ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ
|
|
|
СТАТИСТИКА
|
|
|
|
|
|
|
|
На главную > Персоналии
|
Роздільнянський епізод з біографії Володимира Сосюри
|
Всі знають українського поета Володимира Сосюру.
Всі вчили на п'ять його чудовий вірш «Любіть Україну».
Але можливо не всі знають, що життєві дороги кілька разів
приводили Володимира Сосюру в Роздільну…
Йшов березень 1919 рік.
В Україні тоді гриміли бої громадянської війни 1918 – 1920 рр.
І молодий поет Володимир Сосюра був втягнутий у вир тих буремних подій.
Спочатку він взяв сторону Симона Петлюри і служив у гайдамацькому
війську, яке боролося за незалежну Українську Народну Республіку.
Війська Петлюри відступають під потужними ударами Червоної Армії.
Уламки Запорозького корпусу намагаються прорватися до
Одеси у французьку зону окупації.
Серед цих українських вояків був і Володимир Сосюра,
який тоді виконував обов’язки санітару на сан потязі.
|
В автобіографічному романі поета «Третя Рота» читаємо: «Мене з літучкою ранених і тифозних козаків командирують до сан потягу окремого запорізького полку. Вагон другого класу. Уже під Роздільною нас оточують червоні повстанці». Обложені з усіх боків запорожці повертають на Тирасполь. А далі з ласки Румунії їх переправили через Молдавію і Буковину до Галичини. Події розвиваються з калейдоскопічною швидкістю. І ось новий наступ петлюрівських військ, в якому, не дивлячись на свої про більшовицькі симпатії, вимушений приймати участь молодий поет Сосюра. І через деякий час - нова поразка від Червоної армії. З полонених петлюрівців в Одесі (серед яких був і поет) червоні сформували 1-й Чорноморський полк, з часом перейменований в 361-й і підпорядкований 41-й дивізії. Цей підрозділ було направлено до Тирасполя охороняти переправи через Дністер. Саркастична посмішка долі – знову Одеса, Тирасполь і Роздільна, знову політична і духовна невизначеність і фатальна неспроможність слідувати поклику серця. Та в Тирасполі в житі поета стався несподіваний поворот, який дозволив йому вийти з цього зачарованого кола. Бійці 361-го полку, серед яких переважали антибільшовицькі настрої, підняли повстання проти радянської влади. Дізнавшись, що більшовики направляють на придушення цього повстання великі сили, чорноморці почали відступати на Бірзулу, на з’єднання з петлюрівськими військами Тютюнника. Володимир Сосюра по дорозі тікає від повсталих, бо відчув, що всією душею він з більшовиками. Молодий боєць Сосюра, відірвавшись від своїх колишніх товаришів, направляється до Роздільної, яка була під контролем червоних. І знову звернемося до роману «Третя рота» : «Це був сон тяжкий і радісний, коли я йшов на Роздільну. Йду по виїмці і щохвилі чекаю на смерть. Бо ж нічого не знаю. Нарешті показалася Роздільна. На станційному шпилі маяв червоний прапор. Пішов дощ. Я радісно біжу вже не по путі, а навпростець. Махаю руками, плачу й сміюсь. Грязь налипла мені пудами на штиблети. Але мої ноги здаються легкими, як пух... Підбіг до перону і впав на нього. До мене підбігли червонарми з командиром т. Фіногеновим і воєнкомом т. Мінським Андрієм».
Эдуард Багрицкий
|
А потім було навчання в Одесі, в школі політ
курсантів 41-ї стрілецької дивізії. Та весна 1920 року назавжди
запам’яталася Володимирові Сосюрі. Він вступив до
літературного гуртка одеських літераторів на чолі з
Едуардом Багрицьким і Юрієм Олешею. Багрицький вчив молодого товариша: «Нада развивать художественный вкус», а Олеша додавав: «Слово должно светиться». Друзі Едуард Багрицький і Володимир Сосюра, одержавши гонорар за свої вірші, купували хліб, масло та абрикоси і йшли до моря. «Це були для нас справжні бенкети на березі моря, а вином для нас була поезія». Саме в Одесі, в газеті «Одеський комуніст» був надрукований один з перших віршів Сосюри «Відплата».
|
На все життя ті одеські враження залишилися в душі поета. Потім він багато разів повертався в це південне місто, намагаючись знайти тут сліди своєї звитяжної молодості. І одеські спогади виринали з серця чудовими поетичними рядками:
Нам море у лице
Шле бризки лазурові
І простягає нам обійми запашні
А ми, як дикуни,
Пірнали знову і знову,
Мов загубили щось
В таємничій глибині.
Лісіца Іраїда
в 2010 - 2011 навчальному році - учениця 10 класу
загальноосвітньої школи І – ІІІ ст. села Кам’янка
Роздільнянського району.
|
Використані матеріали:
Сосюра В. М. Третя рота. - К. : Український письменник, 1997. - 351 с.
Савченко В. А. Двенадцать войн за Украину. — Харьков: Фолио, 2006. — 415 с.
Газета "Діалог" №10, 18 квітня 2011 року.
21.07.2015 © Матеріали підготував Єфімов Геннадій
вчитель історії ЗОШ І – ІІІ ст. с. Кам’янка
|
|
|
|
|
|
|
|