Окнянський район, Одеська область

Жосан Сергій,
історик, краєзнавець

На час перебування українських земель в складі Російської імперії, колоніальна влада, поміщики та духовенство – всі ті, хто володів землею, шукали будь-якої можливості для збагачення за її рахунок. Особливо активно процес пішов після скасування кріпосного права. Колишні землевласники, позбавлені звичної робочої сили, змушені були шукати нове застосування своїм землям переходити на ринкові відносини. Зокрема, розвиток садів, націлених на отримання прибутку, стало одним із багатообіцяючих напрямів у розвитку сільського господарства на території України.

Сучасне селище Окни на початку ХХ століття в ході історичних подій зуміло бути одразу в складі двох губерній – Подільської та Херсонської. Річка Ягорлик ділила Окни на дві частини, північну (Подільську) – місто Окни, та південну (Херсонську) – село Окни. В «херсонській» частині розташовувався маєток князя Анатолія Гагаріна, відомого землевласника. Саме в Окнах князем Анатолієм Євгеновичем Гагаріним було засновано наприкінці ХІХ століття плодовий розплідник для вирощення садових сортів дерев, кущів та ягід.

Садівнича наука у той час лише зароджувалася. Аналізуючи стан вітчизняного садівництва наприкінці ХІХ століття, один з прогресивних учених-агрономів (пізніше близький товариш, однодумець та соратник Л. П. Симиренка) професор М. В. Ритов з гіркотою і болем писав, що всі тогочасні дослідження в області садівництва спиралися на закордонні наукові праці, своїх досягнень було мало [10, с. 37].

Князь Анатолій Євгенович Гагарін входив до складу комітету з організації та проведення першого з'їзду плодівників у 1894 р., на якому він очолив секцію «Плодоводство», з такою ж назвою й видавався журнал під його редакцією. Все це було тільки кінцевим результатом досліджень князя. Основна наукова робота проводилась в маєтку в Окнах, під його керівництвом, або під керівництвом провідних спеціалістів-помологів того часу.

Вперше про Окнянський розплідник ми читаємо у путівнику Андрєєва за 1898 рік. Автор пише, що за 17 верст від ст. Чубівки при містечку Окни знаходиться маєток князя Анатолія Гагаріна, що займає простір 10000 десятин. Місцевість типово степова з глибокими балками та властивими їй жарою та посухами. Головний інтерес маєтку представляють чотири сади: один для помологічних дослідів і спостережень над фруктовими деревами, інші три — промислові плодові, виноградні і лісові. У великому розпліднику дерева вирощувалися без будь-якого форсування, щоб завчасно привчити їх до всіх ґрунтових і кліматичних негараздів. Штучно розведений у маєтку ліс займає понад 30 десятин. У маєтку князя садівники-початківці проходили приватну практику [1, c. 195].

В книзі «Обзор Подольской губернии за 1908 год» вказано, що власник Окнянського маєтку володіє садом в розмірі 25 десятин, в якому 1786 насаджень приносять щорічного прибутку 2500 рублів [4, с. 184].

Cад займав площу в 40 десятин, із яких 13 десятин були під промисловими і дослідницькими насадженнями, а 27 – під розплідником. Ґрунти в низині – чорнозем, на підвищеннях – суглинок. Клімат був степового і сухого характеру. Всіх садів у князя Анатолія Євгеновича було чотири. Два з них були розташовані по обидва боки річки Ягорлик, а один – на схилі глибокої степової балки. Ці три сади були відведені під промислові насадження. Четвертий сад, помологічний, знаходився біля маєтку князя, на високому місці з сухим ґрунтом. В цьому саду було зібрано асортимент різних місцевих та закордонних плодових дерев. Тут на них робили різні дослідження, і якщо досліди закінчувалися вдало, то прищеплене дерево переміщали в розплідник. В іншому ж випадку залишали в саду в одному або двох екземплярах [3, c. 54].

