Понятівка — село Роздільнянського району Одеської області. У червні 2020 року Понятівську сільську раду (разом із селом Балкове) зараховано до Роздільнянської міської громади. Нині Понятівка є центром старостинського округу. Знаходиться поблизу балок Карповий Яр і Велика Свина (басейн Хаджибейського лиману Чорного моря), за 79 кілометрів від обласного центру та 10 кілометрів від районного центру й залізничної станції. Площа — 4,49 квадратного кілометра. За переписом населення 2001 року проживали 882 особи (93,40 % визнали рідною мовою українську, 3,70 % — російську, 2,08 % — молдовську, 0,69 % — болгарську, 0,12 % — білоруську); нині — близько 700 осіб (українців — 88 %, молдован — 10 %, росіян — 2 %).

Понятівка вперше згадується у писемних джерелах 1804 року, коли було проведено її межування. До 1920 року входила до складу Херсонської губернії, у 1920—1925 роках — Одеської губернії; до 1923 року — Тираспольського повіту. Назва походить від прізвища землевласника — полковника Йосипа Понятовського. У 1821 році на його кошти зведено кам’яну однопрестольну православну церкву святого Йосипа Обручника (частково збереглася, нині — святого великомученика Дмитра Солунського). При ній діяла церковнопарафіяльна школа. Від 1848 року — містечко. У 1859 році проживали 808 осіб, було 137 дворів; у 1886 році — відповідно 797 і 165. Тут проводили двічі на місяць базари. У 1867 році князь Цезарій Понятовський збудував костел святого Йосипа (частково зберігся). У 1887 році неподалік засноване німецьке село Лангенберг, що згодом злилося з містечком. Водночас у XIX столітті також сформувалася невелика єврейська громада та було відкрито юдейський молитовний будинок. У середині 1890-х років працювали хлібна комора, шість лавок, три вітряки, два парові млини, склади пивного заводу «Ф. Енні і Ко». За Всеросійським переписом населення 1897 року у Понятівці мешкали 1329 осіб (з них 1206 православних). До 1923 року існувала Понятівська волость (1886 — п’ять населених пунктів, 1200 жителів; 1906 — відповідно 59 і 10 862; 1916 — 57 і 9781; 1920 — 16 і 7347).

Під час воєнних дій 1918—1920 років влада неодноразово змінювалася. У 1920 році в Понятівці проживала 1951 особа, було 418 домогосподарств, з яких 316 вважали рідною мовою українську, 78 — німецьку, 12 — єврейську, 4 — польську, 3 — російську, 1 — молдовську. У цей час засновано хату-читальню, діяв спортивний гурток. Від середини 1920-х років — село. У 1923—1930 роках перебувало у складі Одеської округи; від 1932 року — Одеської області. У березні 1923 року з Понятівської, Більчанської та Євгенівської волостей утворено Янівський район із центром у Янівці (нині селище Іванівка Березівського району). У 1923—2020 роках з перервою існувала Понятівська сільська рада (її межі змінювалися). Від 1930 року Понятівка належить до Роздільнянського району. Жителі зазнали сталінських репресій. Від 10 серпня 1941 року до 4 квітня 1944 року село перебувало під німецько-румунською окупацією. Німецька нацистська влада евакуювала значну частину корінних понятівських німців на територію Вартерґау (нині Західна Польща), де їх цілеспрямовано розселяли. У лавах Червоної армії на фронтах Другої світової війни воював 251 воїн-земляк, з них 97 загинули. У братській могилі, що поряд із Понятівкою, поховано 28 воїнів (загинули 8 серпня 1941 року), у кількох братських могилах на території села — 22 (загинули 4 квітня 1944 року) червоноармійці. У 1968 році в Понятівці проживали 980 осіб. Працював радгосп «Роздільнянський» (пізніше — «Понятівський»).

Нині діють чотири фермерсько-селянські господарства. Функціонують ліцей, клуб, фельдшерсько-акушерський пункт. Здобув популярність хореографічний колектив «Перлина». У вересні 2022 року під час дерусифікації одну з вулиць міста Роздільна перейменували на Понятівську. Серед видатних уродженців — лікар-хірург Євген Ваґнер, краєзнавець Сергій Рахубенко (нині його ім’я носить Ясенівський краєзнавчий музей у Подільському районі Одеської області). У довоєнний період у Понятівці працював двічі Герой Радянського Союзу Степан Артеменко. На початку німецько-румунської окупації тут деякий час перебував і служив останній священник німецьких колоністів Одещини, папський прелат Ніколаус Пігер.