Меню сайта

Область и районы
  • Одесса
  • Черноморск
      (Ильичевск)
  • Одесская обл.
  • Ананьевский р-н
  • Арцизский р-н
  • Балтский р-н
  • Белгород-Днестр-й
  • Беляевский р-н
  • Березовский р-н
  • Болградский р-н
  • Великомихайловский
  • Захарьевский р-н
      (Фрунзовский)
  • Ивановский р-н
  • Измаильский р-н
  • Килийский р-н
  • Кодымский р-н
  • Лиманский р-н
      (Коминтерновский)
  • Николаевский р-н
  • Окнянский р-н
      (Красноокнянский)
  • Подольский р-н
      (Котовский)
  • Овидиопольский р-н
  • Раздельнянский р-н
  • Ренийский р-н
  • Саратский р-н
  • Татарбунарский р-н
  • Тарутинский р-н

  • Николаевская обл.
  • Николаевский р-н
  • Очаковский р-н








  • История края
    А Б В Г Д Е Ж З И К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я
    A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z


    ВИЖИНЕ

    Долина Вижино стає відомою на топографічних картах, починаючи з початку ХІХ століття. В минулому по цій долині текла річка, навіть було декілька озер, які вже давно пересохли. Русло річки до цих пір видно деінде по долині, а в сусідньому селі Тригради навіть залишився кам’яний місток початку ХХ століття. “Выжженная земля” - все, що залишали після себе турецькі війська впродовж чисельних воєн з Польщею, потім з Росією. Так долина й отримала свою назву.


    Вижине на карті Стрельбицького 1860 року

    В середині ХІХ століття тут оселяються німецькі ремісники і засновують колонію Германсталь (Hermannstal), або Германово. Проте цей католицько-лютеранський хутір селяни з навколишніх сіл звали “Вижине” – на честь долини. Відносилася колонія до Херсонської губернії Тираспільського повіту Малаївської-2 волості і вже у 1887 налічувала 81 чоловік та 70 жінок населення.

    Німецькі колоністи вибирали для своїх поселень рівну територію, забудова завжди велась планово. Із спогадів офіцера генерального штабу в Херсонській губернії підполковника А. Шмідта: “Усі німецькі колонії в окрузі відзначалися чітким плануванням дворів. Вулиці в населених пунктах були прямими і широкими, щоб не дуже забруднювалися. Будинки, здебільшого споруджені з фронтонами, перпендикулярно впиралися у вулиці, дахи були з соломи чи очерету. Сусідні будинки з’єднувалися між собою високими огорожами. На вулиці біля кожного двору влаштовувалися обгороджені квітники. За дворами розміщувалися склади хліба у скиртах, обгороджені, а іноді відокремлені від сусідніх токів лише дорогами. Житлові будівлі споруджувалися майже завжди на високому фундаменті. Під будинком споруджувалися погреби, а горища використовувалися для зберігання зерна. Сараї будувалися майже однакових розмірів з будинком. В них визначалося місце для коней, корів, телят і лошат. Окрема прибудівля споруджувалася для овець. Поруч робили навіс для зберігання землеробських знарядь та візків”.

    Найважливішу роль у долі німців зіграв прийнятий 4 червня 1871 Указ Олександра II, який скасував всі привілеї колоністів, що були у них ще з часів Катерини II. Німецькі селяни переводилися під загальне російське управління і отримували статус поселян-власників - точно такий же, що був у селян після їх звільнення від кріпацтва. Все діловодство в німецьких поселеннях переводилося на російську мову.


    «Списки населенных пунктов и некоторые справочные данные по Тираспольскому уезду Херсонской губернии». 1907 год

    Населення Вижиного росло. В 1906 році воно становило 216 осіб (46 дворів), у 1911 році – 234 особи, у 1916 році – 263 особи. У селі проживав сільський староста, писар, був католицький молитовний дім та школа. З початком Першої світової війни, мобілізація торкнулася і Вижине. Геттіх Християн Матвійович ніс службу рядовим І-ї Кавказької робітничої роти. 29 жовтня 1917 року в наслідок хвороби поступив в лазарет. Подальша доля не відома.


    Медична книга Геттіха Християна, учасника Першої світової війни

    У березні 1918 року, коли в Маяки ввійшли австрійські війська, поміщики і німецькі колоністи з хуторів і сусідніх сіл Вижиного і Триградів створили загін, котрий з силою відібрав у селян землю, худобу та реманент. Маже рік село прожило під владою УНР. Тоді у Вижиному проживало 240 осіб, колоністи обробляли 1800 десятин землі. В кінці 1918 року на зміну австрійським військам прийшли англо-французькі, котрі захопили Малаївську-2 волость. На прикінці квітня 1919 року тут тимчасово була установлення радянська влада. Вижине невдовзі займають українські частини С. Петлюри, а наприкінці літа 1919 року сюди вдерлися денікінці. Заможні німецькі колонії, які не брали участь у громадянській війні, служили для всіх воюючих джерелами поповнення запасів продовольства і фуражу, нерідко стаючи об'єктами відвертих грабежів. Це в значній мірі послужило причиною того, що до кінця громадянської війни політичні симпатії німецьких колоністів, вкрай несприйнятливих до марксистської ідеології, схилялися в бік більшовиків, які декларували стабільність, виступаючи під популярними гаслами боротьби з бандитизмом. Радянська влада у Вижиному встановилася весною 1920 року. У 1920 році населення Вижиного нараховувало 299 осіб, у селі було 53 німецьких господарств (одно єврейське), до лав Червоної армії вступило 11 осіб.

