Сьогодні важко уявити, але якихось п’ятдесят років тому ми вчили історію за єдиним підручником, а настільною книгою краєзнавців з 1978 року була "Одеська область" у 26-томній енциклопедії "Історія міст і сіл Української РСР". Це – дуже стислі історичні відомості і розгорнуті статистичні дані радянського періоду. Про село Саф’яни, до речі місце народження Олексія Івановича – батька п’ятого президента України Петра Порошенка, зокрема сказано:

«Саф’яни – центр сільської ради. Розташовані в 8 км від районного центру і залізничної станції Ізмаїл. Саф’яни (Софіяни) існували вже в другій половині XVIII ст. Вони згадуються в українській народній пісні «Ой, стояли ми та на якорі», в якій йдеться про штурм фортеці Ізмаїл російськими військами під командуванням О. В. Суворова в 1790 році. Тоді в Саф’янах розташовувався штаб російських військ».

«Розташування штабу» у Саф’янах вже давно викликало смутні сумніви. Але спочатку подивимось, про що розповідає народна пісня «Ой стояли ми да на якорі»

Тилігульський лиман, або Тилігул – лиман на півдні України на територіях Одеської та Миколаївської областей. Утворився завдяки затопленню морем пониззя річки Тилігул. У XVIII – XIX ст.ст. відбулося відмежування від моря піщаними пересипами.

Козаки стояли проти Тилигула. Потім підняли паруса у гору й увійшли в лиман лодками водою.

Вочевидь, дії відбуваються на Дністровському лимані. Є лиман, є Кермен (Аккерман), значить, десь поблизу повинен бути Саф’ян.

Таку назву має невелике озеро на території колишнього Біляївського району. Саф’яни розташовані в дельті Дністра і з’єднується кількома протоками з річкою Турунчук – рукавом Дністра.

Далі язик з Дунаю вказує чорноморцям на слабке місце Змаїлова – зі сторони річки. І власне штурму присвячено чотири останні рядки.

Таким чином, на наш погляд, енциклопедія «Історія міст і сіл Одеської області» помилково віднесла сучасне село Саф’яни до подій, які відбувалися в іншому місці. Авторитетне видання підштовхнуло фахівців вести пошуки виключно в цьому напрямку. Але й на його авторів тиснув авторитет прийнятих раніше партійними органами рішень. Річ у тому, що в 1950 році біля Саф’ян було встановлено пам’ятний знак на честь перебування в цьому місці О.В.Суворова.

22.09.2019 р. на сайті Іzmacity.com з’явилося відео – звіт редактора сайту Ігоря Бутрова про подорож до цього пам’ятника. Відео супроводжується статтею «Знаменитий курган, який бачили одиниці: звідки дивився на Ізмаїл Суворов». Наведемо її повністю:

«Про існування Трубаївського кургану, з якого великий полководець Олександр Суворов керував штурмом турецької фортеці Ізмаїл, чув кожен ізмаїльчанін. Але ось бачили його – одиниці. Знають, де він знаходиться – також далеко не всі.

Найпростіший варіант до нього дістатися – весь час прямо їхати (або йти, але це 4 кілометри) по вулиці Чехова до її закінчення, далі знову ж нікуди не звертаючи по польовій дорозі до залізниці, за нею і побачите невеличке підвищення.

Суворов явно вибрав це місце не випадково. Поруч – озеро, очерет, а значить – можна і зігрітися, і коней напоїти. Між іншим, на березі озера за дорученням Суворова були влаштовані вал і рів, на яких суворівські солдати навчалися прийомам штурму.

І, головне, фортеця була як на долоні, в підзорну трубу можна було турків на стінах розглядати.

Сьогодні, на жаль, звідси розгледіти нічого не можна – курган за 200 років розорали абсолютно, і він явно став нижче.

Потрібно пам’ятати, що це піднесення – неприродного походження, а могила скіфського періоду, яка датується вченими як VIII-III століття до нашої ери. Подейкують, що до сих пір при оранці плуг ні-ні – та витягує з землі людські кістки.

Може бути, тому любителів тут покопатися вистачає – навколо пам’ятника суцільні ямки: чи то останки скіфів шукали, то чи сліди стоянки Суворова.

Чому курган називається «Трубаевским» – так і невідомо. Може, це пов’язано з трубою: цілком можливо, що саме звідси вперше прозвучав бойовий заклик труби до штурму фортеці. Інші стверджують, що назва пішла від поселення Трубаївка, яке до наших днів не збереглося.

