На сьогоднішній день у багатьох населених пунктах України стоїть нагальне питання перегляду дат їхнього заснування. Нажаль, під впливом радянської історіографії міста і села України, зокрема і місто Подільськ Одеської області, зазнали грубих неточностей в їх датуваннях. Розкриваючи тему, зазначимо, що в питанні датування міста, неабияку роль зіграло сусіднє село Любомирка Куяльницької громади Подільського району Одеської області. Воно розташоване на північному заході в 3 км від міста Подільська, по обидва береги в долині річки Ягорлик.
В давнину річки часто ставали природними кордонами між державами і Ягорлик не став виключенням. Саме тут проходив кордон між Річчю Посполитою та Османською імперією, а тому територія сучасного села Любомирка, що розділена річкою, знаходилася в різних державних утвореннях та в окремих поселеннях.
Любомиркою звалася та частина теперішнього села, яка розташована на правому березі Ягорлика та відносилася до Брацлавського воєводства Речі Посполитої, власниками якої довгий час були польські магнати – князі Любомирські.
Kort over flodernes lob i Ukraine [Карта річкового русла в Україні]. 1750
Giovanni Antonio Rizzi Zannoni. Carte de la partie septentrionale de l'empire otoman. 1774
А ось інша частина сьогоднішньої Любомирки, по ліву сторону Ягорлика, відносилася до контрольованого Османською імперією Кримського Ханства, у васальній залежності якого знаходилася Єдисанська орда, що займала південні степи між пониззям Дніпра, Південним Бугом і Дністром, від узбережжя Чорного моря до річки Кодими. В різних джерелах це село мало назви Бурса, Бирза, Бурзул, Бєрзола, Бірзулово (Бірзула). Після Яського мирного договору 1791 р. землі між Бугом і Дністром перейшли під порядкування Російської імперії. В 1802 р. була утворена Херсонська губернія [8, с. 378], до якої увійшли землі Єдисана, в тому числі і Бурса (Бірзула).
Внаслідок другого поділу Речі Посполитої 1793 р. територія Брацлавського воєводства була захоплена Російською імперією і на його територіальній основі в квітні 1793 р. створено Брацлавське намісництво. В 1796 році після ліквідації намісництв в Російській імперії частина Брацлавщини, до якої входила Любомирка, увійшла до складу Подільської губернії [9, с.303].
Так, у свій час Любомирка і Бірзула спочатку знаходились в різних державах – Польщі і Туреччині, а потім в різних губерніях Російської імперії – Подільської та Херсонської.
Лише в перші роки радянської влади ці два села стали частинами однієї адміністративно-територіальної одиниці. З утворенням Одеської губернії, в яку вони увійшли, були сформовані Любомирська та Бірзульська волості [21, с.18].
В 1923 р., в результаті адміністративно-територіальної реформи, Любомирка з Бірзулою опинилися в одному районі –
Бірзульському, Балтської округи з центром у пристанційному селищі Бірзула [15, с. 583]. З 1924 р. ці два села
знаходяться в складі АМРСР, спочатку в Бірзульському районі, а з 1935 р. – в Котовському. В 1944 р. село Бірзула разом
з селом Іванівкою входять до Любомирської сільської ради [11]. І тільки в 1946 р. згідно Указу Президії Верховної Ради УРСР Любомирка і Бірзула об’єдналися: «Населені пункти Любомирської сільської Ради – село Бірзула і село Любомирка вважати за один населений пункт, який іменувати село Любомирка» [23].
Карта РККА L-35 (Б и Г). Молдова, Одесская область. 1941
З тих пір як село Бірзула стало Любомиркою, а ще раніше однойменне пристанційне селище Бірзула (зараз місто Подільськ),
яке якраз-таки запозичило свою назву від села Бірзула: «Свое названiе станція заимствовала отъ имені лежащаго верстахъ въ 2 отъ нея къ западу с. Бирзулы расположеннаго при верховьяхъ р. Ягорлыка…» [17, с. 521] і в 1935 р. перейменувалося в Котовськ [14], з мап України зникає цікавий і неповторний топонім. Поглинання Любомиркою села Бірзула, перейменування пристанційного селища Бірзула (суч. Подільськ), їх територіальна близькість як показав час, призвело до історичної плутанини між цими двома населеними пунктами.
