Меню сайта

Область и районы
  • Ананьевский р-н
  • Арцизский р-н
  • Белгород-Днестр-й
  • Беляевский р-н
  • Березовский р-н
  • Болградский р-н
  • Великомихайловский
  • Ивановский р-н
  • Килийский р-н
  • Кодымский р-н
  • Лиманский
      (Коминтерновский) р-н
  • Николаевский р-н
  • Одесса
  • Одесская обл.
  • Окнянский
      (Красноокнянский) р-н
  • Подольский
      (Котовский) р-н
  • Овидиопольский р-н
  • Раздельнянский р-н
  • Ренийский р-н
  • Саратский р-н
  • Татарбунарский р-н

  • Николаевская обл.
  • Николаевский р-н


  • Обсуждение в VK




    Яндекс.Метрика


    История края
    А Б В Г Д Е Ж З И К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я
    A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z


    Кодимський район, Одеська область

    с.Пиріжна


    Є. К. Моісеєнко

    Історичні факти про заснування села Пиріжна

    У 5-ти кілометрах від районного центру Кодими Одеської області, уздовж невеличкої річки Савранки протягом 7,8 км. розкинулося дуже гарне село Пиріжна. Існують різні версії часу заснування села  – в Вікіпедії вказано 1853 рік, деякі історики вважають 1767 рік – рік побудови церкви у Пиріжні. Жодна з цих версій не підтверджена документами чи історичними фактами. Поселення Пирожна (така назва села була до ХХ ст.) за часів татарської навали  знаходилося в прикордонній зоні з «дикими полями», заселеними татарами і ординцями. Ці сусіди постійно спустошували цей край і знищували поселенців, тому точна дата заснування села не збереглася.

    2011 рік, село Пиріжна

    Перше свідчення про існування поселка Пирожна вдалося знайти у Працях Комітету для історико-статистичного опису Подільської єпархії, виданих у Кам'янець-Подільському в 1901 році, де вказано: «…Можно думать, что еще во времена татарских набегов уже был поселок Пирожна, обитателями которого являлись беглецы из м. Рашкова после его разорения татарами, почему до сих пор некоторые хутора возле Пирожной носят название «Рашковских.…».

    Аналіз історичних подій XVI – XVIII віків, способів заселення «пустельних земель», граничащих з «дикими степами», матеріалів, виданих до 100-річчя Подільської єпархії та Праць Подільського Статистичного Комітету надали можливість підтвердити свідчення Подільської єпархії про існування поселка Пирожна в часи татарської навали, що підтверджується наступними історичними фактами:

    1. Після об'єднання Литви і Польщі у 1565 році,  частина Подільського краю перейшла під вплив Польщі. Активне заселення нових прикордонних “пустельних земель» на  річках Савранка, Кодима, Ягорлик здійснювали польські магнати та козаки  і селяни, які втікали від своїх господарів.

     В документах по заселенню Поділля наприкінці ХVI ст. вказані  такі поселення, як Рашків, Калавур, Кушинці, Чечелівка. В цей же час на Кодимщині були засновані польськими магнатами Шаргород, Ямпіль.

    У 1640 році за наказом гетьмана Конецьпольського французький інженер Боплан зняв першу карту України. На цій карті поселення Пирожна не зазначено, тобто цього поселення на той час ще не було.

    Напередодні війни 1648 року в документах про заселення земель Кодимщини вказані такі поселення, як Криве, Берізки, Піски, а на р. Савранка вказані лише два села - Саражинка і Шершенці, тобто  поселення Пирожна до 1648 року ще не було.

    2. У ХVI – XVII століттях відбувалися козацькі війни за звільнення українських земель від польської шляхти й захисту землі від татарської навали. Тікаючи від татарської кінноти чи польського війська, козаки –селяни оселялися на річках Савранка, Південний Буг і Кодима.  Утворені козаками на нових місцях купні малодвірні поселення – Слободи та Хутора з прибуттям нових поселенців і народженням нового покоління, розросталися і перетворювалися в інший тип поселення - у самостійну адміністративну, економічну, юридичну одиницю - село. Подальше розростання села призводило до слідуючого утворення -  містечка. За свідченнями українських етнографів період переходу від одного виду поселення в інший складає не менше  60 – 70 років.