Не зовсім ясно, і як тут розташувався Суворов. Одні стверджують – в наметі, інші – в сирій землянці, застеленою в’язками кукурудзи і ледь зігрітою похідною грубкою.

Що було далі, напевно, все і так знають: 11 грудня 1790 року о третій годині ночі над Трубаївським курганом здійнялася сигнальна ракета, яка закликала до штурму фортеці. О 16-й годині в фортеці були придушені останні вогнища опору.

За весь час штурму Суворов разом зі своїм штабом залишався на Трубаївському кургані. І тільки ввечері, як розповідали очевидці, одягнувши парадний мундир, в’їхав на білому коні в повалену фортецю.

До речі, в березні 1807 р. в ході чергової російсько-турецької війни генерал Казимир Мейєндорф на цьому ж місці розташував свій головний штаб і похвалився, що опанує Ізмаїлом, як це зробив Суворов. В результаті п'ять місяців потоптався під стінами і тихо пішов...

У рік 150-річчя від дня смерті Суворова за рішенням виконкому Ізмаїльської обласної Ради було виділено 2750 карбованців на облаштування пам’ятного знаку на кургані. І 12 травня цього ж року тут було встановлено пам’ятний знак у вигляді невеликої ступінчастої кам’яної піраміди з написом: «Трубаївскій курган. Звідси 10 (21) в ніч на 11 (22) грудня 1790 року великий російський полководець О. В. Суворов віддавав останні накази до штурму фортеці Ізмаїл»

Напевно, зважаючи на віддаленість пам’ятника від населених пунктів, його зовнішній вигляд тривалий час залишає бажати кращого. Табличка, виготовлена з чавуну, давно стала жертвою мисливців за металом. Років 10 тому група ентузіастів спробувала відновити її, виготовивши дублікат із пластику. Але і вона протрималася на монументі не більше року...»

Журналістів називають талановитими дилетантами. Справа журналіста – ставити питання, піднімати проблему. Інша справа – фахівці. В Ізмаїлі існує Музей О.В.Суворова і його філія – Діорама штурму фортеці Ізмаїл, є Меморіальній парк-музей «Фортеця», а також Ізмаїльський історико-краєзнавчий музей Придунав’я. На сайті останнього є «редакційна» стаття «Трубаївський курган». За змістом вона дуже нагадує вищевказану. Але в ній наведено цитату з архівного документу, котрий нас зацікавив. Отже.

«Походження слова «Трубаївский» до сих пір невідомо, але те, що курган невід’ємний від подій Суворовського штурму Ізмаїла, не піддається спорах. В архівних джерелах, що відносяться до грудня 1790 року описаний процес передачі туркам листа з умовами здачі фортеці Ізмаїл: «Трубач з трубою – позаду його (козак) без піки, а на дротику листи; затрубить, по відкликанню дротик з листом застромить...». Можливо, звідси і пішла назва Трубаївский курган, тобто з цього місця вперше прозвучав бойовий заклик труби до штурму фортеці Ізмаїл. Але старожили стверджують, що колись в цьому районі було невелике поселення – Трубаївка, якого сьогодні немає».

Уявімо собі картину. Курган, на кургані – трубач, за ним – козак із дротиком, який має його метнути на… 8 кілометрів! Дійсно, «не піддається спорах». Тому не дивно, що один з користувачів іронічно прокоментував: «Класна оптика була у О.В. Суворова ... Цейсівська!». Дивно, що ніхто з воєнних істориків за сімдесят років не переймався цими питаннями.

І от нещодавно Ігор Сапожников – доктор історичних наук, провідний науковий співробітник Інституту археології Академії наук України, член Національних Спілок журналістів та краєзнавців України, почесний громадянин Овідіополя оприлюднив «Генеральну карту Бессарабії власне так званої або Буджака», складену з планів виробленої зйомки в 1817 –1819 рр. На цій карті «Сафтіян» знаходиться на північ від Броски, і практично на одній лінії з нею і фортецею.

До того ж опубліковано в інтернеті «ЗАПИСКИ ГРАФА ЛАНЖЕРОНА. Война с Турцией 1806-1812 г.г.». Граф Ланжерон, учасник бойових дій досить ретельно описує місцевість, природні, погодні умови та ін. Зокрема:

«У цей час, я виставив 12 гармат на великому кургані, вправо від нас і в 1,5 версті від міста, на тому самому кургані, на якому стояв Суворов в 1790 р., і моя батарея в одну хвилину змусила замовкнути 8 турецьких гармат, які і були відвезені назад в місто ...

