с. Дубки   

Зникаючий палац загублений у лісі с. Дубки

ДУБКИ - маленьке село в Савранській громаді Подільського району Одеської області в 25 кілометрах від селища Саврань. За переписом населення 2001 року тут мешкало 84 особи [1].

За офіційною версією поселення виникло в середині ХІХ ст., коли дана територія була передана генералу Глібову, який проживав у Санкт-Петербурзі, а на цій землі свою садибу звела графиня Глібова, яка натомість, у маєтку ніколи не мешкала. Жителі з навколишніх сіл почали найматися на роботу до поміщика [1].

Версія про належність садиби російській графині Глібовій не єдина. Відомо, що ці землі до заволодіння Російською імперією належали князеві Любомирському, польському магнату. Велич споруд маєтку дає підставу думати саме про це, тобто про власників Любомирських.

Садиба розташовувалась у самому лісі, на березі пересихаючої невеликої річки, що впадає в річку Кодиму.

Після 1917 року в маєтку був створений дитячий будинок для безпритульних дітей. В післявоєнний період тут діяла школа для дітей-сиріт, а з 1975 року заклад було перепрофільовано в Дубківську допоміжну школу-інтернат для дітей з затримкою психічного розвитку, який проіснував до 1988 року [1].

У селі Дубки старожилів не залишилося, а молодь про маєток нічого не знає [3].

Руїни садиби і сьогодні можна побачити в Дубківському лісі, вони розкинуті по території покинутого санаторію. Біля панського будинку розташовувалися допоміжні господарські споруди: сараї, стайні, майстерні. Також були побудовані приміщення для обслуги: лісника, садівника, кухарів. Придивляючись до руїн палацу, дивуєшся: навіщо було в такій глуші, далеко від усіх столиць та доріг, вкладати немалі кошти в будівництво? Сама будівля велика, розміром приблизно 30х30 м., добротна, двоповерхова, з цокольним поверхом, підвалом. Споруда виконана в класичному стилі, має бічний ризаліт, перший поверх з напівциркульними вікнами, рустовані фасади, терасу.

Будова складена з маленької цегли дуже щільно.

Головний вхід до палацу зруйновано, але залишки мармурових сходів показують, що він був доволі парадним.

Щодо вікон – на першому поверсі вони перероблені з напівциркульних на прямі, але подекуди збереглися рами ще того часу з характерним декором, а овальний отвір закладений з кам'яною перемичкою та кладкою відходить від моноліта стіни.

На ризаліті, що виділяється височиною, на кшталт вежі, колись був парапет у вигляді портику – ще збереглися його обриси.

Матеріал споруди та специфічні переробки вказують на ХVIII ст. – пізніше у будівництві використовували черепашник або піщаник та закладали металеві перемички. Будова на жаль, доволі зруйнована та захаращена рослинами, навіть важко роздивитися її та сфотографувати.

А ось інші будови збереглися краще. Наприклад, великий будинок керуючого маєтком.

Також збереглися такі господарські будівлі як майстерня, стайні, сарай.

Навіть не віриться, що колись тут вирувало життя. На жаль зараз про це нагадують тільки ці руїни.