Меню сайта

Область и районы
  • Одесса
  • Одесская обл.
  • Ананьевский р-н
  • Арцизский р-н
  • Белгород-Днестр-й
  • Беляевский р-н
  • Березовский р-н
  • Болградский р-н
  • Великомихайловский
  • Ивановский р-н
  • Измаильский р-н
  • Килийский р-н
  • Кодымский р-н
  • Лиманский р-н
       (Коминтерновский)
  • Николаевский р-н
  • Окнянский р-н
       (Красноокнянский)
  • Подольский р-н
       (Котовский)
  • Овидиопольский р-н
  • Раздельнянский р-н
  • Ренийский р-н
  • Саратский р-н
  • Татарбунарский р-н

  • Николаевская обл.
  • Николаевский р-н








  • История края
    А Б В Г Д Е Ж З И К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я
    A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z


    Кодимський район, Одеська область

    с.Лабушна


    Село зі щогли стільникового зв'язку


    Історія

    Село Лабушне виникло у 1536 році. Офіційна назва села – Лабушне. За переказами назва села походить від слова “Лаба” (рука) (є легенда за якої первiснo селo звaлoсь Яблoчнa). Короткий зміст назви села за переказами такий. В минулому на території сучасного села був ліс і на його окраїнах в так званому “циганському яру” тулилось кілька хат. Через ліс проходив торговий шлях з Молдавії на Балту. На місці населеного пункту відбувалося пограбування купців. В народі це пограбування називалося “накладати лабу”. Але більшість сельчан схиляється до однієї: був колись козак Лаба. Він заснував село, яке назване його іменем. Лабушне в минулому відносилось до категорії сіл бувшої Подільської губернії, Балтського повіту, Писарівської волості. Місцевість села горбиста. Саме село знаходиться в балці. Природних водоймищ біля села немає, але побудовано ставок в урочищі “Гурдецьке” і в урочищі “Вихрустове”, ще одне джерело і прилеглий ставок носить назву “Башок”. Село Лабушне розташоване біля Одеської залізниці. Через поля місцевого колгоспу проходить залізниця на Київ і Одесу. Сільська Рада знаходиться в центрі села, до райцентру Кодима 10 км, до обласного центру Одеса 300 км. З природних багатств є жовта глина і пісок, як сировина для цегли, камінь-вапняк, ґрунти – чорноземи, діброви, струмки, джерела. Слід вважати, що населений пункт виник в глибоку давнину. На території сучасного населеного пункту люди жили ще в далекому минулому, про це свідчать рештки скелетів мамонтів (окремі кістки) і залишки Трипільської культури. Село як категорія поселення, виникло порівняно недавно, на більшій частині його території збереглися залишки колишнього лісу. На прилеглих землях виник хутір “Гурдецьке”. Старожили розповідають, що ставок, садок, поля і будівлі належали колись пану Гурдецькому. Були у нього ще чималі площі виноградників і просторі двоповерхові підвали. За соціальним станом жителі в епоху феодалізму були кріпаками. Вся навколишня земля належала князю Русановському, поміщику Слободянюку Дмитру, поміщику Сокальському, Слободянюку Леоніду і Зарембі. Називали колишні поміщицькі економії. 1. Економія “Гурдецьке” – поміщик Слободянюк Д. – 450 га 2. Економія “Француське” – поміщик Заремба – 620 га 3. Економія “Молокіш” – поміщик Слободянюк Л. – 550 га Промисловість і торгівля в населеному пункті не розвивалась. В економії “Гурдецьке” випалювалось вапно. До Жовтневої революції поміщикам належало – 5794 га , куркулі мали по 20-25 га землі середняки мали по 3-4 га, бідняки мали по 0,25 га землі. Про історичні події пов’язані з населеним пунктом відомостей немає. Повстання проти царизму в селі не було. Марксизcьких організацій в селі не було. В революції 1905-1907 р.р. селяни села Лабушне брали участь. Участь ця проявилась в слідуючому. Селяни пасли свою худобу на панських землях. Вигнали поміщика Слободянюка Д . з маєтку, ділили між собою зерно, землю не захоплювали. Активні учасники: Струсевич Онисій, Струсевич Олександр, Палісіка Василь та інші. Очолював групу Ткач Олександр.

