ВИЗВОЛИТЕЛЬ
Михайло Спиридонович підтримує тісні зв'язки із громадськими
організаціями районів, шкільними колективами, часто виступає перед молоддю у
районному історико-краєзнавчому музеї,
ділиться спогадами з учнями Лиманського професійного аграрного ліцею.
Наш визволитель - частий гість на святах громади міста Біляївки.
Його ім'я згадується у книгах учасника визволення Роздільної
(нині покійного), генерал-майора Р.П. Агрикова.
Цікаву історію про Шуляка М.С. нам розповіли колеги з Роздільної.
Під час екскурсії школярів у місцевому краєзнавчому музеї
колишній директор закладу В.С. Галуцький зупинився біля стенду
«Вони визволяли Роздільну».
Василь Семенович розповів про визволителів,
які з портретів поглядали на дітей:
- На цій фотографії ви бачите кавалериста Михайла Шуляка.
Михайло Спиридонович мужньо захищав Батьківщину, свідченням
того є його бойові нагороди, серед них медаль «За відвагу».
Після війни продовжував служити у Радянській Армії до 1952 року.
Тепер відважний боєць на заслуженому відпочинку, мешкає у селі Лиманське.
А якщо ви хочете з ним познайомитись, то це дуже просто.
Михайло Спиридонович знаходиться поруч з вами,
- Василь Семенович кивнув головою у бік М.С. Шуляка,
який разом з дітьми слухав його розповідь.
Школярі були здивовані і не вірили своїм очам,
що перед ними стоїть той самий кавалерист,
про якого щойно почули цікаву розповідь.
Хтось навіть не витримав і вигукнув: «Так що, він ще живий?».
- Так, - промовив Михайло Спиридонович. -
Я інколи і сам не вірю, що залишився в живих.
... Йшов 1932 рік. У сім'ї Спиридона Устиновича
було четверо дітей. Проживали на Вінниччині в одному із
сіл Гайсинського району. У той час на Україні розпочався голод.
С.У. Шуляк вирушив на Донбас на заробітки,
щоб прогодувати дружину і дітей.
Згодом, коли влаштувався на роботу, перевіз туди родину.
У 1937 році Спиридон Устинович захворів і помер,
а через півроку померла його дружина. Діти залишилися самі.
Старшим був Михайло. Заводський комітет направив його
на навчання до фабричного училища, а молодших відправили до дитячого будинку.
З січня 1943 року добровільно пішов на фронт у складі
четвертого козачого кавалерійського корпусу.
Бойовий шлях розпочав з Ростова. Потім були Матвіїв Курган,
Мелітополь, Миколаїв, Новий Буг, Вознесенськ, Березівка, Роздільна.
- Наступ на Роздільну наш підрозділ почав зранку з боку села Фрейдерове.
Погода була вкрай несприятлива, багнюка така, що ноги не
витягнеш - чоботи з ніг зривало. Бій був не з легких,
німці відчайдушно чинили опір, адже залізничний
вузол був дуже важливим для фашистів.
Після обіду фашистів відтіснили і заволоділи Роздільною.
Противник поніс великі втрати, - розповідає М.С. Шуляк.
Відступивши від Роздільної, німці підготували контрнаступ,
з боку Кучурганів пустили бронепоїзд. Але наші «катюші»
завдали по ньому шквального удару.
- З Роздільної вже вночі вирушили у бік Кучурганів.
Пам'ятаю як тепер, коли визволяли Біляївку - був дощ, страшне бездоріжжя.
В Овідіополі потрапили в оточення. Багато наших полягло
під час прориву німецького кільця. Залишки наших частин
повернулися назад для перегрупування. Переміщалися в бік
Лиманського, Кучурганів, інших населених пунктів і зупинилися
у районі села Болгарка, - згадує фронтовик.
- Перебували там місяць, поки поповнили підрозділи
людьми і кіньми, а звідти вирушили на станцію Веселий Кут.