Князем Гагаріним було влаштовано зрошення за допомогою насоса Вортінгтона. З використанням зрошення з’явилась можливість підняти урожайність і прибуток промислових насаджень, у зв’язку з чим у 1901 році було вирішено збільшити розміри розплідника. Розплідник був розташований по обох схилах степової балки, на високому і відкритому місці, без будь-якого захисту від південних і східних вітрів. Це, звісно, не може не впливати на вирощування саджанців. Але головним негативним фактором були тривалі літні посухи. Під майбутні засадження розорювалась необхідна кількість цілини, яка весною засівалась баштанними рослинами. Після збору урожаю проходились плугами Р. Сакка (марка M.R.18). Наступної весни відбувалось засадження саджанцями на відстані 1,5 аршина між рядами і 10 вершків в рядах між рослинами. Добривами не користувались [3, с. 55].

Всього щорічно засаджувалось по 7 кварталів (25 сажнів в довжину і 20 сажнів в ширину). В кожному кварталі 40 рядів по 120 дерев в ряду, що складало 4800 дерев в одному кварталі. В розпліднику саджанці доглядалися приблизно до трьох років, а потім вже поступали на продаж. Звільнені від саджанців дерев квартали використовувалися під городні культури. Повторна посадка саджанців на старих кварталах не використовувалась, для цього щорічно виорювали нові цілинні землі, яких в маєтку було багато. Таким чином, дерева вирощувалися виключно на цілинному, новому ґрунті, багатому поживними речовинами і тому завжди представляли собою чудові екземпляри для купівлі.

Як підщепи для яблунь у напівштамбовій формі використовувались дички яблунь; для карликової культури – дусен і райка. Для груш підщепами слугували сіянці дикої груші; для карликових дерев – айва. Сливки прививались на сен-жульєн і на міраболан (останній погано ріс в місцевості); черешні – на сіянцях черешень і на духмяній вишні або антипці (Prunus Mahaleb); вишні – на сіянцях вишні. Підщепою для абрикос був сіянець дикого абрикосу (занзар або жердель). Персики в розпліднику розводилися мало; прививалися вони на сіянцях персика. Підщепою слугували дерева з розплідника або купувались [3, c. 55].

Обробка ґрунтів розплідника проводилась за допомогою коней, а між саджанцями – руками. Кінна оранка значно здешевила обробку, і крім того, вона може відбуватися в будь-який час. Місцем збуту саджанців служили губернії: Херсонська, Подільська, Бессарабська, Таврійська, Київська, Волинська, Катеринославська, Полтавська, Харківська, Воронежська, Ставропільска, і крім того Батумський округ, Привіслянський край і Туркестан. Надходили також замовлення із північних губерній імперії (Тверської, Петербургської), але з них виконувалися тільки окремі замовлення; в більшості випадків всі замовлення з північних губерній відхилялися. Всього з розплідника в рік продавалось понад 10 тисяч саджанців по цінам щорічного друкованого каталогу.

Найкраще в розпліднику вдавалося виростити:

• Яблука літні: астраханське біле, воронежське рожеве, тіточка, челліні; яблука осінні: графенштейнський кальвіль, осінній пармен; яблука зимові: данцингський кальвіль, красно цвіт, ранкова роса, кальвіль сен-совер, циганка молдавська, ландсбергський ренет, липове, вагнера призове, канадський ренет, золотий пармен, ренет обердіка, тіролька, бойкен, французький золотий ренет, штетінське червоне, шампанський ренет.
• Груші літні: скороспілка, ільїнка, панна, любима клаппа; груші осінні: бера боск, лісова красуня, бон луїз, осіння деканка, бергамот донауера, фіга голландська; груші зимові: бера діль, пас кольмар, арданпон, бергамот єсперен.
• Вишня: рання солодка темно-червона, рання солодка рожева, королева гортензія, остгеймерська, амарель.
• Черешня: чорна одеська, рожева деніссена.
• Абрикоси: червононобокі, жовті великі.
• Персики: гросс міньйон, пурпурний ранній, бурдин.
• Сливки: коше пер, пердригон, королівська, ренклод зелений, ренклод граф альтан, італійська венгерка, венгерка домашня.
• Горіх грецький.

