Довідково: Село розташоване на березі Великого Аджалицького лиману та Чорного моря.
Належить до Одеського району та входить до Фонтанської об'єднаної територіальної громади [1].
Схема села Вапнярка
Село Вапнярка завдяки своєму географічному розташуванню відоме своїм туристичним потенціалом, але
ми розповімо вам про невідому Вапнярку… Назва села, мабуть, сама говорить за себе: від слова “вапно”,
“вапняний камінь”, пов'язується з каменем-черепашником «вапняк», який видобували на території села ще з
другої половини 19 ст. Тут, біля траси був цілий кар'єр з шахтами.
Фото 1. Кар’єр з шахтами
Взагалі, правий берег Великого Аджалицького лиману - кам'яний, аж до Олександрівки і далі.
Дорога з Одеси тут різко спускається і йде на косу, що відокремлює море від лиману. У зворотному
напрямку Вапнярка, як на долоні, із затишно розташованими будиночками на схилах пагорба, і мисом,
що вдається в море. Будівельний бум у Одесі з середини 19 ст. сприяв стрімкому економічному розвитку
району Великого Аджалицького лиману. У 1885 р. навпроти Нової Дофінівки, на мисі землевлаником,
польським промисловцем Едвардом-Лукашем Малаховським було збудовано цегельний завод. Цей рік по
праву можна вважати датою заснування села Вапнярка. Старожили стверджують, що більшість будівель
Одеського Пересипу та Приморського бульвару побудовано саме з Вапнярської цегли та каменю [2].
Вапнярка на карті Одеського повіту, 1904 рік
Невелике село розкинулось уздовж лиману, та трохи на березі моря. Морський берег тут високий, з обвалами каменю – дуже мальовничо, але й небезпечно. Узбережжя перетинає глибока балка, трохи з водою, є джерело.
Фото 2, 3. Кам'яний морський берег
Тут збереглися маленькі будови рибацьких хатинок. А далі берег знижується до рівня моря – пляж.
Фото 4. Старі будинки
Вапнярка цікава великою кількістю диких пляжів [3]. На одному з них є невідома кільцеподібна споруда чи її залишки, чи то старовинний колодязь (на березі моря?), чи то башта була? Велике каміння розташоване радіально до центру. Це біля моря.
Фото 5. Невідома споруда на пляжі
Берег лиману тут не високий, знижується до води амфітеатром, є обвали. Уздовж лиману раніше були дві старовинні коротенькі вулиці Лиманна та Степова, зараз є відгалуження.
Деінде збереглися старі будинки. Ближче до кінця першої вулиці, майже на березі, ми знаходимо рештки добротної садиби, з добротного вапняку, щільно укладеного. Усе дуже захаращено рослинами. Тут, судячи з фундаменту, був великий будинок (6х8) з підвалом, стайня, льох, сарай, курник та кам'яний паркан, луг (город), ліворуч – сад. Сарай стояв на високому цоколі – це, можливо, було житло перших поселенців.
Фото 6, 7. Залишки стін садиби
Фото 8. Стара садиба (не зберегл.), схема садиби
Вочевидь, води лиману підіймались, затоплюючи низину, тому уздовж садиби було насипано земляний вал. Позаду садиби здіймався високий кам'яний схил. На жаль, майже нічого не збереглося - все забудовано.
Неподалік - невелика балка, що починається з заглиблення у грунті - можливо початок струмка.
За селом, у полі, височів великий курган. Він був розкритий у 2007 році, а саме зрізаний технікою верхній шар. Ми його знайшли за супутниковою системою спостереження ще у 2003 році, не порушеного. Зараз він засипаний та частково розораний. Чи були там археологи - не відомо.
Фото 9. Курган у Вапнярці
