ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ
     

ПРОЄКТИ
  • Мапи
  • Книги
  • Статті
  • Періодика


  • ОБЛАСНИЙ ПОДІЛ
  • Березівський р-н
  • Б-Дністровський р-н
  • Болградський р-н
  • Ізмаїльський р-н
  • Одеський р-н
  • Подільський р-н
  • Роздільнянський р-н

  • Баштанський р-н
  • Вознесенський р-н
  • Миколаївський р-н
  • Первомайський р-н


  • СТАТИСТИКА




    ДЕ-РІБАС ЛЮДВІГ МИХАЙЛОВИЧ

    ЛЮДВІГ МИХАЙЛОВИЧ ДЕ-РІБАС В ІСТОРІЇ ОДЕСЬКОЇ КНИГОЗБІРНІ (ДО 155-РІЧЧЯ ВІД ДНЯ НАРОДЖЕННЯ)

    Людвіг Михайлович де-Рібас – яскравий представник роду де-Рібасів, життя та діяльність якого тісно пов’язане з Одеською публічною бібліотекою (нині Одеська національна наукова бібліотека (ОННБ)). Він був високопрофесійним бібліографом, бібліотекарем за покликом душі, краєзнавцем, який більше 40 років присвятив роботі в бібліотеці і зробив вагомий внесок у подальший розвиток ОННБ. Упродовж майже півтора століття з Одесою була пов’язана доля родини де-Рібасів, окремі представники якої відіграли важливу роль у становленні книгозбірні.

    Дослідження таких діячів бібліотечної справи гідне уваги і спонукає до пошуку різних часово віддалених матеріалів. Надзвичайно цінними для дослідників є приватні архіви Л. М. де-Рібаса, які зберігаються в державному архіві Одеської області та Одеській національній науковій бібліотеці. Вони розкривають нові сторінки життя та діяльності Людвіга Михайловича, наприклад, маловивчена частина епістолярної спадщини Л. М. де-Рібаса, яка потребує окремого дослідження.

    Народився Людвіг Михайлович 10 (22) березня 1866 р. в Одесі. Освіту здобув домашню, з дитинства часто відвідував бібліотеку, де допомагав батькові. Любов до книги перейняв від батька – Михайла Феліксовича де-Рібаса (1808–1882), дипломата і літератора, багатолітнього бібліотекаря (завідувача) Одеської міської публічної бібліотеки (1869–1882). За ініціативою батька з 1 листопада 1880 р. 15-річного Людвіга зарахували на посаду молодшого бібліотекаря Одеської публічної бібліотеки.

    27 листопада 1880 року Михайло Феліксович де-Рібас повідомив міську управу про тимчасове призначення свого сина, який знав французьку мову і був знайомий з бібліотечною справою, на посаду бібліотекаря. Однак, одеський градоначальник С. М. Гудим-Левкович листом від 25 грудня 1880 року повідомив Одеського міського голову - Г. Г. Маразлі, що він не може дати дозвіл на призначення неповнолітнього хлопця на посаду писця бібліотеки. А вже 21 січня 1881 року прийшло повідомлення про допуск Людвіга Михайловича де-Рібаса до виконання обов’язків писаря бібліотеки. І з 10 лютого 1881 року зарплата Людвіга Михайловича становила 16 крб. 66 коп., а з квітня – 25 крб.

    Саме з цього періоду бібліотека увійшла в життя Людвіга де-Рібаса. Тривалий час він працював помічником бібліотекаря (заступником завідувача). Найвищою нагородою за працю для молодого бібліотекаря було переведення відвідувачів до наукового відділу бібліотеки, де працівники не тільки видавали книжки, а й надавали читачам консультації. Відданість справі підтверджується бажанням передати свою зацікавленість іншим відвідувачам, рекомендуючи потрібну їм літературу, адже Людвіг Михайлович був чудовим знавцем змісту понад тисячі книжок з фонду бібліотеки ? особливо гуманітарних. Цьому сприяло ще те, що Л. М. де-Рібас особисто склав весь інвентар бібліотеки з наочного опису книг, і те, що за таким описом був складений під його керівництвом весь картковий каталог бібліотеки, зокрема науково-бібліографічний.

    Людвіг Михайлович дійсно був відданим своїй праці, він завжди залишався помічником для кожного працівника – від звичайного бібліотекаря до помічника завідувача. Він проводив захоплюючі екскурсії бібліотекою: демонстрував старовинні гравюри, рідкісні фотоматеріали краєвидів старої Одеси. Крім того, він знаходив спільну мову з молоддю, які цікавилися історією Одеси та літературним життям міста.

    Зліва направо: М. Г. Попруженко, Л. М. де-Рібас, О. І. Кірпічніков (попечитель бібліотеки), І. М. Прокопович, М. Н. Пфайфер (де-Рібас). Фонд ОННБ.

