Миколаївський район, Миколаївська область   

ГЕРБ І ПРАПОР СЕЛА НОВОГРИГОРІВКА

Село Новогригорівка розташовується в Миколаївському районі Миколаївської області. Входить до Степівської сільської територіальної громади і належить до Криничанського старостинського округу. Новогригорівка розташована на руслі пересохлої річки Солониха в 4 кілометрах на північний схід від села Кринички.

Одне із перших джерел, що повідомляє нам про існування тут поселення, це карта Річчі Заноні 1767 р. На ній орієнтовне поселення названо «Almah».

У 1783 р. для посилення власних військ та на противагу Задунайській Січі імперський уряд створює Військо вірних козаків, основу котрого складають колишні запорозькі козаки. Його центр містився в Олешках. Воно брало участь у багатьох військових операціях російсько-турецької війні 1787–1791 рр. У 1788 р. Військо вірних козаків було перейменоване у Чорноморське козацьке військо, котре за бойові заслуги отримало 1790 р. землі в межиріччі Південного Бугу та Дністра, а центром нового адміністративного утворення стало місто Слободзея (тепер – Молдова). На окреслених землях козаками було засновано 25 слобід та багато хуторів-зимівників. Одним із таких хуторів стало поселення Гончарівка на місці сучасного села Новогригорівка.

У 1840-х рр. у селі з подвійною назвою Новогригорівка–Чубівка розташовувався панський маєток та до двадцяти селянських дворів. Селом володіла поміщиця Агафія Селіхова, котра передала його у володіння сина, поручика І. Г. Голікова.

За списком населених місць Херсонської губернії за 1859 рік в селі було 47 дворів, 135 чоловіків та 134 жінки, зазначено, що село розташоване при колодязях та на балці Солонисі, в ньому існували два вітряки.

У 1896 р. в селі Новогригорівка нараховувалося 70 дворів, 115 чоловіків та 161 жінка. Тут відкрито промислову та винну лавки. За даними 1917 р. в селі було 115 приватних господарств, у яких числяться 604 жителі.

У лютому 1921 р. в селі організовано п’ять товариств спільного обробітку землі, котрі у 1928 р. об’єднали до колгоспу імені Постишева, 140 дворів та 416 колгоспників. Пізніше колгосп перейменовано на колгосп імені Горького.

У 1942 р. німецькі та румунські інженери силами військовополонених, розміщених по таборах Миколаївського району, побудували поруч із селом вузькоколійку шириною 600 міліметрів. Рух по цьому маршруту було остаточно зупинено навесні 1950 р.

Протягом свого існування село не мало власної символіки. У 2018 р. сільській громаді запропоновано проєкти герба та прапора (автори – В. Дробний, І. Янушкевич). Після обговорення та виправлення неточностей статуту Михайлівської громади (до якої на той час входило село) символіка була затверджена 26 червня 2020 р. рішенням №15 сорок шостої (позачергової) сесії Михайлівської сільської ради.

Герб села: щит перетятий, у верхньому червоному полі три золоті козацькі люльки (1:2), у нижньому зеленому – три срібні квадрати у два ряди (2:1). Люльки означають заснування населеного пункту козаками Чорноморського козацького війська в період їх перебування в регіоні у кінці XVIII ст. Квадрати символізують вихід вапняку, на якому розташовується село, та його тривале видобування закритим і відкритим способами. Щит обрамлено декоративним картушем і увінчано золотою сільською короною з п’яти колосків.

Прапор села: квадратне полотнище, розділене по діагоналі з нижнього кута від древка на дві рівні частини; у верхньому червоному полі жовта козацька люлька, у нижньому зеленому – білий квадрат вапняка, родовища якого розміщені в межах села.