Слобідка - селище міського типу, розташоване за 30 км від м. Кодима -узлова залізнична станція, відстань до обласного центру - 250 км знаходиться на півночі Одеської області. Площа с. Слобідка - 440 га. Населення станом на 01.01.2007 р. - 2600 осіб. День села - 28 серпня. Історичний рік заснування - 1938.

Виникнення Слобідки пов’язано з будівництвом залізничної лінії Київ-Балта. У 1883 р. тут збудовано перші пристанційні і житлові будови. У господарстві розвивалися капіталістичні відносини. У поміщиків Мардара і Маньковського селяни брали землю в оренду, були куркулі. Основну масу населення становили робітники й селяни. З’явилася на селі сільськогосподарська техніка. З будівництвом залізничної гілки Слобідка-Бельци, Слобідка стала вузловою станцією. Було збудовано паровозне депо, водокачка, медпункт, баня. З будівництвом станції будувалося і селище. На той час побудовано перший двоповерховий будинок, який належав чиновнику Лозинському. Млин власника Курбатова побудовано у 1910-1911 рр. Зерно для помолу на борошно привозили люди з різних сіл. У 1892 р. завершено будівництво великого красивого вокзалу. Буфет-ресторан тримала італійка Біанкі. У 1901 р. відкрито однокласне залізничне училище з трирічним терміном навчання. Під час Великої Вітчизняної війни на території Слобідки діяла комсомольсько- молодіжна група "Чайка", яка нараховувала понад 20 підпільників. 13 березня 1944 р. заарештовано й розстріляно 23 учасники підпілля.

На фронтах Великої Вітчизняної війни воювало 1500 односельчан, 430 з яких з поля бою не повернулося, 750 односельчан нагороджено орденами та медалями. Авеличеву Івану Тихоновичу, який загинув у 1945 р., присвоєно звання Героя Радянського Союзу. У боротьбі з німецькими загарбниками особливо відзначилися молоді жінки селища, зокрема М.П. Кухарська (нагороджена одна з небагатьох в світі орденом Флоренс Найтінгел, яка під час Сталінградської битви винесла з поля бою понад 200 поранених); К.Г. Василевська - лікар (нагороджена орденом Леніна), О.Ф. Поліщук - лікар, медсестри - П.І. Корицька, М.І. Нартова, М.І. Мельник, Л.М. Горохова, М.М. Ткач, Л.П. Галінська. У 1954 р. завершено будівництво нового залізничного вокзалу.

У 1974 р. побудовано нову триповерхову школу. У 1988-1990 рр. електрифіковано залізничну дорогу та здійснено будівництво житлового 60-квартирного будинку і дитсадка на 160 місць.

У селищі функціонують Будинок культури, 3 бібліотеки, 5 магазинів, 4 кіоски, 3 кафе-бари. Надають послуги населенню поштове відділення, радіотелефонна станція, Слобідське відділення Кодимських електромереж, автозаправна стація № 6 АТ "Облтопливо", млин, олійня.
Селище славиться своїми односельцями, серед яких заслужені працівники освіти УССР - Є.М. Андрієнко, І.А. Курко. Заслужений працівник лісового господарства УССР - Дороховський Іван Павлович. Заслужений працівник культури УССР - Гавриленко Олена Іванівна. У селищі проживала відома естрадна співачка Гелена Великанова.
Тут жила, навчалася хоробра жінка, санінструктор, орденоноска орденів Леніна та Червоної Зірки - Смирнова Марія Петрівна.
Тут народився Герой Радянського Союзу - Авеличев Іван Тихонович.
Славетні родини: родина Дороховських виховала двох синів: В.І. Дороховського - офіцера, С.І. Дороховського - підприємця. Родина Белінських виховала шестеро дітей. У 1983-1987 рр. побудовано два житлових двоповерхових будинки для вчителів.
Селище Слобідка живе, працює, розвивається. Історія його продовжується.

До складу Слобідської селишної ради входить село Правда