Село Троїцьке є одним із красивіших сіл Придністров’я, розташоване в долині річки Турунчук (рукав Дністра), за 19 кілометрів від районного центра, за 75 кілометрів від Одеси. Площа сільської ради складає 8742,3 гектара, налічується 2147 дворів, де мешкає 5178 чоловік.

Землі на берегах Дністра були заселені десятки тисячоліть тому, про що свідчать результати багатьох археологічних розкопок. На території Троїцького було знайдено поселення античного часу (IV–III століття до н. е.) і перших віків нашої ери.

Новітня історія починається у XVIII столітті. В 1794 році руськими і некрасовськими козаками-старообрядцями була заснована Троїцька слобода. В цьому ж році був закладений фундамент храму, який присвячувався Святій Трійці. Сім’ї жили повнокровним життям, займалось риболовлею та сільським господарством.

Поступово населення села почало збільшуватися. Царська влада всіляко заохочує переселенський рух. У 1805 р. в село Троїцьке прибуло з Катеринославської губернії - 127 душ чоловічої статі державних селян.

До середини XIX століття вже склався поділ на «молдавську» і «російську» частини села.

З кожним роком змінювався і зовнішній вигляд села. У 1876 році товариство села Троїцьке, добровільно склавши мирський присуд до лісорозведення, зобов'язалося посадити біля садиб та на городах на перший раз 1032 дерева.

Станом на 1886 рік у селі мешкало 2546 осіб, налічувалось 497 дворових господарств, існували єдиновірна церква, школа, 5 лавок, відбувались базари через 2 тижні по четвергах.

На початку XX століття село Троїцьке стало одним з найбільших населеним пунктом Одеського повіту. Відбуваються поетапні зміни у розвитку соціальної інфраструктури. З плином часу підвищується рівень і якість життєдіяльності сільського населення.

В червні 1905 року селяни на сільському сході виклали свої вимоги щодо розподілу землі та визволення політичних в’язнів. В листопаді цього ж року був заарештований І. К. Кузьмін, який виступав на сході з критикою царського маніфесту від 17 жовтня.

В 1917 році відбулась Жовтнева революція, внаслідок якої робітники та селяни взяли владу в свої руки. В Троїцькому радянська влада була встановлена в січні 1918 року.

В 1920 році селяни ухвалили на сільському сході резолюцію «Про підтримку Радянської влади і допомогу Червоній армії».

У 30-ті роки, роки активної колективізації на території села налічувалося 4 колгоспи: «Ленінський шлях», «Червоний Жовтень», «Нове життя» та «імені Політвідділу». В ці роки в Троїцькому з’явились перші герої нового часу: за трудові здобутки були нагороджені вчителі Михайло Михайлович Бєляков і Валентина Никифорівна Смірнова.

Велика Вітчизняна війна принесла неспокій. Село Троїцьке стороною обійшли найзапекліші бої, однак при його обороні, окупації та визволенні свої життя віддали воїни Радянської армії і мирні жителі.

В перші дні на фронт пішло 656 мешканців села.

З жовтня 1941 по квітень 1943 року в селі діяла комсомольсько-молодіжна підпільна організація, яку очолювали вчителі К. М. Кобельський та П. І. Соборов. До неї входило 30 чоловік. В кінці жовтня всі підпільні організації придністровських сіл об’єдналися в єдину, під керівництвом Матвія Малая. Підпільники займалися агітаційною роботою, почали підготовку до військових дій. Однак 23 квітня між селами Біляївка та Маяки було розстріляно керівників підпілля. Решта членів засуджена румунським польовим судом, частина з них розстріляна 10 листопада 1943 року. Невелика група, в більшості жінки та дівчата, отримали до двадцяти п’яти років каторги. Пам’ять про троїцьких «молодогвардійців» занесена на меморіальну дошку, яку встановлено на стіні школи, де вони навчалися, їх іменами названі вулиці села: Малая, Тарасенка, Указного. Імена К. М. Кобельського та П. І. Соборова навічно занесені в списки педагогічного колективу Троїцької ЗОШ.