    У сучасному селі Пиріжна  до сьогодення давня частина забудови села називається СЛОБОДА.

    В жодному документі про заснування поселень на Кодимщині польськими магнатами не вказано поселення Пирожна, із чого робимо висновок - поселення Пирожна засновано козаками. До сьогодення у селі існує легенда - переказ, що в прадавні часи біля джерела (сьогодні це Демкові кринички) зупинилися козаки на відпочинок. Місцевість козакам сподобалася - навколишні ліси, поля, чиста джерельна вода в повній мірі забезпечували життєдіяльність людини. Частина козаків залишилася і заснувала  Слободу, яку назвали на честь козака з  прізвищем Пиріжок.

    3. У 1655, 1657 роках землі Кодимщини, в тому числі містечко Рашків були розорені та спустошені татарами. Цілком ймовірно, що саме про це розорення вказано у працях  Подільської єпархії, виданих у Кам'янець-Подільському в 1901 році: «…во времена татарских набегов уже был поселок Пирожна, обитателями которого являлись беглецы из м. Рашкова после его разорения татарами…». Ця інформація свідчить, що Слобода Пирожна на той час вже була поселком, тобто вже пройшов певний шлях розвитку  від Слободи до поселка, що означає – поселення  Слобода з назвою Пирожна було засноване у період з 1648 по 1655 роки - середина  ХVII ст.

    4. Підтвердженням часу заснування поселення «Пирожна» у ХVII ст. являється  документ - купча князя Олександра Любомирського, який у 1719 році викупив у пана Конецьпольського «многозаселенное село Пирожну», тобто  село «Пирожна» на час викупу вже було «многозаселенное село».

    Ця інформація дає можливість вирахувати приблизну дату заснування поселення «Пирожна». Від 1719 року, в якому «Пирожна» була викуплена князем О. Любомирським, як «многозаселенное  село» вираховуємо 70 років - час  на перетворення Слободи у новий тип поселення - село і одержуємо 1649 рік – приблизна дата заснування поселення «Пирожна»- середина ХVII століття.

    6. Існує офіційна версія сучасних істориків про те, що дати будівництва храмів на Кодимщині в середині ХVIII ст.. вказують на те, що населені пункти: Смолянка, Грабове, Лабушне, Французьке, Івашків, Будеї, Писарівка, Загнітків, Пиріжна, Баштанків, Серби, Круті на той час вже існували, тобто вони вже пройшли певний шлях розвитку від Слободи або хутора і стали багатодвірними селами.

    Якщо від середини ХVIII ст. відняти час на перетворення Слободи у адміністративно нову одиницю – село, то це також підтверджує, що поселення Пирожна засноване у ХVII столітті.

    7. Деякі історики вважають, що споруджена Пиріжнянська церква у 1767 році являється датою заснування села. Ця версія не відповідає дійсності, оскільки перша церква в поселенні  «Пирожна» була споруджена значно раніше. Це підтверджує запис у Праці Подільського історико-статистичного Комітету, у вип. 9 на стор. 70, де вказано: «Церковь в селе Курачьи Лозы была освячена в 1762 году… Иоанном Заионческим,  прих. священником села Пирожны» - отже, даний запис свідчить, що у селі «Пирожна» був приход у 1762 році -  значить була і церква, на той час уніатська церква зі своїм священиком Іоанном Заионческим. Ймовірно, перша церква була споруджена при заснуванні Слободи Пирожна на повороті до Черномина, де  з давніх часів стояв великий кам’яний хрест. Такі хрести ставили православні християни при будівництві храмів.

    8. Сучасна Пиріжна належить до найдавніших соціально-економічних типів сільських поселень, які склалися на період XVI – XVІІ віків в Україні, про що  свідчить тип забудови  - безсистемно скупчене поселення -  вулична форма забудови вздовж річки і центральної дороги. Орієнтація дворів завжди була чільною стороною направлена у одному напрямку - уздовж берега річки або дороги.

