична Радянська Республіка, в яку тут же увійшов Ставровський район з колонією Марієнберг. Колоністи лояльно ставилися до радянської влади, охоче ступали в колгосп, здавали туди свою худобу. Однак багато жителів було репресовано в 1937-1938 роках:
    Аль Вільгельм Якович, 1904 р.н.
    Вольф Фрідріх Фрідріхович, 1904 р.н.
    Аль Іван Якович, 1898 р.н.
    Вольф Генріх Фрідріхович, 1901 р.н.,
    Келлер Давид Вільгельмович, 1912 р.н.,
    Лемле Готліб Якович, 1898 р.н.,
    Лемле Йоган Якович, 1900 р.н.,
    Лемле Людвіг Якович, 1896 р.н.,
    Лемле Філіп Якович, 1894 р.н.,
    Лемле Едуард Якович, 1906 р.н.
    Лемле Яків Христофорович, 1898 р.н.
    Ріккер Іоган Християнович, 1914 р.н., 27 вересня 1938 розстріляний
    Россін (Росин) Якоб Мартинович, 1901 р.н.
    Фаут Філіп Фрідріхович, 1907 р.н.
    Шеффер Фрідріх Павлович, 1903 р.н.
    Шнабель Фрідріх Данилович, 1899 р.н.
    Шок Йоганес Якович, 1887 р.н.
    Шпіцер Федір Христофорович, 1891 р.н.
    Шпіцер Едуард Христианович, 1898 р.н.
    Шок Яків Якович, 1885 р.н., 17 листопада 1937 розстріляний.



    Фрагмент карти 1938 року

    З початком вторгнення румунських військ на Красноокнянщину в липні 1941 року колоністи Марієнберга відмовилися евакуюватися на Схід. Село було окуповано 7 серпня 1941 року – одразу ж після відступу радянських військ. В роки окупації колоністи користувалися лояльністю з боку румунської військової влади. Період окупації не залишив ніяких відомостей про село. Також мало відомо про учасників Другої світової війни. Відомо, що житель села, Монастирський Василій Єфимович, 1918 р.н. був нагороджений орденом Вітчизняної війни ІІ степеня.


    Колоністи відступають разом з частинами Вермахту. 1944 рік

    В 1943 році з Марієнбергу було насильно вивезено до Німеччини декілька родин. В 1945 році їх, як зрадників Батьківщини було репатрійовано в республіку Комі і поставлено на облік спец поселення, як осіб німецької національності в селі Лемти, Троїцько-Печорського району. У 1956 році їх було знято з обліку поселенців.
    Матір:Фейт Лідія Августівна - 1903 р.н.
    Діти:
    Фейт Едгар Романович - 1936 р.н.,
    Фейт Роберт Романович - 1938 р.н.,
    Фейт Едуард Романович 1930 р.н.

    Мати: Келлер Вільгельміна Іванівна – 1890 р.н
    Діти:
    Келлер Марія Яківна – 1929 р.н.
    Келлер Альвіна Яківна – 1932 р.н.

    Родина Бауерів була вивезена в листопаді 1943 року до Польщі. Звідти їх в 1945 році, як зрадників Батьківщини було репатрійовано в республіку Комі і поставлено на облік спецпоселення Тереховей, як осіб німецької національності, в Усть-Усінському районі. У 1956 році їх було знято з обліку поселенців.
    Мати: Бауер Міна Густавівна – 1912 р.н
    Діти:
    Бауер Філіп Якович – 1933 р.н.
    Бауер Єлла Яківна – 1937 Р.н.

    Родина Вейсів також була вивезена в березні 1944 року до Німеччини. Звідти їх в 1945 році, як зрадників Батьківщини було репатрійовано в республіку Комі і поставлено на облік спецпоселення Зеленоборськ, як осіб німецької національності, в Кожвинському районі. У 1956 році їх було знято з обліку поселенців.
    Мати: Вейс Лідія Яківна -1900 р.н.
    Діти:
    Вейс Альфред Якович – 1925 р.н.
    Вейс Альбрехт Якович -1933 р.н.
    Вейс Амалія Яківна – 1928 р.н.

    Під час наступу Червоної Армії у березні 1944 року німецькі колоністи були змушені повертатись на свою історичну Батьківщину. 6 квітня 1944 року село Марієнберг було звільнене від окупантів. Почалась відбудова села. Однак, уже восени цього ж року німецьке населення, за прикладом інших колоній Окнянщини, насильно переселили в Казахстан.

    В повоєнні роки село заселили переселенцями з навколишніх хуторів. Марієнберг у 1947 році було перейменовано в Нагірне, тобто на горі. Разом з селами Антонівка та Володимирівка з 1954 по 1989 роки Нагірне входило в колгосп «Шлях до комунізму».

    На сьогоднішній день село «загубилося» серед чисельних долин Окнянщини. На 2001 рік в селі проживало 165 чоловік. Кількість жителів поступово зменшується в наслідок переїзду до більш перспективних сіл району.






    Окнянський р-н
    Интерактивные карты
  • OpenStreetMap
  • Яндекс карты
  • Карты Google



  • Чорна
  • Тригради (Фріденсталь / Friedenstal)
  • Вижине (Германсталь / Germannstal)
  • Новосамарка (Софіївка / Sofiental)
  • Нагірне (Марієнберг / Marienberg)
  • Унтилівка



  • Часи минулі

  • Чорнянська волость
  • Ставровська волость
  • Малаєштська-2 (Малаївська) волость
  • Чорнянський район
  • Окни - володіння князів Гагаріних.

  • community@kraeved.od.ua        КРАЕВЕД © 2013-2017        Открываем историю одесского края