    Жителю села Вижине, Семену Ульяновичу Клюшкіну, довелось багато часу провести в боротьбі з донськими білогвардійськими козаками. С. Клюшкін був командиром батальйону 9-ї Кубанської армії з 1918 по 1923 рік. У 1921 році він став оперпрацівником особового відділу штабу 22-ї стрілецької дивізії і під псевдонімом “Васін” брав участь у виявленні і знищенні білогвардійських загонів у районі теперішнього Краснодона.

    За новим адміністративним поділом, у 1923 році Вижине входить до Дубосарського району, а з жовтня 1924 року входить в склад Красноокнянського району Молдавської Автономної Радянської Соціалістичної Республіки і підпорядковується Триградській сільській раді. В роки сталінських репресій, з села було заслано в табори двох братів - Штикельмаєра Генріха Яковича, 1899 р.н. та Йогана Яковича, 1904 р.н. З серпня 1940 року Молдавську АРСР було ліквідовано і Вижине входить в склад Одеської області. У 1940 році вижинянські колоністи обробляли 1230 га колгоспної землі.


    Фрагмент карти Одеської губернії за 1923 рік

    З початком Другої світової війни, Вижине потрапило в зону наступу румунських військ. У розвідувальному зведенні штабу Південного фронту від 5 серпня 1941 року про бойові дії румунських військ говориться, що в другій половині дня 4 серпня ворог, за підтримки 3-4 дивізіонів артилерії, зайняв Гулянку, Тригради, Вижине та Оленівку. За даними полонених і радіорозвідки на Дубосарському напрямку відзначається прибуття нових румунський частин.

    Вся частина сучасної Одеської області – територія між Дністром та Бугом - була віддана Румунії, як платня за військову допомогу. Ця територія дістала назву “Трансністрія” і підпорядковувалася румунському органу – сигуранці. Для керівництва окупованими територіями при фашистському уряді Румунії був створений спеціальний орган - "Військово-цивільний кабінет по адміністрації Бессарабії, Буковини та Трансністрії". У кожному губернаторстві румунські окупанти створили свою адміністрацію, старі територіальні поділи було ліквідовано.


    Фрагмент радянської карти 1938 року

    У рапорті командування 54-го корпусу німецької армії від 17 серпня 1941 року командуючому 11-ї німецької армії про ексцеси, скоєні румунськими військовими на окупованих східних територіях говорилося, що у Вижиному 7 серпня були конфісковано 84 коней, цивільному населенню погрожували батогами і рушницями. Командування 54-го корпусу німецької армії передало командуванню 5-го корпусу румунської армії прохання про повернення коней німецькому населенню. Грабежі, вчинені під загрозою застосування зброї, теж мали своє місце. Солдати 3-й румунської піхотної дивізії грабували під час свого походу цивільне населення, вилучали годинники, гроші, коштовності і одяг, погрожуючи людям зброєю. В роки окупації колоністи користувалися лояльністю з боку німецької військової влади. Росло населення колоній, де окупаційний режим був значно м’якший. У 1943 році населення Вижиного становило 347 осіб.

    Під час наступу Червоної Армії у березні 1944 року німецькі колоністи були змушені повертатись на свою історичну Батьківщину. 5 квітня 1944 року село Вижине було звільнене від румунських окупантів. Почалась відбудова села. В 1945 році відновив свою роботу колгосп на чолі з Дамером А. Однак, уже восени цього ж року німецьке населення насильно переселили в Казахстан. Жителька села, Андронова Марія Степанівна, 1923 р.н. була нагороджена орденом Вітчизняної війни за бойові заслуги на фронті.

    В 1958 році колгосп ім. Молотова, куди входило Вижине, приєднали до колгоспу «Іскра» в с. Гулянка. Триградська сільська рада була ліквідована, Вижино підпорядкувалося Маяківській сільській раді. В селі був створений радгосп «Прогрес». З 1991 року село поступово занепадає, зачинено всі комунальні установи. За переписом 2001 року населення села становило 175 осіб. На сьогоднішній день кількість населення значно зменшилась.






    Окнянський р-н
    Интерактивные карты
  • OpenStreetMap
  • Яндекс карты
  • Карты Google



  • Вижине (Германсталь / Germannstal)
  • Дубове
  • Нагірне (Марієнберг / Marienberg)
  • Новосамарка (Софіївка / Sofiental)
  • Тригради (Фріденсталь / Friedenstal)
  • Цеханівка
  • Чорна
  • Унтилівка



  • Часи минулі

  • Чорнянська волость
  • Ставровська волость
  • Малаєштська-2 (Малаївська) волость
  • Чорнянський район
  • Окни - володіння князів Гагаріних.

  • community@kraeved.od.ua        КРАЕВЕД © 2013-2018       Открываем историю одесского края