9 квітня 1944 року Радянські війська визволили село від фашистських окупантів.

З великою повагою ставляться мешканці села до своїх земляків, ветеранів Великої Вітчизняної війни, та пам’ятають бійців 259-ї Артемівської стрілецької дивізії, яка визволила село від окупантів. В боротьбі з фашизмом загинуло 356 троїчан, 300 осіб за мужність та відвагу одержали високі нагороди Батьківщини.

Давно і мудро було кимось сказано, що війна не закінчена до тих пір, поки не похований останній солдат. Пройшло майже 70 років з дня закінчення війни, але і зараз продовжуються пошукові роботи загиблих воїнів на полях боїв. В результаті «Вахти пам’яті», проведеної регіональним представником Державного комітету України у справах ветеранів в Одеській області Г. Трухановим разом з військово-історичним центром «Пам’ять і Слава» і Троїцькою сільською радою, з 26 березня по 7 квітня 2010 року поблизу села Троїцьке було знайдено останки дев’яти радянських воїнів, загиблих під час Великої Вітчизняної війни. Вони були перепоховані в братську могилу в центрі села. Одного з них вдалося ідентифікувати. Петро Дорофійович Никитенко народився в 1909 році в селі Великий Челгаш Ставропольського краю. Дружина, Пелагея Максимівна, не отримувала листів від чоловіка, і він в грудні 1941 року був поставлений військкоматом на облік, як безвісті пропалий. Виявилось, що загинув він у селі Троїцьке. 14 квітня 2011 року були перепоховані останки ще трьох радянських воїнів, яких не вдалося ідентифікувати.

Після звільнення села, його жителі приступили до вирішення першорядних завдань з відновлення зруйнованого сільського господарства. Розгорнулася велика робота, спрямована на ліквідацію наслідків окупації.

Величезна допомога держави, успіхи, досягнуті в організаційно-господарському зміцненні колгоспів села, сприятливі погодні умови - все це дало можливість подолати післявоєнні труднощі.

У 1959 році на території села утворений овоче-молочний радгосп «Троїцький», за яким закріплено 4063 га сільськогосподарських угідь, в т. ч. 3847 га орної землі. Поливні землі займають 1911 га. Радгосп мав млин, лісопильню, цех з переробки томатів, механічну і столярну майстерні, меліоративну станцію. В 1964 році побудовано Троїцько-Граденицьку зрошувальну систему. За трудові заслуги та досягнення 21 чоловік нагороджений орденами і медалями СРСР.

У 1966-1976 рр. в Троїцькому побудовані 80 індивідуальних житлових будинків, шістнадцятиквартирний житловий будинок для спеціалістів, гуртожиток на 100 осіб, дитсадок на 120 місць. У Троїцькому є середня і восьмирічна школи, в яких 72 вчителі навчають 1002 учня, будинок культури з залом на 300 і клуб із залом на 200 місць, стаціонарна кіноустановка, дві бібліотеки з книжковим фондом 12,3 тис. примірників; дільнична лікарня на 75 ліжок з інфекційним, терапевтичним, пологовим відділеннями, рентгенівським кабінетом і лабораторією, де трудяться 67 спеціалістів з медичною освітою, в т. ч. 8 лікарів; двоє дитячих ясел, 8 магазинів, їдальня, відділення зв'язку, ощадна каса.

Багато славних справ було зроблено за історію села. Славне село своїми людьми, своєю історією, своїм багатим минулим і надійним майбутнім. Немало воно дало працелюбних та талановитих людей різних поколінь, прославляючи себе та рідне село.

Багато прекрасних людей працювало і проживало в селі Троїцьке. Всіх їх можна назвати сподвижниками. Таким був один з перших лікарів Троїцької лікарні – Борис Григорович Сатов, який віддав свій талант і серце людям села з 1906 по 1944 рік.

Дійсним професіоналом, лікарем від Бога була завідуюча малярійної станції Шматова Ольга Іванівна, яка присвятила все своє життя боротьбі з малярією.

