Третина історії села, більш як 40 років спортивне життя Вигоди та району мало світле обличчя
Антонюка Анастаса Степановича (1936 – 2005). Зросло не одне покоління здорових односельців,
деякі вихованці вчителя фізичної культури назавжди пов’язали своє життя зі спортом.
Антонюк А. С. народився в сім'ї колгоспника та домогосподарки 2 січня 1936 року. Родина мешкала в селі Чудель Клесівського р-н., Рівненської обл. Мав брата Платона та дві сестри – Мар’яну та Ганну.
Закінчивши Чудельську середню школу, вступив до Дубнівського культосвітнього технікуму, який закінчив у 1956 році. Після строкової служби в Збройних силах СРСР працює бібліотекарем районної бібліотеки смт. Клесів. У 1958 році одружується з Носовою Тамарою Олексіївною, яка після закінчення Глухівського педінституту працює в школі-інтернаті с.Чудель. Від спільного шлюбу народились дві доньки: Людмила (1961 р.н.) та Алла (1964 р.н.).
У 1961 р. родина вчителів переїздить на Одещину. Анастас Степанович йде працювати до Вигодянської сільської школи, водночас вступає на заочне відділення Одеського педагогічного інституту за напрямком підготовки: фізичне виховання.
Вчитель-методист приймав активну участь у громадському житті села та Біляївського району. Анастас Степанович був головою методичного об’єднання вчителів фізичного виховання району. Деякі вчителі Біляївщини і досі працюють по його методиці.
Анастас Степанович Антонюк працював над вихованням дітей до останніх своїх днів. За весь час роботи виділявся великою любов’ю до учнів та сумлінною працею у їх спортивному вихованні. Учні фізкерівника неодноразово одержували призові місця в районних, обласних спортивних змаганнях. За радянських часів разом з дітьми брав участь у республіканських спартакіадах, де вигодянці здобували високі нагороди. Вчитель був відданий роботі до кінця.
За довголітню добросовісну працю в області освіти, на знак визнання трудових заслуг від імені Президії Верховної Ради СРСР, нагороджений медаллю «Ветеран праці». Володар єдиного загальносоюзного знаку, відомчої і профспілкової винагороди СРСР – «Переможець соціалістичного змагання». Також Антонюк А. С. відзначений безліччю грамот, подяк, дипломів тощо.
О. П. Овчаренко, вчитель біології Вигодянської ЗОШ:
«Анастас Степанович был прекрасным организатором, очень любил свою работу и детей. Он без этого не мог. Всегда стремился к тому, чтобы наши ученики были лучшими, впереди всех и очень переживал, если у деток что-то не получалось или если что в судействе было не так. Он был очень уважаемым в районе, среди коллег не только нашей школы, но и коллег района. Был очень общительным человеком. Но был и требовательным. Он знал, что только трудом можно достичь хороших результатов. И дети, несмотря ни на что, тоже отвечали ему взаимность. Потому что молодость и спорт – неотделимые вещи. Это были другие времена, когда спорт культивировался».
С. В. Горбунов, випускник Вигодянської ЗОШ 2000 року:
«Я помню Анастаса Степановича очень хорошо. Он преподавал у нас физкультуру и ДПЮ в школе. Помню, как он обучал нас играть в волейбол, прыгать через гимнастического коня, исполнять упражнения на канате. Он не был особо строгим и не заставлял что-то делать через силу. Меня однажды поразило, то как Анастас Степанович будучи уже в возрасте, сумел продемонстрировать упражнение на брусьях! Моя мама рассказывала, что в их времена Анастас Степанович учил школьников даже вальс танцевать. А вообще, на уроках физкультуры у него всегда было весело. После нормативов можно было вольно позаниматься в спортивном зале, погонять с мячиком… Часто устраивали соревнования с параллельным классом. Хорошее было время…».
Л. О. Стоянова, вчитель російської мови та літератури Вигодянської ЗОШ, пенсіонер:
«Когда-то очень давно, когда я была ещё молода и не имела достаточного жизненного опыта, совхоз «Выгодянский» наградил моих десятиклассников путёвкой в Ташкент. С нами согласился поехать Анастас Степанович. Мы летели транзитом через Москву, будучи в тогдашней столице Анастас Степанович где-то быстро договорился об экскурсии по Москве. Вспоминая, я думаю, как трудно пришлось бы мне в незнакомом городе, с классом необузданных десятиклассников, не окажись рядом такого человека, как Анастас Степанович. Он организовал питание школьников, экскурсии достопримечательностями Ташкента, обеспечил строгую дисциплину среди учеников. И только благодаря ему с нами не случилось никаких неприятностей. Как это важно, когда в нужный момент кто-нибудь, руководствуясь чувством долга, берёт на себя ответственность за группу людей, за коллектив, за свою страну, наконец! Антонюк А. С. был одним из таких людей.
В нашей школе шёл экзамен по русской литературе. В кабинет с каким-то объявлением зашёл Антонюк А. С. Мы с коллегами пошутили: «Анастас Степанович, тяните билет». Он шутку принял, взял первый попавшийся билет. Это был роман А. С. Пушкина «Евгений Онегин». Каково было наше изумление, когда он начал читать наизусть всю первую главу романа! Учитель физкультуры! Наизусть «Евгения Онегина»!
Я с глубоким уважением отношусь к своим коллегам старшего поколения. Время неумолимо, и они уходят один за другим...».
Дитячі роки. Рівненщина
Дитячі роки. Рівненщина
Вигодянська ЗОШ
На робочому місці. Вигодянська ЗОШ
Антонюк А. С.
Шкільна лінійка. Вигодянська ЗОШ
На нагородженні учнів. Спортивна зала Вигодянської ЗОШ
З жінкою та онукою. Вигодянська ЗОШ
У березні 2005 р. спустіла й утихла спортивна зала учбового закладу. У відчаї та жалю опинились родина вчителя та громада села. Пішов з життя їх викладач і наставник, чоловік, батько і дідусь, людина, яка мала авторитет і повагу серед мешканців села. Антонюк Анастас Степанович похований на сільському кладовищі села Вигода 30 березня 2005 р.
Коли людина покидає нас, від неї залишається лише те, ким вона була насправді. У кожного свої критерії оцінки прожитого життя, та головним напевно є те, як людина працювала для суспільства і яке її відношення було до оточуючих. З часом все більше розумієш, що роль вчителя в житті кожної людини справді безцінна. Сільський викладач Антонюк А.С. довгі роки залишався без перебільшення організатором розумного способу життя.
Публикація:
Волосєвич Є. Обличчя вигодянського спорту / Євген Волосєвич // Південна Зоря. – 2014. – 31 травня (№ 39). – С. 5. – (Наші земляки).
Опубліковано на сайті: 27.03.2014