Село було засноване на початку 1924 року 24 сім’ями переселенців з Чернігівщини в кількості 120 осіб. Першим заняттям поселенців стало землеробство. Пізніше стали розводити худобу, зокрема корів південної степової породи. Новий населений пункт було вирішено назвати Улянівкою. За народною версією через те, що в поселенні було багато жінок на ім’я Уляна. За офіційною на честь вождя пролетарської революції В.І. Леніна (Ульянова). Крім цього необхідно зазначити що в селі існує легенда про красуню-першопоселенку, котра померла невдовзі після переселення - Уляну Москаленка і на честь котрої назвали хутір.
Знак на в’їзді в село. Фото з групи села в соціальній мережі «Однокласники» Восени 1924 року в селі організували школу. Навчання проводили в одній з сільських землянок, вчителями були житель села Зелений Гай вчитель К.І. Іващенко, допомагав йому колоніст Теобольд. В негоду вчителів підміняв найдосвідченіший з жителів молодого села К.І. Грищенко.
Перший автомобіль радгоспу ім. Тельмана (1935–1936 рр.). Фото з особистої колекції Ярмоленко М.Г. В 1925 році утворилося товариство спільного обробітку землі «Труднощі», котре через три роки в 1928 році включено до складу Одесько-Миколаївського зернорадгоспу ім. Петровського з центром у селі Нечаяне. Не сприйнявши нової форми господарювання, більшість поселян переселяється до колонії Гальбштадт (село Новоселівка). В 1932 році зернорадгосп було розкрупнено, утворено 4 малі колективні господарства. Серед них на території села Улянівка колгосп ім. Тельмана. При колгоспі продовжує роботу початкова школа, розпочинає роботу клуб, цілодобовий дитячий садочок.
На 1941 рік в селі мешкало 280 чоловік, гарний врожай зібрав колгосп того року. В серпні до села увійшли німецько-румунські війська. В Ульянівці окупаційна влада знищила велику циганську громаду, значна частина поселян змушена була покинути село. Окупаційна влада організувала на хуторі державну ферму, до якої увійшли землі та худоба місцевих німців.
28 березня 1944 року до села увійшли розвідники Червоної армії, жителі з квітами зустрічали їх. У боях на фронтах Другої світової війни брали участь 52 улянівця, з них 26 не повернулися.
Село починає активно відбудовуватися. В 1951 році зроблено спробу перепрофілювати радгосп на вирощування бавовни, але в умовах українського степу ця спроба зазнала невдачі. В середині 50-х насаджуються виноградники, сад. Число жителів доходить до 836 осіб.
В 1954 році в селі відкривається власна семирічна школа. За парти сідають 130 учнів. Першим директором школи працює Бабуха А.Л. З 1960 року школа стає восьмирічною. В 10 клас учні їздять до с. Кринички.
Корпус школи побудований у 50-х роках. Фото з групи села в соціальній мережі «Однокласники» В 1961 році в Улянівці створено сільську раду. До її складу увійшли села Червоне Поле, Зелений Гай та Степове.
На агіт-пункті на гармані радгоспу ім. Тельмана. Збирання врожаю влітку 1966 року. Фото з колекції Дробного В.С. Періодом економічного розквіту для населеного пункту прийшовся на 80-ті роки ХХ століття. В цей період в селі було побудовано нову середню школу. Радгосп виробляє 4270 т. зерна, 460 т. соняшнику, понад 150 т. сої. Поливні землі давали щорічно 3100 т. овочів.
Вид на школу. Фото з групи села в соціальній мережі «Однокласники» В 1991 році в селі відкрито церкву в ім’я святого Архістратига Михаїла.
У 1996 році у зв’язку з реформуванням аграрного сектору радгосп ім. Тельмана реорганізований у відкрите акціонерне товариство. Землі підприємства розпайовані. В цей же час було утворено такі нові фермерські господарства як: «Лютік», «Агролад», «Ульянівське», «Добробут», «Берегиня».
Постановою Верховної Ради України «Про перейменування деяких населених пунктів» від 12 травня 2016 року № 1353-VIII село Улянівка Миколаївського району перейменовано на село Михайлівка.