З особливою гордістю говорять односельчани про свого земляка Пешехонова Пантелея Івановича, директора Троїцької середньої школи, а потім – завідуючого Біляївським районним відділом освіти. Це він, один із перших, відтворив історію села в своїй автобіографічній повісті «Люди моей судьбы».

Пам’ятають та шанують мешканці Троїцького Ганну Михайлівну Смолякову, керівника Троїцької початкової школи, незмінного депутата Троїцької сільської ради, що з 1970 по 1974 роки працювала головою Троїцької сільської ради. Ганну Михайлівну пам’ятає не одне покоління троїчан, яких вона навчила читати, писати - бути людиною.

З великою повагою та вдячністю відносяться односельчани до Биканова Тимофія Калиновича, колишнього головного лікаря районної лікарні.

Гордиться наше село жінками – трудівницями, яким присвоєно почесне звання «Мати – героїня», серед яких Зеленовська Валентина Олександрівна, яка народила та виховала 16 дітей, Алексєєва Марія Сергіївна, яка народила та виховала 10 дітей, Бойченко Віра Ісаківна, яка народила 8 дітей.

Візитною карточкою Троїцького є колектив духового оркестру «Юність», яким незмінно керує Микола Іванович Микитюк. Колектив постійно приймає участь в вітчизняних та міжнародних конкурсах. Керівник оркестру «Юність» Микитюк М. І. нагороджений за активну участь в культурному розвитку району та області. Сприяє розвитку талановитих дітей.

Проживає в селі і пише цікаві твори Аделіна Іванівна Гайєр. В 2008 році видала свій перший збірник «Альфа и Омега», в який ввійшли казки, оповідання та вірші. У 2010 році з'явилася у світ збірка «Сказки, были, небылицы», в 2011 році – «Сказки лесной феи».

З повагою відносяться мешканці села до своїх талановитих людей, які в своїй поезії прославляють наш край, наше рідне село. Це член поетично-мистецького клубу «Південна ліра» – Соборов Григорій Іванович. Його твори можна зустріти на сторінках обласної газети «Південна зоря», в різних збірниках і книгах.

Сьогодні село живе та трудиться на благо незалежної України, усвідомлюючи та розуміючи сучасне соціально-політичне становище країни. Люди пережили багато: ейфорію і перші розчарування, економічні спади і підйоми, політичні конфронтації і довгоочікувану стабільність. Але вони розуміють, що перед нами стоїть багато невирішених проблем і тому кожен намагається своїми трудовими досягненнями домогтися економічної стабільності, політичної самодостатності та культури, соціальної зорієнтованості суспільства. Саме від цієї роботи в значній мірі залежить майбутня доля села.

Поступово село розквітло, в оселях мешканців села з’явився довгоочікуваний газ, ведуться роботи по проведенню питної води.

Працюють в селі два філіали Біляївсьої ЦБС, в яких книжковий фонд складає 23330 екземплярів. Філіал № 1 знаходиться в будівлі СХ ТОВ «Троїцьке», філіал № 2 – в будівлі сільської ради. Бібліотеки своєю діяльністю забезпечують реалізацію прав громадян на бібліотечне обслуговування, яке трактується законом «Про бібліотеку та бібліотечну справу». Приділяють особливу увагу активному цілеспрямованому забезпеченню духовних запитів і інтересів читачів, допомагають їм у виборі та використанні книг, адже духовне відродження українського народу неможливо уявити без впливу книги.

Не обходять увагою мешканці села і учасників бойових дій на території інших держав. В 2006 році в центрі села встановлений пам’ятник воїнам – інтернаціоналістам.

Заново в селі відкрито дві православні церкви: Свято-Миколаївська – в 1988 році і церква Святої Трійці – в 2009 році.

Заради дітей, їх щасливого та наповненого творчості життя, цікавого змістовного дозвілля 14 січня 2010 року жителі села отримали найбажаніший подарунок – відкриття місцевого Будинку дитячої творчості.

Кожна людина завжди з великою любов’ю і душевним трепетом згадує місця, де народилася, де минуло її дитинство. То родинне вогнище, маленька Батьківщина. Будьмо гідними своїх предків, любимо рідну землю, поважаймо свій народ та шануймо себе і свою гідність.