З великою повагою приступив до створення цієї статті,
яку присвячую своїм землякам-трудярям. Це люди, які колись
будували та розвивали
мою Чорну, люди, які важкою працею приносили користь рідному селу. Птахофабрика, консервний завод, майстерні, чисельні молочно-товарні ферми вже давно відійшли в минуле. Не одні старечі очі, проходячи повз цих руїн колись могутнього колгоспу, з гіркотою згадували велич та славу Чорної. Пропоную короткий екскурс в історію села, в часи, які залишилися в дитячій та юнацькій пам’яті наших батьків.
1957 рік видався для села досить значним. Не тільки тому,
що Чорнянський
район було скасовано, а ще тому, що всі
9 колгоспів Чорної було об’єднано в один – колгосп ім.
Дзержинського. На період об’єднання Чорнянського району з
Красноокнянським,
колгосп імені Дзержинського був досить значним галузевим господарством району. Державі було здано тисячі тон м’яса, молока та різноманітних зернових культур. Збільшення виробництва продукції було поставлено як головне завдання кожного колективного господарства району. Це стосувалося як працівників тваринництва, так і хліборобів.
Рільнича бригада №1 під керівництвом бригадира А.Твардієвича виростила 55 га цукрових буряків і 4 га кормових. З початку збиральних робіт 1957 року комбайнерами працювали І.Перепелиця та тракторист О. Шаргородський. Вони кожного дня виконували і перевиконували норми. І. Березовський тоді завідував фермою № 3, яка протягом 1958 року добилася непоганих успіхів по продуктивності тваринництва. Кращі доярки колгоспу Мезернюк Валентина та Черховська Марія отримували високі надої молока.
«Майстри на всі руки» – так називали в колгоспі каменярів Кирила Оніку, Івана Шулянського, теслярів Віктора Мамая, Василя Чеплинського, Костянтина Оніку. Кожен з них досконало знав свою справу і міг з успіхом працювати теслярем, каменярем, штукатуром. Будівельна бригада колгоспу під керівництвом Миколи Порожнюка влітку 1960 року збудували склад для зерна, пташник, стіни для трьохрядного корівника на 200 голів худоби, будинки для працівників ферми. Старанно трудилися теслярі Віктор Момот, Всеволод Корчинський, каменярі Іван Гамайло, Кирило Оніка та підсобний робітник Євген Кладніцький.
В грудні 1961 року робітники чорнянського відділеня міжколгоспної будівельної організації перевиконали свій річний план по виготовленню піщано-цементної черепиці. Так, з плану 250 тисяч штук виготовлено 253 тисячі 475 штук, що становило 102,3%. Майстри А.Барладян, Н. Тасіядій, І.Рудик, Л. Трояновська, Л. Цибулівська, Б.Оніка та інші завжди виконували денні і місячні норми. Вся виготовлена продукція була вивезена на місця будівництва тваринницьких об’єктів у колгоспах. Працівники надалі виготовляли продукцію в рахунок 1962 року. Бригадиром цеху з виробництва черепиці був В. Очинський.
У вересні 1967 року кукурудзоводам належало зібрати 600 гектарів кукурудзи на зерно. В господарстві було 9 «херсонців». Всі їх працівники майстерні відремонтували і підготовили до роботи. Для оперативного обслуговування агрегатів на полі мали авто майстерню, якою завідував механік Сергій Бурковський. Тут був і зварювальний апарат, токарний, свердлильний та інші верстати. Токар Веніамін Король, слюсар Леонід Дарієнко були майстрами широкого класу. Вони швидко виконували замовлення механізаторів тракторних бригад.
У 1963 році було намолочено 40 тисяч цнт зерна, а вже через рік валовий збір становив понад 60 тисяч цнт. 1966 року він досяг майже 100 тисяч. Стільки хліба давала тоді земля. Тракторист 4-ї тракторної бригади Євгеній Чернявський працював у вересні 1967 року в парі з Дионісієм Брижатим. На ДТ-54 розпочали жнива, збір кукурудзи. Тесляр Михайло Харжевський завжди допомагав усувати поламки техніки.
