Меню сайта

Область и районы
  • Ананьевский р-н
  • Арцизский р-н
  • Белгород-Днестр-й
  • Беляевский р-н
  • Березовский р-н
  • Болградский р-н
  • Великомихайловский
  • Ивановский р-н
  • Измаильский р-н
  • Килийский р-н
  • Кодымский р-н
  • Лиманский
      (Коминтерновский) р-н
  • Николаевский р-н
  • Одесса
  • Одесская обл.
  • Окнянский
      (Красноокнянский) р-н
  • Подольский
      (Котовский) р-н
  • Овидиопольский р-н
  • Раздельнянский р-н
  • Ренийский р-н
  • Саратский р-н
  • Татарбунарский р-н

  • Николаевская обл.
  • Николаевский р-н





  • Яндекс.Метрика


    История края
    А Б В Г Д Е Ж З И К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я
    A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z


    Хутір Солонихський

    Цього населеного пункту нині не існує, його було зруйновано в середині 1950-х через будівництво військового полігону «Широкий Лан». Щодо місця, де розташовувався хутір то у нього багато назв, зокрема це і Кошари, і Безіменний хутір, і Розірвана гребля. Всі вони в тій чи іншій мірі правдиві.

    Щодо історії появи та розвитку даного населеного пункту то можемо зазначити таке.

    На карті 1869 року показано що на хуторі нараховується вже 11 дворів, які розташовані в одну лінію, по берегу ставка. На вказаній мапі хутір має назву Гарман.


    Карта з фондів громадського проекту «Краєзнавець»

    Згідно зі списком населених місць Херсонської губернії за 1896 рік Хутір Солонихський складався з 6 дворів. Жителів нараховувалося 38 осіб,серед них 18 чоловіків та 20 жінок.


    Вирізка з книги «Список Населених місць Херсонської губернії за 1896 рік»

    Значно розрісся хутір в роки, що йшли за Першою світовою та Громадянською війнами. У 1922 році на хуторі проживало 32 родини.

    1923 року була утворена артіль «Хуторянин». На 1924 рік до неї входило 63 особи (31 чоловік та 32 жінки). В 1925 році членами артілі було придбано будинок та амбар у сім`ї, що виїхала до Миколаєва, та побудовано конюшню.

    У 1926 році в селі організовується Комітет Незаможних Селян. Головою КНС обирають Никифора Опанасовича Гайченко.


    Гайченко Никифор Опанасович з дружиною Іриною Степанівною.
    Фото з особистої колекції Щур Ірини Олегівни.

    Цього ж року артіль в кредит у держави купує 28 борін, 8 ходів для гарб, 5 фургонів, трактор «Фордзон-путиловець». До 1932 року господарство повністю розраховується з державою за придбане майно та техніку.

    В цей же рік артіль «Хуторянин» об’єднується з колгоспом імені Леніна села Шенфельд.

    Не оминув Солонихський хутір голод 1932-1933 років. Про ці події нам говорять спогади Нагорної Н.П. 1920 року народження, котрі зберігаються у Криничанській ЗОШ.

    Зокрема: «Коли почався голод, ми були ще малими. До нас прийшли «буксири», забрали усе. Вижити вдалося лише тому, що їли прісну кашу зварену з молодої кукурудзи. Іноді вдавалося дістати буряки,їх варили та їли. Одного разу, коли мама поклала варені буряки на стіл стигнути у хату зайшов односелець, з’їв усі буряки і сказав «Якось виживемо», - і пішов далі. Ми, діти, дуже розсердилися і здивувалися. Я запитала матір «Мамо, чому ви нічого йому не сказали?»,- а вона нам відповіла: «Він же нас тут і повбиває, так що мовчіть.»

    Коли настала весна і зійшли паростки пшениці, ми їх теж їли. І таким чином змогли вижити.»

    У другій половині 1930-х на території хутора побудовано молочнотоварну ферму на 120 корів та невелику свиноферму. Такий вигляд хутір мав перед війною, фактично це одна вулиця розташована по одному з берегів ставу, перед вулицею розташовувалася криниця.

    Воду з криниці діставали за допомогою коня, котрий ходив по колу. Глибина криниці, за спогадами старожилів була більше 70 метрів.


    Карта з особистої колекції автора

    З початком війни та остаточним переходом німецько-румунських військ за річку Південний Буг, хутір переходить до румунської зони окупації і входить до Варварівського району Очаківського повіту губернаторства Трансністрія.

    Так згадує період німецько-румунської окупації Подгорна Ольга Никифорівна:

    Хутір відносився до Новогригорівської примарії. Періодично звідти на хутір приїздили жандарми. Періодично били людей за те, що вони не можуть їм надати те, що вони вимагали. Люди ховалися від цих побоїв в скиртах. Багато місцевих жителі виходжували та переховували в своїх домівках радянських військовополонених, котрі втекли з таборів. Коли на хутір приїжджали жандарми, то їх ховали по скиртах, котрі румуни підпалювали.

    Періодично хтось із тих, хто не встиг вибратися із соломи отримували опіки. Як згадує Ольга Никифорівна, одного разу солдат обпалив собі майже всю шкіру на грудній клітці та животі, його виходили, натираючи опіки пером змоченим у гусиний жир.

    В один із березневих днів вони побачили, як румунські частини відступають, потім пройшло два дні тиші. Всі чогось чекали, і, ось рано вранці до хутора увійшли радянські розвідники.

    Після війни почалося поступове відновлення господарства, та в середині 1950-х., внаслідок утворення військового полігону Широкий Лан, хутора не стало. Будинки селян були або перевезені до Криничок, або розібрані на каміння для будівництва кошар. Біля хутора, після його залишення лишилися тільки підсобні господарства та кошари для овець.


    Одна з кошар побудованих біля хутора.
    Фото 1966 року, на фото чабан С.О. Жуковський.



    © Дробний В.
    2017 р.
    Миколаївський р-н
    Интерактивные карты
  • OpenStreetMap
  • Яндекс карты
  • Карты Google


  • История
  • Херсонская губ.
  • Одесская губ.




  • с.Весняне
  • с.Кринички
  • с.Михайлівка
      (Ульянівка)
  • с.Новогригорівка
  • с.Новоселівка
  • с.Петрівка
  • с.Трихати


  • Часи минулі
  • х.Солонихський

  • community@kraeved.od.ua        КРАЕВЕД © 2013-2017        Открываем историю одесского края