Село Северинівка, Іванівської селищної територіальної громади Березівського району Одеської області

СЕВЕРИНІВКА – колишнє містечко на Балтському шляху

Село Северинівка - мальовничий населений пункт, розташований на річці Великий Куяльник під невисокою горою, вкритою лісом. Нині село входить до складу Іванівської селищної територіальної громади Березівського району Одеської області.

Колись Северинівка мала статус містечка, через яке проходив важливий Балтський шлях. Її вигідне географічне положення на перехресті торговельних доріг сприяло розвиткові місцевої інфраструктури: тут діяли церква, костел, синагога, базар, поштова станція, заїзди, школа та лікарня.

Село отримало свою назву від графа Северина Потоцького, який володів цими землями. Саме він залишив тут свій слід - і в історії, і в архітектурі. На згадку про нього біля церкви встановлено пам’ятний знак. Як і годиться маєтку шляхетного пана, тут були панський дім, господарський двір, парк, економія та дороги, що вели до володінь.

Архітектурна спадщина Северинівки

Попри плин часу, у селі збереглися чимало пам’яток, які нагадують про колишню велич цього містечка. Нижче короткий опис основних споруд:

1. Костел Святого Северина (1800 р.)

Католицький костел було споруджено коштом графа Северина Потоцького у 1800 році, а вже 1801-го освячено єпископом М. Сераковським.

Невелика, але добротна будівля, складена «в один камінь», стоїть унизу кладовища, біля дороги. Своїм виглядом вона нагадує каплицю.

Під час і після радянської доби костел занепав - його використовували як комору, він утратив дах і сигнатурку. Тепер це лише мальовничі руїни, свідки двох століть історії.

2. Православна церква

Велика хрещата будівля у класичному стилі, з трьома портиками над трьома входами. Куполи не збереглися, однак велич споруди й досі вражає.

На церковному подвір’ї зібрано мармурові деталі палацу графа, а також надгробки з католицького та єврейського кладовищ — усе це збережено громадою села. Біля входу в храм споруджено невеликий меморіал на честь графа Северина Потоцького. Службу тут веде о. Михайло.

3. Лікарня-палац

На території «панського маєтку» існує ще одна велика споруда – другий лікувальний корпус, створений значно пізніше за цільовим призначенням. Стиль архітектурний – ранній модерн, віконне заповнення зберіглося з середини ХІХ століття. Будова у доброму стані, чиста, суха, має два входи, широкі парадні сходи. Права частина будови всередині відокремлена – це кімнати стаціонару, кожна має грубу, облицьовану кахлем, вентиляційні канали. Під’їзд до корпусу з вулиці, мощений бруківкою, по боках – стовпчики огорожі. Сьогодні корпус стоїть зачинений, але зберігся у гарному стані.

4. Поштові станції

У XIX столітті в Северинівці діяли дві поштові кінні станції — казенна і земська, де міняли коней на Балтському тракті. Сьогодні «Укрпошта» працює у старій будівлі тієї самої станції.

5. Крамниця

Стара єврейська крамниця, що нині функціонує як «Сільмаг», зберегла характерні риси торгових будівель XIX ст.

6. Ветеринарна лікарня

Будівля зберіглася й досі. Це кам’яна споруда з великим подвір’ям, залишками стайні та господарського двору.

7. Панська економія

На березі річки, між дорогою і невеликим лісом у ставка, розташовувалася панська економія. Тут збереглися стайні, комори, льохи, житло для робітників і рештки кам’яної огорожі.

8. Зернова комора

Стара кам’яна будівля 19 ст. покрита червоною черепицею стоїть біля дороги, неподалік церкви. Сюди звозили панське збіжжя з усього маєтку.

9. Житло для панських робітників

Довга одноповерхова будівля з трьома окремими входами. Добротне кам’яне житло, розраховане на кілька родин.