В радянській історичній і краєзнавчій літературі часто зустрічається той факт, що місту Подільську приписується дата заснування та історичні події, які відносяться до села Бірзула при річці Ягорлик. Як приклад можна навести краєзнавчі нариси Г. Л. Грибоєдової «Котовск» (1963), В. Г. Полтавчука «Котовск» (1987) та енциклопедичне видання «Історія міст і сіл УРСР. Одеська область» (1969), де подається історія заснування міста Котовськ ще з другої половини ХVІІІ ст., ця інформація стосується не міста, а села Бірзула (суч. Любомирка) [2, с. 6; 3, с. 565; 13, с.4]. Як правило місцеві краєзнавчі видання, посилаючись на ці джерела, дублювали хибні твердження, вказуючи, що місто Котовськ засновано в 1779 р.: «…Бірзула виникла в середині XVIII ст., вперше згадується в турецьких документах 1779 р. в числі 41 населеного пункту Дубоссарської райї» [5, с.10.].
Підтвердити існування поселення Бірзули в 1779 р. може турецький документ, відомий нам завдяки праці Олександра Середи «Османсько-українське степове порубіжжя в османсько-турецьких джерелах ХVIII століття» – це «Дефтер оподаткування і видатків в мукатаа хассу Томбасар», датований 1780 р., в якому згадується населений пункт «Burzul». Завдяки цьому документу відомо що Бірзула (Бурзул) в той час відносилася до податково-прибуткового округу Томбасар, підконтрольні території якої були розділені на п’ять районів. До одного з цих районів з центром у Балті входило 13 поселень. Серед яких зустрічаємо Липецьке, Гидерим, Ананьїв (Нані), Бурзул та ін. [19, с.111, 287].
Інший приклад – це праця, «Война России с Турцией и польскими конфедератами. С 1769–1774 г., составленная, преимущественно, из неизвестных по сие время, рукописных материалов, Генереального штаба капитаном А. Петровым», в якій згадується поселення Бурзул на лівому березі Ягорлика: «По мере приближения к Днестру, через Бурзул, Окно, Дубовую граф Панин на каждом ночлеге строил по небольшому редуту на 30 человек казаков (из украинских полков), при 1-й пушке, для учреждения сообщения между Днестром и Бугом». Саме це джерело вказує нам на такий факт, що село Бірзула засновано раніше заявленого 1779 р., що є цінним для нас [1, c. 292]. Також акцентуємо увагу на тому, що використовуючи це джерело у своїй статті «Карти і плани Буго-Дністровської частини Причорномор’я останньої треті ХVIII ст. як археологічні джерела», Ігор Сапожніков, згадуючи поселення Бурзул на лівому березі Ягорлика, уточнює для читача, що мається на увазі місто Подільськ замість села Любомирки [18, с. 81]. Як бачимо, плутанина з цими двома Бірзулами тягнеться з радянських часів і до сьогодення.
Спробуємо дослідити питання виникнення самого міста Подільська (колиш. Бірзула) паралельно з існуванням села Бірзула. Вивчаючи наявні джерела, знаходимо що у 1859 р. село Бірзулово (Бірзолово) при річці Ягорлик з 46 дворами (195 чол., 214 жін.) мало православну церкву, а також Липецьку поштову станцію з трьома дворами (17 чол. і 8 жін.) [20, с. 61], поряд з якою на початку 60-х років XIХ ст. з’явиться залізнична станція Бірзула!
Трехверстная военно-топографическая карта Российской империи. 1868
В документі «Результаты подворной переписи Ананьевского уезда 1886-1887 гг.» знаходимо вже обидва населені пункти:
село Бірзула (Бірзулово) «Поселение давнее, основаное беглецами из Польской Украйны… дворов 102, муж. – 202, жен. – 210),
і селище Бірзуловське (ст. Бірзула) «время возникновения поселения: в 60-х гг. нынешнего столетия, с проведением ж. д.