В Одесі князь А. Є. Гагарін друкував каталог, де пропонував всім бажаючим різноманіття фруктів та ягід, які вирощувалися в його розпліднику. На жаль, оригінали каталогів відомі зараз тільки за кордоном, зокрема, три таких каталоги зберігаються в Росії [2].

В каталозі також друкувалися статті з плодівництва та садівництва. Князь палко підтримував вітчизняних садоводів, захоплювався, коли вдавалося вивести нові сорти. У своєму каталозі у 1902 році Анатолій Гагарін писав про виведений сорт яблука видатного на той час науковця-садівника Левка Симиренка: «Цей чудовий сорт (Ренет Симиренко) заслуговує на поширення і, хоча тотожність його з Зеленкою Вуда є доведеною, ми вважаємо за краще називати його ім'ям розповсюджувача» [6].

Князь Анатолій Гагарін помирає від нервового стресу в Одесі у 1917 році, його сини були змушені емігрувати в Францію, а нову радянську владу в Окнах дослідницькі та помологічні сади не цікавили. Не має достеменних відомостей, що відбулося з садами у 1920-х роках, але можна припустити, що їх скоріш за все було вирубано місцевими селянами.

Список використаних джерел:

1. Иллюстрированный путеводитель по Юго-Западным казенным железным дорогам / Сост. П. А. Андреев. К., 1898. 640 с.
2. Каталог плодового питомника Окнинской экономии имения «Окна» Балтского уезда Подольской губернии и Ананьевского уезда Херсонской губернии князя Анатолия Евгеньевича Гагарина. Осень 1916 – весна 1917. Одесса, 1916. 56 с.
3. Кичунов, Н. И. Плодоводство в России [Текст]: материалы и изследования. Вып. IV. Плодоводство в Подольской губернии / Н. И. Кичунов ; Министерство Земледелия и Государственных Имуществ, Департамент Земледелия. С.-Петербург : Тип. В. Киршбаума, 1901. 97 с.: 46 рис., 1 карта.
4. Обзор Подольской губернии за 1908 год. Каменец-Подольский, 1909. VI, 160, [193] с. : табл.
5. Питомник князя Гагарина // Рада. 1910.23 октября (5 листопада). № 240.
6. ПОПУЛЯРНІСТЬ РЕНЕТУ СИМИРЕНКА ВЧОРА ТА СЬОГОДНІ. Журнал «Овочі та фрукти». Режим доступу – https://www.pro-of.com.ua/populyarnost-reneta-simirenko-vchera-i-segodnya/ (дата звернення: 30.07.2024)
7. Раевский, М. Н. Плодовая школа и плодовый сад [Текст]: руководство к культуре плодовых дерев в южной половине России / М. Н. Раевский ; под ред. Кн. Анатолия Гагарина. С.-Петербург : Издание А. Ф. Девриена, 1903. 323 с. : портр. М. Н. Раевскаго, 161 рис.
8. Рытов М. В. Превосходные русские яблоки. Издательство. П. П. Сойкин. Петроград, 1915. 32 с.
9. Усиков И. П. Краткая помология в описаниях и рисунках для русских плодоводов-практиков [Текст]: руководство к выбору лучших сортов плодовых деревьев и ягодных кустов для доходных насаждений, составленное по Бржезинскому / И. П. Усиков. В 2-х частях. Безплатное приложение к журналу «Плодоводство». С.-Петербург : Типография С.-Петербургскаго Градоначальства, 1899. 324 с.
10. Черказьянова И. В. МОЛОЧАНСКИЙ ОТДЕЛ ИМПЕРАТОРСКОГО РОССИЙСКОГО ОБЩЕСТВА ПЛОДОВОДСТВА // Сучасні дослідження з німецької історії : зб. наук. пр. / гол. ред. Н. В. Венгер. Дніпро : ЛІРА, 2018. 152 с.

02.08.2024