    с. Лабушне

    Виступ селян розгорався, але поміщик Слободянюк Д. викликав для втихомирення загін козаків. Козаки заарештували активних учасників і вислали з Лабушне. Поверталися солдати з армії і почали організовувати комнезами. Утворилась Рада, яка виселяла поміщиків, конфісковувала майно, розподіляла серед бідноти. Землю також розподілили. Учасники: Гончарук Оверко (солдат), Ткач Олександр, Струсевич Онисій, Євтодій Яким. Тимчасовий уряд заставив землю повернути. Збройної боротьби не було. Брали участь у громадській війні: Гончарук Семен, Русол Сава, Євтодій Федір, Урсол Феодосій. Населений пункт був захоплений денікінцями і петлюрівцями, які вели боротьбу між собою. Проти них було організовано загін добровольців, яким командував Печерський Євстафій. 1919-1920 р.р. – встановлена Радянська Влада. Голова сільської Ради був Русол Сава Ул’янович. Перші ТСОЗИ були створені в 1924 р. Був організований перший колгосп “Просветитель” головою якого був Євтодій Яким Григорович. Колгосп проіснував до 1929 року і розділився на три колгоспи: “Червоний орач”, “Воля”, “Просветитель” ТСОЗ “Просветитель” став ядром с/г артілі. Першу борозну в колгоспі “Просвітитель” протягнув тракторист Хаймович Шлема. Колективізація закінчилась в 1931 році. В 1930 році колгоспи об’єднались в один ім. Ворошилова, який в 1933 році, розділився на три колгоспи: ім. Ворошилова, ім. ХVІІ парт з’їзду, ім. Сталіна. Ініціаторами створення колгоспів були: Мерецький Федір Афанасієвич, Печерський Макар Петрович, Курка Віктор, Бордюка Ф., Калин А., Рибак Григорій К. Перші голови колгоспу: “17 партз’їзд був Колесник Степан Іванович, ім. Ворошилова Шехтер Лев, ім. Сталіна Подлесовський Спиридон А. Куркулі всіма засобами намагалися обдурити державу, чинили опір, не здавали хліб, організовували банди, нападали на активістів села. Боротьбу вели парторганізація, комсомольська організація. Активно боролися проти куркулів: Панасюк Олексій, Печерський Петро і його мати Печерська Марія, Камінний Семен. В 1950 році всі три колгоспи злилися в один колгосп “Зоря Комунізму”. На час заснування колгоспу членів колгоспу було до 1500 чоловік. В 1931-1932 р.р. було ліквідовано неграмотність села Лабушне. До 1941 року село перейшло на 7-річне навчання. В селі було дві школи: молдавська і українська. Були клуби, три дитячих ясля, медпункт, пологовий будинок. Мирна праця була перервана війною. З оголошенням мобілізації всі військовозобов’язані пішли на фронт. 510 чоловік прийняли участь у Великій Вітчизняній війні. 221 учасник загинув. Була також організована оборона населеного пункту. Евакуйовано населення, худоба, с\г техніка, архіви, цінності. За час окупації фашистами було зруйновано багато будинків, спалено клуб, тваринницька ферма, свиноферма. Худобу, яку не встигли евакуювати, була забрана фашистами. Під час окупації було розстріляно єврейського населення 25 чоловік. Партизанського руху і комуністичного підпілля на території села не було. Коли закінчилася війна люди приступили до мирної праці.

    Будинок культури с. Лабушне

    Відбудовували старі і будували нові будинки, ферми, клуб, гараж, нову лікарню на 50 ліжок, будинок культури на 500 місць. В 1967 році відкрили нову школу на 350 дітей. При будинку культури відкрили бібліотеку з читальним залом. Чотири магазини. На полях вирощували добрі урожаї.

    Палісіка Максим Митрофанович

    Так, у 1956 році садівники під керівництвом Палісіки Максима Митрофановича виростили і зібрали майже по 150 центнерів фруктів з кожного гектара і здобули право демонструвати свої досягнення на Всесоюзній сільськогосподарській виставці, що за тих часів була великою честю. В 1967р.

    Обеліск Слави

    Односельчани збудували в центрі села Обеліск Слави, де викарбовані імена лабушнян, які віддали своє життя за свободу Батьківщини. Біля будинку культури споруджено пам’ятник захисникам і визволителям села, 125 визволителів захоронених в братській могилі. В селі 125 чоловік нагороджені орденами і медалями в роки Великої Вітчизняної війни.

    Тут народився академік, доктор технічних наук Русол Володимир Архипович


    Жива вода Лабушного

    Лабушне - мальовниче село. бутнє своїм етносом, створеним завдяки розташуванню поблизу кордону з Придністров'ям. Але найбільшої хвали заслуговують джерела Лабушного. Предки нинішніх лабушнян зрозуміли це дуже давно, і вже впродовж двох століть користуються благодатями цієї священної землі.

    Храм святого вознесіння.

    Отець Михаїл, який кілька років очолював лабушненський приход, за натурою діяльна і допитлива людина, цим зацікавився. Окрім того, що він докопався до витоків історії сільської Вознесенської церкви, якій рік тому виповнилося 160 років, о. Михаїл занурився у таїни лабушненської води, її цілющість доводило не одне покоління сільчан. У нашому краї живуть легенди чи перекази про живильні джерела, що вибилися на території села. Люди на собі це випробували давно. Наприклад, воду із джерела у так званому Ліску люди вживають, коли занедужає шлунок. Такі ж якості мають вода з Попової криниці, у Жолубах, джерелі Цибульського, у Циганській рипі, де ключі вибиваються самовитіком. У їх живильність наші люди також вірять вже давно. Повертаючись до досліджень отця Михаїла, слід сказати, що він запалився ідеєю виробляти лабушненську мінералізовану воду, а кошти від цього спрямувати на розквіт храму та притулку для стариків, який Вознесенська церква свого часу взяла на свій баланс в надії спонсорської допомоги немічним людям. Він підготував документацію, відправив воду на дослідження у курортологічні лабораторії, де позитивний вердикт лабушненській воді винесли авторитетні вчені мужі. Зроблено навіть, ескіз етикетки, яка має бути на цій пляшці. Однак отець Михаїл в силу сімейних обставин змушений був поміняти приход. І справа з випуском мінеральної лабушненської води поки що загальмувалась.

    Фотографії надав Чорноморець Сергій


    Кодимський р-н
    Интерактивные карты
  • OpenStreetMap
  • Яндекс карты
  • Карты Google



  • Будеї
  • Грабове
  • Загнітків
  • Кирилівка
  • Круті
  • Лабушна
  • Лисогірка
  • Мала Слобідка
  • Олексіївка
  • Петрівка
  • Пиріжна
  • Писарівка
  • Слобідка

  • community@kraeved.od.ua        КРАЕВЕД © 2013-2017        Открываем историю одесского края