    Людвіг Михайлович де-Рібас - це була людина віддана своїй справі, знавцем цінних рідкісних видань, він активно листувався з книжковими магазинами, редакціями, журналами з проханням надсилати літературу в дарунок до фонду бібліотеки. У деяких 67 випадках їздив сам за подарованою літературою. Наприклад, так сталося з колекцією наукового змісту (1776 назв, 3176 томів), подарованою бібліотеці відомим археологом П. Й. Бурачковим, який проживав у Херсоні. Згодом, після його поїздки до Єлисаветграда (нині Кропивницький) книжковий фонд бібліотеки збільшився ще на 1000 книг, подарованих статським радником В. Подольським. Сам Людвіг Михайлович де-Рібас подарував Одеській публічній бібліотеці понад 300 видань. Серед них було кілька десятків видань з краєвидами Одеси, зокрема альбом виданий Р. П. Панах у Варшаві, документи: запрошення на бал князя і княгині Воронцових (1836), фото дачі І. Бардаки (генерал-майор, директор Чорноморського штурманського училища, який брав участь у будівництві Одеси та її порту), а також кілька листів і унікальних родинних реліквій тощо.

    Продовжуючи традиції накопичення в бібліотеці книжок з історії рідного краю і міста, він у 1894 р. упорядкував та видав збірник спогадів про стару Одесу «Из пришлого Одессы», який і сьогодні не втратив своєї актуальності. Головною метою цієї роботи Людвіга Михайловича, було відтворити історичне минуле в день столітнього ювілею рідного міста.

    Напередодні виходу цього збірника у «Херсонских епархиальных ведомостях» було розміщено інформацію Л. М. де-Рібасом про збір матеріалів до даного видання: «Как потомок первого основателя Одессы считаю своим нравственным долгом предложить общества свои труды пособиранию материала для вышесказанного сборника и буду особенно рад, если доведеться мне дать одеситам возможность пережить еще раз вековую историю излюбленного детища адмирала де-Рибаса».

    Слід зазначити, що одним із головних напрямків діяльності Людвіга де-Рібаса був бібліографічний. Він займався бібліографуванням літератури, періодично доповідав про неї на засіданнях Одеського товариства історії і старожитностей та Одеського бібліографічного товариства при Новоросійському університеті. Крім того, провідна роль у появі друкованих каталогів по фондам ОННБ належить Людвігу Михайловичу де-Рібасу – головному укладачу друкованих каталогів, виданих у 1880–1890-х та 1901–1911 рр.

    Людвіг Михайлович також був укладачем покажчика статей по історії Новоросії «Библиографические материалы по истории Новороссии: Указ. статей, заметок и разных материалов, помещенных в «Календарях»; заміток і різних матеріалів надрукованих у «Календарях», «Новороссийском календаре», «Памятной книжке», «Адрес-календаре Одесского градоначальства», а також у «Трудах Одесского статистического комитета» за 1832–1914 рр.

    Підтвердженням відданості своїй роботі є той факт, що Людвіга Михайловича знали і поважали далеко за межами книгозбірні. А з нагоди 30-річної праці в бібліотеці на сторінках періодичного видання «Одесские новости» було надруковане привітання.

    Людвіг Михайлович залишився вірним бібліотеці до останніх днів, про це повідомила на своїх сторінках одеська преса: «19 апреля сослуживцы Публичной библиотеки и семья сообщают о смерти дорогого Людвига Михайловича де-Рібаса, скончавшегося после тяжкой болезни». Був похований Л. М. де-Рібаса на Старому кладовищі в Одесі. Так закінчив свій земний шлях бібліограф, людина енциклопедичних знань - Людвіг Михайлович де-Рібас.

    Отже, діяльність Людвіга Михайловича в бібліотеці дійсно є прикладом відданості бібліотечній справі. Його знали читачі, до нього зверталися за допомогою у підборі літератури, він працював для відвідувачів та разом з ними.

    Тому, ми не припиняємо популяризувати збережені краєзнавчі документопотоки щодо значення роду де-Рибасів в історії Одеси, а зокрема в історії Одеської національної наукової бібліотеки. Адже бібліотека є потужним та активно діючим науковим центром історичного минулого і сьогодення.

    Л. Вукович,
    провідний бібліотекар,
    відділ краєзнавства «Одесика» ОННБ


    Публікація:
    Вукович Л. Людвіг Михайлович Де-Рібас в історії одеської книгозбірні (до 155-річчя від дня народження) / Л. Вукович // Південь України: етноісторичний, мовний, культурний та релігійний виміри : збірник наукових праць. Вип. 8 / відп. ред. М. І. Михайлуца. – Херсон: ОЛДІ-ПЛЮС, 2021. – С. 64–69
    Персоналії

  • Біляївка
  • Бецилово
  • Великий Буялик
  • Великий Дальник
  • Важне
  • Василівка
  • Вигода
  • Градениці
  • Дачне
  • Дослідне
  • Егорівка (Ферстерово)
  • Ільїнка
  • Кагарлик
  • Каменка
  • Кубей
  • Лиманське
  • Маринівка
  • Маяки
  • Роздільна
  • Троїцьке
  • Усатово
  • Яски














  • © КРАЄВЄД 2013-2024        Відкриваємо історію одеського краю