ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ
|
|
|
СТАТИСТИКА
|
|
|
|
| | |
|
Захарова Галина Григорівна
|
|
|
|
|
|
|
|
|
На главную > Персоналии
|
Як кухар за освітою стала бібліотекаркою
та створила унікальне місце в Миколаївському районі
|
Маяк.Media завітав до Ковалівської сільської бібліотеки, де поспілкувався з завідувачкою Галиною Захаровою про унікальну у районі українську світлицю, ідею її створення, любов
до книги й історію рідної Ковалівки.
Галина Григорівна ЗАХАРОВА
Бібліотекаркою Галина Григорівна стала випадково. За першим фахом вона кулінар, але коли у 2011 році втратила роботу, дізналася, що у селі вакантна посада бібліотекаря. До її бажання зайняти це місце спочатку поставилися скептично, адже жінка тоді ще не мала потрібної освіти. Проте зараз відзначають, що пані Галина там, де і завжди мала бути.
Робота відразу поглинула її з головою. Тоді проходив районний конкурс «Край, якому присвячуємо життя». Галина Захарова наважилася взяти участь і перемогла. Відтоді робота стала невід’ємною частиною її життя.
У приміщенні бібліотеки зосереджена майже вся культурна спадщина села Ковалівка. Галина Григорівна робить добірки, присвячені Дням села, історії, звичаям і обрядам, шанованим людям рідного краю. Проводити таку копітку роботу їй допомагають односельці, небайдужі люди, друзі, а також історик Віктор Дробний.
У невеличкому приміщенні бібліотеки чимало місця займає світлиця. Історія її відкриття доволі цікава, бо вісім років тому ніхто не міг уявити, чим обернеться просте бажання привабити читача. Так, у будівлі, де знаходиться бібліотека, колись працювало відділення «Ощадбанку», і завдяки цьому було дуже людно. Галина Григорівна почала думати, як захопити людей читанням і «заманити» до бібліотеки. Так і виникла ідея створити музей.
Так виглядає українська світлиця зараз
|
|
– Сусід змайстрував тин, біля якого я поставила сапу і глечик.
Чоловік згодився допомогти мені і нарізав рогози, за допомогою
якої ми зробили імітацію даху сільської хати. Вже потім просила
друзів, знайомих, рідних. Кожен допомагав, чим міг. Односельці
несли в кого що було. Яку мету ми переслідували? Кожен думав:
От прийду з онуками і скажу, що ось ці речі тут родом із нашої
сім’ї, – пригадує завідувачка.
|
Предмети побуту: посуд та кухонне приладдя
Багатство світлиці насправді вражає. Чого тут тільки немає – предмети побуту, одяг, взуття, господарський інвентар, скрині з приданим, техніка. Справжню весільну сукню 19 подарувала директор восьмирічної школи, де вона раніше зберігалася. Є й речі, що належали родині самої Галини Григорівни: вишиванки і вишиті картини, які зробила її мама. Багатьом експонатам більше ста років і бібліотекарка дуже пишається зібраними речами.
|
|
– Наповнення світлиці – процес нескінченний. Мені завжди хочеться мати
трохи більше, ніж є. Ось я дуже хотіла справжню масляницю, і її
навіть обіцяли подарувати. А ще мрію про справжню піч, але для цього
потрібно більше місця. На жаль, площа дуже обмежена, – розповідає вона.
|
У бібліотеці майже завжди людно. Галина Захарова потурбувалася про те, щоб для підростаючого покоління тут було цікаво. Окрім екскурсій світлицею, для дітлахів влаштовують майстер-класи з місцевими майстринями. Діти виготовляють ляльки-мотанки, вироби з паперу, обереги. Такі заходи спонукають дітлахів і до читання.
Лялька-мотанка
|
|
– Читачів небагато, здебільшого це школярі та пенсіонери. У наш час
нормально, що велику роль у житті займають комп’ютери і гаджети.
Але спілкування з книгою – це спілкування для душі. І той, хто
читав раніше, буде читати і далі. Звичайно, може, якщо б у
бібліотеці був комп’ютер, було б більше відвідувачів, але
маємо що маємо, – ділиться пані Галина.
|
Найбільшим попитом користуються романи, детективи і фантастика. Сама Галина Григорівна зізнається, що любить читати про кохання, і, авжеж, історичну та краєзнавчу літературу.
Інколи в бібліотеці влаштовують виставки, експонати для якої також відшукує Галина Захарова. З однією виставкою пов’язана навіть цікава історія.
|
|
– Колись я влаштувала виставку картин, які у молодості малювала
жителька села. Там зображені пейзажі Ковалівки. Якось я зустріла одну
жіночку, вона взагалі не ходила до бібліотеки. А я все кликала її
«Зайдіть, подивіться!». І ось, вона приходить, дивиться, а на одній
картині намальована олівцем вона сама. А вона про це навіть не
здогадувалася! – з захопленням розказує пані Галина.
|
Час нашого спілкування швидко сплинув, а здається ми не побачили й десятої частини того, що за дев’ять років зібрала хранителька української культури. Галина Григорівна наразі входить до об’єднання краєзнавців Миколаївського району «Світовид». За час роботи у бібліотеці вона настільки захопилася історією, що тепер планує у співавторстві з рештою членів громадської організації допрацювати книгу про історію району, і тим зробити свій внесок у надбання рідного краю.
Колекція старих грошей
Найстаріша книга у бібліотеці
|
|
|
|
|
|
|
|
|