10. Старе кладовище

Одразу за костелом, на схилі розташоване велике старе кладовище. Де-не-де видно кам’яні хрести мальтійської форми, залишки кам’яної огорожі, яка відокремлювала вулицю та маєток. Тут покоїться й лікар-ветеринар І.І. Луговенко, який загинув 1920 року.

11. Ймовірне поховання Северина Потоцького

За переказами, у склепі-каплиці на кладовищі поховано самого графа Северина Потоцького, тут завжди горіла свічка. Щось схоже на підземелля з мурованими схилами, але це був тільки провал у землі, видно було тільки частину розтрощеної кам'яної арочної кладки.

12. Архаїчні подвір’я

Старі, ще початку ХІХ століття, хати, з пиляного каменю (тому і збереглися), огрядні, побілені різнокольоровим вапном, вкриті червоною черепицею, оточені садами – це звичайна картина Северинівки. Дивлячись на архаїчне, гарне та затишне старе подвір'я - серце завмирає…

13. Заїзди

На головній вулиці, поруч із поштовою станцією, збереглися два старі заїзди — своєрідні готелі для мандрівників. Великі ворота, великій двір, огрядна будівля (ще поки існує) – для простого люду. Позаду, за цим будинком, оточена кам’яним парканом з контрфорсами, зі старими туями, стоїть добротна споруда з маленьким тихим подвір’ям – теж заїзд, тільки для заможних мандрівників. Все це створює дивну атмосферу часу, що завмер.

14. Перша школа

Школа діяла ще у XIX столітті. У 1896 році тут навчалося 89 учнів. Розташовувалася біля річки Куяльник, неподалік церкви. Сьогодні залишився лише фундамент.

15. Панський маєток

Палац графа стояв на схилі високого берегу річки Великий Куяльник. Те, що колись тут був панський палац вказує: по-перше, його розташування – на горбі, над селом, сухе, привабливе місце; по-друге, збереглися під'їзні дороги-серпантини, вимощені диким камінням зі стовпчиками по боках; по-третє, дуже гарна огорожа і стовпи воріт (частково збереглися); четверте - міцна кам'яна тераса перед будовою з чудовим краєвидом навкруги, п’яте – гарна, добротна, цистерна перед входом у палац. До того ж, матеріал стін споруди – величезні кам'яні брили черепашника, за розміром більше підходять до споруд палацу.

У другій частині XIX століття палац перебудовано у лікарняній корпус, який по архітектурним деталям дуже нагадує палац (карнизи, лиштва вікон, отворів). Ймовірно, що при будівництві лікарні було використано частину палацу.

Споруду прикрашають руст и складні карнизи, портики та колони тосканського ордера. Вочевидь, архітектурний стиль будови лікарні – «класицизм» продиктовано стилем колишнього палацу. Дах відсутній, але частки черепиці вказують на матеріал покрівлі.

Внутрішня конфігурація перебудованої споруди відповідає функціональним потребам лікарні – коридор по боках якого кімнати-палати. У стінах прокладено вентиляційні та канали обігріву. В’їзд до маєтку, вірогідно, був позаду палацу, коли там ще не було нового корпусу лікарні.

Біля палацу є старовинна кругла цистерна, у розрізі виглядає як лабораторна колба, гарно зберіглася обмуровка. Неподалік, за парканом, є криниця з чистою пітною водою.

Маєток, огороджено кам'яним парканом. На території існують ще старовинні будови: ймовірно - каретний сарай і стайня, кам’яні сходинки до палацу та льох, залишки огорожі, мурована яма-колектор, старі муровані ями і колодязь водяного насосу, житло керуючого маєтком. Місце дійсно дихає старовиною і величчю минулого.

Северинівка - це не просто село на карті. Це ціла сторінка історії півдня України, що поєднує у собі польську шляхетську культуру, українське сільське життя, єврейську торгову традицію і німецьку господарність. Тут, на берегах Великого Куяльника, ще можна доторкнутися до минулого, якщо уважно вдивитися у камінь, дерево, стару дорогу чи напівзруйнований костел.