    В усіх наведених історичних фактах співпадає час – середина XVII століття. На підставі історичних фактів робимо висновок, що поселення СЛОБОДА з назвою «Пирожна» було засновано на землі, якою володів в той час польський магнат Конецпольський, козаками у 1649 році.

    У 1655-1657 роках після розгрому Рашкова татарами Слобода Пирожна вже була «поселок, обитателями которого являлись беглецы из м. Рашкова после его разорения татарами».

    Родюча Подільська земля протягом кількох століть спустошувалася татарами, ординцями, постійно виборювалася новими прибульцями, які бажали насолодитися її благами. Господарі землі тяжко експлуатували населення, одержуючи великі прибутки с захоплених земель.  Напередодні визвольної війни 1648 року гетьману Конецпольському належали 740 міст і 170 поселень.  А Роллс в нарисі «Побужжя в ХVII і ХVIII ст. повідомляв, що «… Ян Конецпольський ни разу не побывал в своих пограничных владениях, которые в мирное время приносили до 650000 злотых годичной прибыли».

    В 1793 році за Договором про розподіл між Росією і Польщею Подільський край був приєднаний до Росії, була утворена Вознесенська губернія, куди входили 12 повітів, у тому числі Єленський і Ольгопільсьий .

    У 1796 році після скасування Вознесенської губернії Єленський повіт відійшов до Подільської губернії. Місто Єленськ було перейменовано у Балту. Адміністративно населені пункти Кодимщини були розподілені між Ольгопільським та Балтським повітами Подільської губернії. Такий розподіл зберігався до початку ХХ століття.

    Межовий план Ольгопільського повіту. Кінець ХУIII століття

    З прикордонного плану Ольгопільського повіту кінця ХVIII століття, знайденого київським дослідником А.В. Пивоваровим, видно, що населені пункти Грабово, Загнітків, Івашків, Кодима, Пирожна, Писарівка, Серби, Смолянка і Шершенці відносилися до Ольгопільськго  повіту.

    До кінця XVIII століття князі Любомирські запустили свої землі і за борги почали їх продавати. Кілька сіл у Любомирського викупив поміщик Микола Миколайович Черномський і утворив свій маєток, куди входили села Пирожна і Розбійне (Черномин).

    У селах діяла феодально-кріпосна система, селяни  перебували у повній кріпосній залежності від господаря землі, який міг розпорядитися своєю власністю на свій розсуд.

    У 2-й половині  XIX століття відбулася історична подія - скасування кріпосного права - селяни отримали волю і землю. 19 лютого 1861 року цар Олександр II видав Маніфест «О Всемилостивейшем даровании крепостным людям прав состояния свободных сельских обывателей».

    За царським Указом поміщики наділяли землю від 2-х до 4-х десятин селянам у приватну власність за викуп. Усі кращі землі поміщики залишили собі, а  селянам виділяли гірші землі та позбавляли їх пасовищ, лісів, водойм. Багато селян взагалі не отримали наділи землі і змушені були йти в наймані працівники до того ж поміщика.

    Фрагмент карти Подільської губернії 1871 рік

    Пирожна мала на той час 2000 га. землі, з якої 300 га. належало поміщику М. Черномському, 500 га заможним селянам, 200 га. – середнякам, 200 га. – біднякам, 50 га. – церкві. Основна маса селян не мала коштів на викуп земельних наділів, вони оформляли «статутні грамоти» на довгострокову повинність і боргові зобов'язання з державою. Ця повинність і боргові зобов'язання важким тягарем лягали на селян і мало чим відрізнялися від кріпосного права.

    Такий історичний шлях розвитку пройшло село Пирожна до Жовтневої революції 1917 року.

     

    Моісеєнко Є. К.
    Кодимський р-н
    Интерактивные карты
  • OpenStreetMap
  • Яндекс карты
  • Карты Google



  • Будеї
  • Грабове
  • Загнітків
  • Кирилівка
  • Круті
  • Лабушна
  • Лисогірка
  • Мала Слобідка
  • Олексіївка
  • Петрівка
  • Пиріжна
  • Писарівка
  • Слобідка

  • community@kraeved.od.ua        КРАЕВЕД © 2013-2017        Открываем историю одесского края