… свою головну квартиру Мейндорф розташував на тому місці, де була квартира Суворова в 1790 р. …Кам’яний бастіон, побудований на березі Дунаю, вправо від міста, що коштував нам стількох жертв у 1790 р, існує і тепер і в тому ж стані, як і раніше. Місто знаходиться між озерами Янпухом і Саф’яно; направо від міста лежить глибока долина, де Дунай, розливаючись, утворює озеро, зване Броска ... Далі протікає невелика річка Распіда, яка представляє не що інше, як канал. Берега Распіди, покриті очеретом і болотами; між річкою і озером Броска знаходяться височини, на яких Мейндорф розташував свій загін правого флангу. ... ».

В нас немає приводу недовіряти графу, який досить чітко визначає розташування кургану – 1,5 версти (1,6 км) і згадує бастіон Табія. За двадцять років ландшафт міг різко змінитися тільки в разі кліматичної або геологічної катастрофи. Але таких не було. Його свідчення ще раз стверджують, що Суворов під час штурму знаходився із західної сторони, зі сторони Броски, а не на північному сході, за кілометри від битви.

Дослідників, скоріш за все, ввела в оману назва Сафтіян, яка існує на картах початку XIX ст. Ми не знаємо, що відбувалося під Ізмаїлом, коли його після штурму знову було повернено до Туреччини. Можливо, жителів Сафтіян було переселено. Можливо, пересохло водоймище й вони самі перебралися на берег більш повноводного озера. Документи цього періоду відсутні. В існуючих метричних книгах 1815-1818 Саф’ян немає. Броска з’являється у 1818 р., Саф’яни – у 1819 р. Тобто, в цих селах до того часу не було церков.

На сьогодні маємо два джерела румунського походження щодо заснування теперішнього села: «Географічний словник» Замфіра Арборе, виданий у 1904 році та історичну довідку з фонду примарії села Сафіян, датовану «не раніше 1939 року».

За Арборе, село засновано близько 1827 р.
[SAFTIAN, sat, in jud. Ismail, asezat pe malul V. al lacului Saftian. S-a intemeiat pe la 1827, de niste veterani rusi si ruteni, in numar de 78 familii, locuind in 62 case si 21 bordeie, construind si o biserica de lemn, cu hr. Schimbarea la fata. Emigrantii au adus cu ei 6 cai, 163 vite mari cornute si 75 oi. Astazi satul are 203 case, cu o populatiune de 1366 suflete.]

Словник також коротко описує однойменне озеро
[SAFTIAN, lac, in jud. Ismail, in lungime de 10 km. Pozitiunea geografica: 45°21' - 45°23'30" lat. si 26° 32M5"- 26°36'15" long. Pe malul N.-V. al lacului se afla satul Saftian]

Довідка датує заснування села 1805 – 1810 рр., теж після російсько-турецької війни. Вказано також, що Комуна складається з двох сіл – Софіян і Трубаївки.

За браком документів більш точну дату встановити неможливо.

Етимологічний словник Макса Фасмера виводить слово сап’ян від тюрк.: ср. тур., балкар., карач. saхtijan – то же, крым.-тат., кыпч. saktyjan, тоб. saktajan. Пізніше «т» було спрощено. Варіативність назви: Сафтіян, Сафиан, Сафіян, Саф’яни – відображує вимови різних етнічних груп Буджака.

Щодо Трубаївки, то в усній традиції назва жива. Як живи старі назви сіл – Гасани, Бургуджия, Байрамча; райони Ізмаїлу – Баранівка, Гудзівка, Трубаївка/П’ятихатка.

Є припущення, що Трубаївка спочатку була Турбаївка, і свою назву здобула від переселенців, які бігли на Дунай з Турбаївки після поразки повстання. (Ця версія потребує окремих досліджень.)

Turba - турецькою, румунською і більшістю романських мов означає торф. В Бессарабії торф’яних боліт немає. Смислова складова зникла, вимова змінилася. Метатеза у багатоетнічних регіонах – явище поширене. Воно відбивається у топонімічних, етнічних назвах, прізвищах: Кирнички – Криничне, пилипони – липовани, Бондаренко – Боднаренко; Турбаївка – Трубаївка та ін.

Підводячи підсумки, вважаємо встановленим на південному заході Одеської області чотири дублюючих назви Саф’яни – два озера, одне сучасне село і одне зникле. Крім того, виявлено помилки у констатації деяких історичних подій.

Ми далекі від того, щоб «переписувати історію». Але й міфів у нашій спадщині предостатньо. Мета кожного дослідника – пошук істини, відновлення історії реальних, а не сумнівних подій.