Топонім Анань / Anani / Nanii в османсько-волоському джерельному полі: до питання про походження назви Ананьєва

Проблема походження назви Ананьєва належить до тих локально-історичних сюжетів, у яких пізні перекази, адміністративні перейменування і джерельні форми різних мовних традицій часто змішуються в одну спрощену оповідь. У краєзнавчій літературі назву міста нерідко пояснюють від особового імені Ананій або через переказ про «першого поселенця». Такі версії мають пояснювальну привабливість, але методологічно спираються передусім на пізню слов’янську форму Ананьїв / Ананьєв і не враховують ранніші або паралельні фіксації Anani, Nani, Nanii.

Метою цієї статті є не остаточне встановлення етимології топоніма, а впорядкування джерельного поля та визначення меж науково прийнятних гіпотез. Для цього необхідно розмежувати: 1) документальне вживання назви; 2) адміністративну класифікацію поселення; 3) власне етимологічне пояснення; 4) пізні народно-етимологічні або легендарні інтерпретації.

Джерельною основою розгляду є матеріали, узагальнені в праці О. Середи про Сілістренсько-Очаківський еялет, де згадується форма Nani karyesi та латинські транскрипції Nanii / Anani; його ж стаття про населені пункти Північно-Західного Причорномор’я за османськими джерелами, важлива для методики датування поселень; спостереження М. В. Сергієвського щодо старої назви Анань і молдавсько-слов’янського мовного контексту; тюркологічні лексикографічні та граматичні праці, що дають змогу оцінити тюркську інтерпретацію; а також загальні праці з теорії власної назви.

В османських матеріалах, що стосуються Очаківської області (Ozi eyaleti), зафіксовано форму Nani karyesi. У нормалізованій османській адміністративній лексиці karye означає «село», а форма karyesi передає належність або віднесеність: «його / її село», «село при…», «село, пов’язане з…». Тому Nani karyesi коректно перекладати не як самостійну етимологічну формулу, а як адміністративно- поселенське позначення: «село Нані», «село при Нані» або «сільський пункт, пов’язаний із місцевістю Нані».

Ця обставина є принциповою. Формула Nani karyesi не доводить сама по собі, звідки походить назва Nani. Вона засвідчує інше: на момент османської фіксації Nani вже функціонувало як власне ім’я місцевості або поселення, до якого канцелярія додала класифікаційний термін karye. Отже, документальна форма не створює назву, а вписує її у звичну для османської адміністрації систему обліку сільських пунктів.

Таке прочитання узгоджується із загальною логікою османської низової адміністрації, у якій село виступало не лише географічним, а й фіскально- адміністративним об’єктом. Для розуміння ранньої форми Nani karyesi важливим є саме цей методологічний аспект: класифікаційний класифікаційний термін karye не повинен підміняти собою аналіз власної назви Nani.

Особливе значення має спостереження О. Середи про те, що латинська транскрипція Nanii або Anani вживалася переважно у волоських джерелах. Це уточнення суттєво змінює перспективу. Присутність форми в османському матеріалі не означає автоматично тюркського походження назви. Навпаки, вона може фіксувати топонім, який циркулював у прикордонному багатомовному середовищі й потрапляв до документів через османську, молдавсько-волоську та пізніше слов’янську традиції.

Текстовий переклад змісту фрагмента:

«Так само, без згадування у вищезазначених джерелах, в обмеженій кількості османських документів трапляється поселення: Nani karyesi - османська назва;

Nanii або Anani - його латинська транскрипція, що вживається переважно у волоських джерелах;

Нанія - так само Ф. Є. Петрунь записує його російською мовою у своїх картографічних працях;

Ананія - під цією назвою те саме поселення зазначене в “Рапорті щодо провінції Озу” де Волана російською мовою (на карті-схемі 2.1.1 положення населеного пункту позначене під № 13)».