Прежде здесь была Липецкая почтовая станция, базары по средам, проходит большая почтовая дорога из Балты в Дубосары» [16, с. 16, 17].
Підтвердження вищевказаного знаходимо в документі «Список почтово-телеграфных и почтовых учреждений Росийской империи» (1886):
«Липецкая почтовая станция Херсонской губернии (Ананьевского у.) в ¼ вер. от ст. Бирзула, Одесской жел. дор.» [22, с.330].
На більш молодший вік Бірзули (суч. Подільськ) від своєї сусідки Бірзули (села) вказує і різний час виникнення в них церков. На відміну від церкви села Бірзули (Бірзулово), яка за даними «Відомостей Дубосарської протопопії 1795 року» мала назву Іоано-Богословська і була побудована в 1794 р. [10, с.126], церква Успіння Пресвятої Богородиці в селищі Бірзула (Подільськ) була освячена тільки в 1893 р. Про це дізнаємося в звітовій документації голови будівельного комітету з будівництва церкви при ст. Бірзула, інженера-технолога М. Кемецького, який вказав на близьку відстань між цими населеними пунктами і особливості географічного розташування: «Приходская церковь села Бирзула Херсонской губернии Ананьевскаго уезда отстоит от станции Юго-Зап. желез. дорог того же наименования в разстоянии около трех верст и расположена в глубокой долине ручья Егорлыка, вследствие сего во время ненастной погоды посещение приходской церкви железнодорожными служащими, живущими на станции в числе около 2000 человек с семействами, бывает очень затруднительно, что с давних пор вызывало у служащих желание построить свою церковь» [4, с. 3].
В результаті краєзнавчих розвідок цими населеними пунктами вдалося з’ясувати, що найстаріші пам’ятки, які збереглися на сьогоднішній день в сучасній Любомирці – це старі могили та хрести на обох кладовищах села (на лівій і правій стороні по річці Ягорлик). На «бірзульському» сільському кладовищі стоїть старовинний кам’яний хрест з написом «ІС ХС 1868 г. Крестъ cей соруженъ Бырзуловскимъ обществомъ для памятi. Выбил литеры Дорофей…». В місті Подільську, звісно, не знайдеш пам’яток, старіших за ті, які з’явилися після будівництва залізниці Одеса-Балта в 1865 р., окрім будівлі тієї самої Липецької поштової станції, розташованої приблизно в 300 метрів від залізничного вокзалу.
Карта Европейской России. Авт. Молдавская С.С.Р и Украинская С.С.Р. 1927
Отже, дві Бірзули виникли в різний час. Спочатку село Бірзула при річці Ягорлик, приблизно в середині XVIII ст., а значно пізніше, з проведенням залізниці – станція Бірзула і селище Бірзуловське (суч. Подільськ). Не дивлячись на зовсім невелику відстань (приблизно 3 км) між цими населеними пунктами, вони ніколи не об’єднувались і нині також знаходяться в різних територіальних громадах. Згідно адміністративно-територіальної реформи 2015-2020 років Любомирка (до якої увійшла Бірзула) – в Куяльницькій сільській ОТГ [7], Подільськ (Бірзула) – в Подільській міській ОТГ [12].
В сучасному Подільську по сьогоднішній день 1779 рік вважають офіційною датою заснування міста, яка не має ніякого відношення до нього і була затверджена «під солідний ювілей».
В центрі, на реконструйованій привокзальній площі в 2020 р. була встановлена стела, як визитівка міста, на якій зображено його символи – паровоз, тепловоз, електровоз і сучасний швидкісний потяг, які самі за себе говорять, що історія міста розпочалася саме з залізниці. Але, ті хибні дати висічені на граніті викликають лиш одне питання: а що було до паровозів? Історична пам’ять тут спить, бо як можна пам’ятати те, чого не було…
Історія Подільська, Любомирки, як і вся історія України, повинна ґрунтуватися не на міфах і легендах, а на конкретних історичних фактах і подіях. Ця важка робота розрахована на десятки років. Любов до рідного краю, бажання зберегти його правдиву історію дає наснагу, для нових відкриттів, щоб сьогоднішнє та наступні покоління могли пишатися славою своїх предків.
