ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ
     

ПРОЄКТИ
  • Мапи
  • Книги
  • Статті
  • Періодика


  • ОБЛАСНИЙ ПОДІЛ
  • Березівський р-н
  • Б-Дністровський р-н
  • Болградський р-н
  • Ізмаїльський р-н
  • Одеський р-н
  • Подільський р-н
  • Роздільнянський р-н

  • Баштанський р-н
  • Вознесенський р-н
  • Миколаївський р-н
  • Первомайський р-н


  • СТАТИСТИКА




    Статті
    МАПИ   |   КНИГИ   |   СТАТТІ   |   ПЕРІОДИКА   |  

    А Б В Г Д Є Е Ж З І И К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я
    A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z


    Наш край очима письменника Йосипа Крашевського

    Стаття та переклад Олександра Солоденко фрагменту з книги
    Юзефа Крашевского про його подорож до Одеси.

    Південний край та його інтенсивний розвиток у середині 19 століття викликав чималий інтерес багатьох інтелектуалів тієї епохи, до числа яких належить і видатний польський письменник Юзеф Ігнацій Крашевський (1812-1887). Літературний спадок Крашевського складає близько 600 томів художніх, поетичних і драматургічних творів, праць з історії, дорожніх нарисів: рідкісний зразок величезних енергії та плодовитості.

    Йосип Крашевський пройшов насичений життєвий шлях. Під час навчання в університеті міста Вільно він бере активну участь у діяльності таємних патріотичних польських гуртків, за що його із групою студентів було заарештовано. За клопотанням своєї родички – настоятельки одного з віленських монастирів – Крашевський знов на волі, хоч з цього моменту й під негласним контролем російської поліції. Підсумком перебування у Вільні стала, окрім інших праць, фундаментальна чотиритомна історія міста. За час життя у Вільно Крашевський відвідував художню студію професора Яна Рустема, у котрого у той же час перебував надісланий поміщиком Енгельгардтом для навчання Тарас Шевченко. Однак документальних свідоцтв їх знайомства не існує.

    Після одруження Крашевський оселився на Волині. З 1853 року він у Житомирі, де опікувався навчальними закладами, був директором місцевих театру та шляхетного клубу, керівником Волинського статистичного комітету. Крашевський являвся наполегливим прихильником розкріпачення селян; у 1858 на губернському дворянському з'їзді презентував свій проект представлення землі селянам.

    З 1860 року письменник у Варшаві, де редагував «Польську газету» (1859—1862), журнал «Європейский огляд»(1862).

    У 1863 році під загрозою арешту російською поліцією він виїжджає закордон й оселяється у Дрездені, де в 1868 році засновує власну типографію. Продовжуючи публіцистичну та видавничо-редакторську діяльність, він надає допомогу учасникам антиросійського повстання, які шукали притулку закордоном. Крашевський бере участь у створенні Польського музею у Швейцарії. У 1882 році він засновує у Львові культурно-просвітницьке товариство. У різні роки він являється редактором періодичних видань, що виходили у Львові та Дрездені.

    У червні 1883 року Крашевського було заарештовано у Берліні за звинуваченням у шпигунській діяльності проти Прусії на користь Франції. Через хворобу його було звільнено у 1885 році. У Женеві земний шлях письменника завершився 1887 року.

    На творах Крашевского виховувалось багато поколінь читачів, його твори видаються і в нас час різними мовами: сільське життя, історія, злободенна соціально-політична проблематика були у колі його вподобань. «Багато фактів я брав безпосередньо з життя, – розповідав письменник. – …Я постійно роз'їжджав, спілкуючись з народом, слухав, спостерігав, спонукав до розповідей. Ось справжня історія походження моїх повістей».

    Образ України та її історії займає окреме велике місце на сторінках його праць. Відомий його роман «Хата за селом» неодноразово перероблювався різними авторами для театру, у том числі й корифеєм української сцени Михайлом Старицьким під назвою «Циганка Аза», головну роль у першій постановці якої зіграла знаменита українська актриса Марія Заньковецька. Крашевський сприяв публікації на сторінках своїх журналів багатьох етнографічних і фольклорних матеріалів українського походження, у тому числі переказів і дум, записаних від українських лірників, наприклад, нині широко відомої «Думи про Байду». Крашевський переймався збереженням історичної пам'яті. Завдяки йому збереглося 16 листів та декілька малюнків Тараса Шевченка, дві українські інтермедії - невеликі п'єси початку 17 століття…

    Особливе місце у спадку Крашевського займають публікації краєзнавчо-етнографічного напрямку. Серед них - «Спогади про Одесу, Едисан і Буджак» - щоденник подорожі 1843 року (з 22 червня по 11 вересня): письменник направлявся до Одеси задля морських купань, що мали укріпити його здоров'я. Велика увага у цій книзі надається історії, економічному життю та побутовим реаліям молодої Одеси та краю; величезний інтерес являють собою згадки автора про села і малі міста, які він відвідав під час своєї подорожі, етнографічні замальовки. Під час цієї подорожі, як і на протязі всього життя, Крашевський робив численні рисунки, частина з яких зберігається у фондах музею Крашевського у Романові, Польща. Вибрані з них були надруковані при сучасному перевиданні згаданої книги у 1985 році. Серед них й декілька рисунків, зроблених Крашевським під час прямування дорогами нинішньої Одеської області, зроблені, наприклад, у Балті, Ананьєві, Баранівці, та й в самій Одесі.