У цьому контексті важливим є також свідчення М. В. Сергієвського. Дослідник зазначав, що старою назвою Ананьєва була форма Анань, а раннє населення пов’язував із молдаванами та українцями. Крім того, він зіставляв назву з молдавсько-румунським топонімічним рядом, утвореним від anin / arin - «вільха», порівнюючи такі назви, як Anina, Aninoasa та інші споріднені форми.

Молдавсько-румунська гіпотеза має природно-географічну логіку. Вільха є типовою рослиною вологих балок, заплав, долин і прирічкових ділянок. Район Анані / Ананьєва пов’язаний із долиною Тилігулу та мережею балок, тобто з ландшафтом, де фітотопонімічне найменування цілком можливе. Додаткову типологічну підтримку дає румунський топонімічний ряд: Arini, Anina, Anini, Aninoasa, Anini?u тощо.

Водночас цю етимологію не слід подавати як остаточно доведену. Вона пояснює загальний мовно-географічний контекст, але потребує точнішого фонетичного обґрунтування переходу від anin / arin до форм Анань / Anani / Nanii. Без такого пояснення молдавсько-румунська версія залишається сильною робочою гіпотезою, а не завершеним етимологічним висновком.

Альтернативною, але також методологічно допустимою є тюркська гіпотеза. Вона виходить із того, що форма Anani може бути пов’язана з тюркським коренем ana, який у широкому семантичному полі означає «мати», а в топонімічних і просторово-ієрархічних контекстах може набувати значення «головний», «основний», «центральний».

Для степового пограниччя така модель не є неможливою: назва могла позначати «головне місце», «центральну стоянку», «основне урочище» або інший просторово значущий пункт у системі руху, випасу чи тимчасового оселення. Форма Anani за такого підходу могла виникнути внаслідок редуплікативного або канцелярського розвитку кореня, а фінальне -i не обов’язково має тлумачитися як частина первинної основи. Варіант Nani тоді можна було б пояснювати редукцією початкового голосного при переході між різними мовними та писемними традиціями.

Проте тюркська гіпотеза також не може вважатися доведеною без додаткових паралелей. Для її посилення потрібні ранні тюркські або османсько-татарські топоніми з аналогічною структурою, чіткіша фонетична модель і доказ того, що саме така семантика була релевантною для даної місцевості. На цьому етапі вона є конкурентною, але не остаточною версією.

Одна з методологічних помилок у поясненні назви полягає в тому, що пізню форму Ананьїв / Ананьев беруть за вихідну. Насправді наявність ранніх або паралельних форм Анань, Anani, Nani, Nanii змушує розглядати російську адміністративну форму як вторинну адаптацію давнішого топоніма.

Суфіксальний вигляд Ананьев добре вписується в практику імперської адміністративної нормалізації назв населених пунктів. Така форма могла надати давній назві звичного для російської канцелярії вигляду, але це не означає, що саме вона зберігає первинну етимологію. У термінах ономастики йдеться про вторинну морфологічну адаптацію, коли вже наявне власне ім’я пристосовується до граматичних і канцелярських моделей іншої мови.

Звідси випливає важливий висновок: питання про походження назви Ананьєва не можна вирішувати лише на підставі пізнішої форми з суфіксом -ев. Вихідним предметом аналізу має бути коротша форма Анань / Anani / Nani, засвідчена в багатомовному прикордонному середовищі.

Після визначення робочих версій необхідно окремо відмежувати від них пояснення, що не мають достатньої джерельної та мовної основи. До таких належать антропонімічна, «хлібна», родова та караїмсько-ананітська гіпотези.

Поширена краєзнавча версія виводить назву від християнського імені Ананій. Її слабкість полягає в тому, що вона фактично починає аналіз із пізньої слов’янської форми Ананьїв і не пояснює османські та волоські фіксації Anani / Nani / Nanii. Для османського степового пограниччя найменування сільського пункту за християнським особовим ім’ям не може бути повністю виключене, але воно потребувало б прямого документального підтвердження: згадки конкретного засновника, власника, поселенця або громади, з якою пов’язано назву.