І-ша комплексна бригада МТФ в серпні 1968 року була під керівництвом завідуючого О. Крушельницького. Доярами працювали Віктор Боревський, Любов Гамайло, Пелагея Харжевська, Любов Рожко, Ніна Гамайло,Марія Родін. Скотарі – Дмитро Порожнюк, Петро Чулков та Іван Пугач. Для працівників ферми на той час були створені всі умови для праці – була окрема кімната з телевізором, свіжі газети та журнали, взимку організоване харчування.
Далеко від села в степу на невисоких схилах балки була розташована ферма № 4 (завідувач М.Брижатий). Її побудували в 1964 році як відгодівельний пункт великої рогатої худоби. Поряд стояло два свинарники. Тоді тут було розміщено більше 600 бичків і 1000 голів свиней. Для того, щоб тварини давали добрий приріст, потрібна була злагоджена праця всього колективу відгодівельників. Скотарі Єремій Меліховський та Никифор Твардієвич в 1967 році добивалися високих приростів живої ваги. Відгодівельний пункт був обладнаний кормоцехом, роботу якого забезпечували Тимофій Серебряк і Василь Стаднік. Максим Турта, Іван Чернявський, Петро Ремінний доглядали свиней. Всього на пункті працювало 30 чоловік. Весь день вони знаходилися на фермі. В спорудженому будинку тваринників можна було почитати газети та журнали, послухати радіоприймач, пообідати.
Ф.Вінницький був завідуючим молочно-товарної ферми комплексної бригади № 5. Максим Арсентійович Жулавський та Роман Єфремович Андріяш доставляли корми. Тваринницями були: Євгенія Кальян, Христина Корчинська, Валентина Корчинська, Дарія Корчинська, Єлизавета Максимівна Ремізова. В звіті про грошові премії переможцям змагання – 45 карбованців отримала Ліза Реміз і по 15 карбованців Петро Чорнявський та Ніна Зарицька.
Відзначили також працю кращих комбайнерів, які виділилися на збиранні цукрових буряків. Серед них – Сергій Твардієвич та Василь Гульпа. За кращі показники в роботі члени їх агрегатів одержали по 70 карбованців на екіпаж обслуги. Підвели підсумки й працівників молочно-товарних ферм. Першість у змаганні здобув колектив МТФ № 2. За кращі місячні показники одержали премії в розмірі 20-35 карбованців доярки Ніна Зарицька, Ніна Добрянська, Феня Сторож, Ганна Доскач, Ніна Глушко та ін. Винагороджено було також групу скотарів – Михайла Ходорозю, Миколу Бокмара, Петра Грогораша. В цілому колектив МТФ № 2 одержав 700 карбованців преміальних.
В центрі села Чорна – колгоспна ремонтна майстерня. Щоденно сюди приїзжали трактори, автомашини, на робочі місця поспішали механізатори. Так, станом на 1 лютого 1972 року 17 тракторів уже було відремонтовано, а 10 перебувало на ремонті. Багато сил і праці тут залишили газозварювальники Михайло Сопінський, Олексій Порожнюк. Токарі Веніамін Король та Микола Жулавський займалися виготовленням деталей. Наполегливо працювали трактористи Федір Харжевський і Володимир Паценюк.
Не тільки чоловіки досягали значних успіхів в тогочасному суспільстві. Указом Президії Верховної Ради СРСР за успіхи досягнуті у Всесоюзному соціалістичному змаганні і проявлену трудову доблесть по збільшенню виробництва і заготівель продуктів тваринництва в зимовий період 1972-1973 років доярка колгоспу Кальян Євгенія Павлівна була нагороджена орденом Леніна, орденом Трудового червоного Прапора були нагороджені доярки Бурковська Марія Сазонівна, Буяновська Лідія Устимівна, Домбровська Ніна Федорівна.
На дошку пошани району 1973 року також було занесено комбайнерів колгоспу Євгена Івановича Кладницького, який на «Херсонці-7» відправив на тік 5110 центнерів качанів кукурудзи, Миколу Володимировича Ходорозю, який на «Херсонці-7» відправив на тік 4900 центнерів качанів, Павла Кузьмича Радзієвського, який із 80 скошених га зібрав 3064 цнт качанів.