    Ось яким побачив Крашевський ту частину жвавого Балтського шляху, що нині проходить територією Біляївського району, а саме у Міжлиманні.

    «За Северинівкою знову пусто у степу, слобід не видно; височини з обох сторін, посередині засіяне поле, понад ним по краю гори в'ється вибитий шлях, закиданий великою кількістю скелетів падлих тут коней та чумацької худоби, що біліють на кожному кроці. В туманах пилу, що здимається, пробігають купецькі брички, тягнуться без кінця чумацькі валки.

    Майже перед самим Потоцьким (Потоцьке, або Велике Потоцьке - інша стара назва Северинівки – О.С.) з'являється спочатку вузький, а згодом все більш широко розлитий Куяльницький лиман, який блищить, із берегами, що тут ще золотяться стиглими хлібами. Лиман цей до Одеси й моря розширюється, розходиться і виглядає величезним озером. Понад ним літають зграї білих мартинів, по хвилях, що повільно колихаються, плавають качки, а на узбережжі вже біліють мушлі та пісок, які вистилають у глибині його мулисте дно.

    Височини балки звисають лисими, пустими, дерев ніде нема, слобідки зустрічаються все рідше; здається, лиш одну я тільки бачив під Малим Потоцьким у степу, але й та маленька і бідна. (…)

    У Малому Потоцькому (ймовірно, одна зі старих назв села Старої Еметівки – О.С.) у досить порядній корчмі, яка стояла біля самого берегу лиману й була овіяна тим же солоним, гострим, характерним для близькості моря повітрям, і яка нагрівалася у голому степу без деревця й тіні під липневим сонцем, вже передчуваєш все більше море. Посланці його, лимани, з усіх боків тебе блищать і у якості завдатку приносять запах морський; лише запах, бо фізіономія лиманів не має ані величності розмірів моря, ані дивних його кольорів.

    Покинувши візки й товариство наших попутників для відпочинку у Малому Потоцькому, найнявши єврея й маленьку бричечку, я пустився на випередження, аби шукати квартиру й якнайскоріше поглянути на море; й хоч єврей немилосердно гнав по дорозі, яка була, правда рівною, але вибитою чумацькими возами, я, дзвенячи на візку зубами, не смів просити його вповільнити біг, так терміново кортілося мені до моря, так було страшно, що воно від мене втече.

    Їдучи степом од Малого Потоцького, минаю справа у схилі відкритий кам'яний кар'єр, з його темним нутром і фантастично випиляними стінами; кар'єр, з якого добувається частина плит, що використовуються для будівництва в околицях Одеси, хоч і ближче до міста, і у різних місцях камінь цей також видобувається; минаємо пошту в Іллінську (Іллінка) й перетинаємо залишок степу, що відділяє мене від берега моря.

    Степ цей рівний і гладкий, як на долоні, пшениця по ньому широко розсіяна, де-не-де понад в'юнким шляхом стоїть хрест над похованням померлого у дорозі; або намогильний камінь з єврейським написом.

    Постійно зустрічаємо чумаків і скелети чумацької худоби та коней, вже оброблені ґавами та круками. Женемо і женемо у туманах пилу, що здимається над нами; сильний вітер з моря, гострий, гризучий, несе назустріч нам чорні хмари туманів пилу з дороги й щохвилини окутує ніби темним плащем.

    Очі, і вуста, і грудь повні пилу, однак кидаю погляд, щоби скоріше побачити Одесу, і вдалечині за імлою вже щось мені маячить, схоже на башти, на хрести, верхівки дахів…»





    7 липня 1843 року


    Джерела ілюстрацій – рисунки Крашевського:
    1. Чумацька мажа: рисунки Крашевського з подорожі 1843 року з фондів музею у Романові (за вищезгаданим виданням 1985 року).
    2. Хрести. Подорожній рисунок Крашевського: Відділ рукопису Інституту літератури ім.Т.Г. Шевченка НАН України, м. Київ, за книгою: Василенко В. Крашевский в Российской империи (1812-1863-1917). – Познань, 2002. – 401 с.
    3. Чумаки: Відділ рукопису Інституту літератури ім.Т.Г. Шевченка НАН України, м. Київ, за книгою: Василенко В. Крашевский в Российской империи (1812-1863-1917). – Познань, 2002. – 401 с.

    Рисунки Крашевського з подорожі 1843 року з фондів музею у Романові (за вищезгаданим виданням 1985 року):
    4. Одеський порт.
    5. Краєвид з вікна дому Маюрова в Одесі (Коментар Крашевського: З мого вікна у домі Майорова на Бульварі).

    З книги: Kraszewski J.I. Wspomnienia Odessy, Jedysanu i Budzaku: dziennik przejazdzki w roku 1843 od 22 czerwca do 11 wrzesnia. - Wilno, 1845. – Т.1
    Автори статей

  • Аргатюк С. С.
  • Баковецька О. О.
  • Волосєвич Є. С.
  • Гулянович І. М.
  • Джумига Є. Ю.
  • Дробний В. С.
  • Єфімов Г. В.
  • Жосан С. І.
  • Кобилюк О. В.
  • Моторна І. В.
  • Позняков В. А.
  • Сапожніков І. В.
  • Шевченко А. М.






  • © КРАЄЗНАВЦІ ОДЕЩИНИ 2013-2024        Відкриваємо історію Півдня України