Спартаківський (Грос-Лібентальський, Гросс-Лібентальський). Створений згідно з постановою ВУЦВК та РНК УСРР "Про утворення на території Одеської округи Грос-Лібентальського району з переважною німецькою людністю" (28 квітня 1926) на північний. схід від Одеси.

Адміністративне підпорядкування: до осені 1930 – у складі Одеської округи, з вересня 1930 по 1932 підпорядкований безпосередньо центру, з 27 лютого 1932 – у складі Одеської обл. Адміністративний центр – с. Спартаківка (колонія Гросс-Лібенталь). Національні сільради: Фрейдентальська, Петерстальська, Йозефстальська, Францфельдська, Нейбурзька, Гросс-Лібентальська, Кляйн-Лібентальська, Олександрогільфська, Марієнтальська.

На момент реорганізації округ щільність населення в р-ні становила 37,9 особи/км². Під засівами перебувало 86,2 % землі, з них 85,7 % становили зернові, 1,7 % – технічні культури (соняшник). У складі колективних господарствв було 44,5 % господарів р-ну, 2,5 % складали пром. робітники. На 100 осіб дорослого населення припадало 103,7 учнів.

Площа р-ну дорівнювала 364 км². До його складу входили 9 сільрад, загалом – 14 поселень. Р-н активної колонізації. Письменними були 50,9 % чоловіків, 21,8 % жінок. Німці становили 91,4 % людності р-ну.

Культурно-освітня мережа р-ну була досить розгалуженою. Загалом тут працювали 8 початкових, 2 семирічні школи, профшкола на 42 учні, 8 бібліотек, 3 сел. будинки, 5 хат-читалень, 2 кіноустановки. Мед. обслуговування населення здійснювали 3 лікарі лікарні, розрахованої на 23 місця.

Районний центр – с. Спартак (Спартаківка; колонія Гросс-Лібенталь) – був типовим степовим селищем: його населення 1930 сягнуло 3671 особу. У ньому діяли семирічка, 2 радіоустановки, с.-г. профшкола і політехнікум, 2 пром. заклади з 15-ма робітниками.

Здійснення суцільної колективізації в р-ні перспективної колонізації відбувалося швидкими темпами і спричинило високий рівень ураження голодом. Втім, імідж р-ну як передового підтримувався досить послідовно. 8 травня 1933 в постанові РНК УСРР "Про преміювання районів, МТС, колгоспів і виробничих бригад колгоспників за успішне виконання весняної сівби на 1 травня 1933 р." відзначений за зразкове виконання весняних польових робіт і збереження працездатності кінського поголів'я та премійований 10-ма тис. карбованців.

Станом на 15 грудня 1935 площа р-ну складала 319,4 км, у 9-ти сільрадах р-ну мешкали 14 629 осіб (відомості на 1 січня 1933).

Наприкінці серпня 1936 укрупнився за рахунок приєднання 161 га земель колишнього допоміжного господарства заводу ім. Старостіна Біляївського р-ну.

Скасований 1939 відповідно до постанови ЦК КП(б)У про ліквідацію та реорганізацію нац. р-нів і сільрад (5 березня 1939), сільради відійшли до складу Біляївського та Овідіопільського р-нів Одес. області.

Література:
Нові адміністративні райони УСРР: Статистичний довідник. Х., 1930;
"Збірник законів та розпоряджень робітничо-селянського уряду України", 1933, № 22; 1936, № 43;
Райони УСРР, т. 1: Статистичний довідник. К., 1936;
Національні процеси в Україні: історія і сучасність: Документи і матеріали: Довідник, ч. 2. К., 1997.