В грудні 1974 року в селі завершили будівництво нового моста. На встановленні 4-тонних бетонних плит під керівництвом голови сільради А.Ляховецького працювали Л.Порожнюк, В.Швець, І. Гамайло, І.Дубина, Ж.Пугач, бульдозерист І.Бринза та тракторист Д.Старцов. Першим провів автомашину через новий міст шофер Анатолій Кучерявий.
«Хіба за ним встигнеш? У нього ж трактор реактивний!» – так жартома говорили механізатори колгоспу про свого ланкового – буряківника Василя Михайловича Гульпу. Над його «Беларусом» незмінно майорів передовий вимпел. Свою «монополію» на звання кращого механізатора він утримував і на обробітку посівів. Малосніжна зима залишила обмаль вологи в грунті. Отож, ланка Гульпи почала сівбу цукрових буряків дуже рано і справилася за 5 робочих днів. Допомагали йому в обробітку 130 га буряка їздовий Пилип Сорочан та ланки Анастасії Теплякової та Поліни Корчинської. Разом з напарником Анатолієм Ісаковичем Ковальським Гульпа зібрав урожай по 350 цнт за га.
День 8 березня 1978 року для 30 доярок 2-ї МТФ розпочався з привітань правління. Завідуючий Микола Григорович Бокмар привітав їх зі святом на робочих місцях. На фермі працював колектив з великим досвідом – В.А.Здановська, Г.Д.Слободанюк, Ф.Д.Трачук, В.П.Плєшко, Н.І.Добрянська. Надій на корову в їх групах за два місяці перевищував 550 кг. Зіна Красиленко, Ліда Буяновська за два місяці отримали тільки по 250-260 кг молока на корову.
Зумів Микола Григорович здружити колектив, націлити його на вирішення головного завдання. Як результат – в лютому місяці за умовами змагання грошову премію отримали 8 доярок і 6 із них – з 2-ї МТФ. І ось, прокурор району Г.О.Заїка вручив завідуючому М.Г.Бокмару Перехідний червоний прапор. Потім переможцю змагання Вірі Андріївні Здановський вручили Перехідний червоний вимпел. Від імені правління колгоспу заступник голови Т.Ф.Шулянська привітала жінок зі святом, вручила переможцям змагання грошові премії, а трудівницям – скромні подарунки. Теплого слова заслуговують і працівники кормоцеху – М.М.Перепелиця та В.В.Паскаль, скотарі Анатолій Стан, Володимир Палаш, Михайло Ходорозя, Петро Паценюк і Федір Котельський – які доглядали нетелів та телят.
Колгосп ім. Дзержинського влітку виконав план держави по заготівлі ранніх овочів. Багато старання в цьому доклала агроном-овочівник Софія Юхимівна Чабан. Це з її ініціативи тоді було розширено площі під ранні овочі, було запроваджено сучасну на той час агротехніку на догляді за посівом. Сумлінною працею відзначилися члени бригади Лідія Кожухар, Любов Олійник, Валентина Григорьєва, Євгенія Недогода, Лідія Дрібницька, Ніна Єпур та Ніна Чернявська. У торговельну мережу протягом травня-червня 1978 року було відправлено 3 тонни огірків з теплиці, 8 тонн кропу та 2 тонни цибулі. Посіви 1979 року займали 11 гектарів. Кипіла напружена робота й у садку колгоспу. На збір черешні було залучено 15 членів садо-городньої бригади. По 60 і більше кілограмів ягід за зміну збирали Ніна Момот, Віра Дарієнко, Людмила Оніка. Городникам допомагали збирати черешні учні 5-8 класів. Щодня найбільший результат був у Ірини Дарієнко, Ніни Корчинської, Марії Винокур, Валентини Шайтан. Добре працювали також учениці Світлана Шевчук, Галина Березовська та Валентина Родомська. У колгоспний ларьок села та райцентр було відправлено понад 2 тонни черешень. Від реалізації першої партії овочем і ягід надійшло майже 2000 карбованців, доповідав бригадир садо-городньої бригади колгоспу В.Плєшко.
На території колгоспу восени 1979 року було розпочато спорудження ряд виробничих та соціально-побутових об’єктів. Зводився молочний комплекс на 1600 голів корів. Було збудовано два корпуси. В стадії зведення були молочний зал, санпропускники та інші допоміжні приміщення. Завершувалося будівництво колгоспної та шкільної їдальні, гуртожитку для вчителів та майстерні школи.