Там нас разом з кіньми завантажили в ешелони і перекинули у
Білорусь під місто Барановичі. Через білоруські ліси пішли на західну Європу.
Довелося ветерану визволяти Польщу, Угорщину, Чехословаччину,
Румунію. На підступах до Австрії М.С. Шуляк отримав поранення,
після якого був направлений в авіацію спеціалістом по ремонту.
Після перемоги разом з авіаполком повернувся з Австрії
у село Лиманське, де і продовжував службу.
Під час чергової перевірки штабом армії
офіцер запитав у старшого лейтенанта, техніка спецслужби Сабурова:
«А де ваші спеціалісти?». І почав перераховувати, скільки
їх потрібно за штатом, а Сабуров кивнув у бік старшини Шуляка і доповів:
Старшина Шуляк у нас один за всіх.
Доводилося і вдвох обслуговувати дванадцять літаків.
Хто знає, що це за робота, той зрозуміє, - згадує Михайло Спиридонович.
У селі Лиманське, по вулиці Чкалова, стоїть
чепурний будиночок, на стіні якого прикріплена п'ятикутна зірка,
яка сповіщає про те, що тут мешкає учасник Великої Вітчизняної війни.
На подвір'ї прибрано, затишно.
У садку підрізані дерева. Є тут і маленька майстерня,
в якій часто-густо щось лагодить господар.
На стіні веранди, у бік вулиці, висить годинник.
Кожен перехожий не може пройти повз подвір'я,
щоб не звернути увагу на нього.
А годинник не просто прикрашає панораму двору,
а свідчить про те, що Михайло Спиридонович - майстер по годинниках.
Це ще з ФЗУ, яке він закінчив у довоєнні роки за фахом.
КОВАЛЕНКО Євгенія Василівна -директор районного краєзнавчого музею:
«Вперше познайомилась з Михайлом Спиридоновичем під час
передачі районної Вахти пам'яті.
Тоді він розповідав про Плієвську дивізію, а я сказала,
що мій дядько, Фролов Микола Павлович, теж служив в ній.
Виявилось, що Михайло Спиридонович чув таке прізвище.
В подальшому не пропускав жодної зустрічі на честь
Дня визволення Біляївки, Роздільної і Овідіополя.
Головне, що він кожного разу намагається більше розповісти
про тих, хто був поряд з ним під час бойових дій,
ніколи не замовчував про подвиги інших бійців».
ФІЛІПОВ Григорій Серафимович -керівник Біляївської міської організації:
«Про цю людину не можу сказати жодного поганого слова:
добра, спокійна, чуйна. Справжня радянська людина (сміється).
Михайло Спиридонович живе з великим оптимізмом у серці,
без печалі та песимізму».
НОСОВ Валентин Андрійович -вчитель Біляївської ЗОШ №1:
«Михайло Спиридонович Шуляк - козак дев'ятої
Кубанської кавалерійської дивізії корпуса Плієва.
Приймав участь у визволенні північної частин Криму.
У післявоєнний час працював авіамеханіком.
Він один із тих ветеранів, кому пощастило дожити до наших днів.
Михайло Спиридонович - золотої душі чоловік, людина з цікавою біографією.
Він дійсно - герой нашого часу, який власним
прикладом активної життєвої позиції вчить нас
бути справжніми синами своєї Батьківщини».
23 січня М.С Шуляк відзначив знаменну дату - 90-річний ювілей.
Цього дня шанованого ювіляра привітали діти,
онуки, правнуки, близькі і знайомі, односельці, представники влади.
Хочемо звернутися до нашого героя-визволителя через газету.
Від жителів сусідніх районів прийміть,
шановний Михайле Спиридоновичу, низький уклін та подяку
за мужність і відвагу, яку Ви проявили у
боях за визволення нашого краю від фашизму у
роки Великої Вітчизняної війни. Ми сьогодні
розуміємо, яка висока ціна миру. Бажаємо Вам
міцного здоров'я, активного довголіття та мирного неба над головою.