За відсутності такого документа антропонімічна версія залишається пізнім поясненням, яке, ймовірно, виникло вже після того, як форма Ананьїв стала звичною для місцевої історичної пам’яті.

Інша версія пов’язує Anani / Nani з османсько-перським nan - «хліб». Така гіпотеза є привабливою через зовнішню фонетичну подібність, але не витримує лінгвістичної перевірки. У тюркських мовах поняття хліба, зерна і хлібного господарства передаються іншими стабільними апелятивами: ekmek, bugday, arpa, asl?k тощо.

Крім того, сама формула Nani karyesi не містить ознак господарської спеціалізації місцевості: у ній немає вказівки на пашню, хлібні податки, зерновий склад, торгівельний пункт або транспортну функцію. Отже, «хлібна» версія радше належить до народної етимології, ніж до науково прийнятного пояснення.

Гіпотеза про походження від назви кочового роду також не має достатнього підтвердження. Для її прийняття необхідно було б виявити надійну паралель Anani / Nani у списках ногайських, кипчацьких або інших степових родів, а також документ, у якому родова належність прямо пояснює назву місцевості. Османські документи зазвичай могли фіксувати родову або групову приналежність, якщо саме вона була істотною для адміністративного опису. У випадку Nani karyesi такої ознаки не видно.

Окремо слід розглянути припущення про можливий зв’язок назви Ананьїв із Ананом бен Давидом - юдейським богословом VIII ст., якого традиційно пов’язують із формуванням ананітського, а згодом караїмського напряму в юдаїзмі. Формальна подібність імені Анан до форм Анань / Anani / Nani справді може привернути увагу, однак сама по собі вона не має доказової сили.

Насамперед Анан бен Давид належить до близькосхідного релігійного контексту VIII ст., тоді як розглядуваний топонім фіксується як локальна назва в середовищі османсько-татарського та молдавсько-волоського прикордоння значно пізнішої доби. Для доведення зв’язку потрібні проміжні історичні ланки: згадка караїмської або ананітської громади саме в районі Анані / Ананьєва; дані про кенасу, кладовище або землеволодіння; османська, кримськотатарська чи молдавська форма, що вказувала б на конфесійний термін; рання форма на зразок Ananiler, Ananites, «ананіти», а не просто Anani / Nani.

За відсутності таких свідчень ця версія має бути віднесена до малоймовірних. Вона ґрунтується на зовнішньому звуковому збігу, але не має необхідного документального, конфесійно-історичного та мовного підтвердження.

Важливим наслідком наведеного аналізу є розмежування назви місцевості та назви адміністративно оформленого поселення. Формула Nani karyesi показує, що османська адміністрація могла позначати як «село» пункт або групу осілих дворів, пов’язаних із уже відомою місцевістю Nani. У степовому й напівкочовому пограниччі така ситуація є цілком імовірною: власна назва урочища, балки, стоянки або локального осередку могла передувати стабільній поселенській формі.

Додаткову методологічну підтримку такому підходу дають матеріали П’ятої Могилів-Подільської науково-краєзнавчої конференції, де в публікації, яка присвячена топоніміці сіл Могилів-Подільського району, показано значення локальних назв як носіїв історичної пам’яті. Особливо важливим є спостереження про те, що народні назви кутків, долин, криниць, урочищ та інших локальних об’єктів можуть зберігатися і передаватися через покоління, навіть якщо вони не завжди закріплюються в офіційній адміністративній номенклатурі. У цьому сенсі матеріали конференції не дають прямого доказу походження назви Анань / Anani / Nanii, але добре ілюструють сам механізм тривалого існування локальних топонімів до або поза межами їх офіційної фіксації.

Це дозволяє інакше прочитати пізніші повідомлення про Анань / Анані / Ананьїв. Імовірніше, йдеться не про одноразове «заснування» міста в сучасному сенсі, а про послідовні етапи локалізації, повторного заселення, адміністративного опису та імперської нормалізації давнішої назви. Саме тому коротка форма Анань є ключем до реконструкції раннього топонімічного шару.

Коротке зіставлення з дискусією про Еракт потрібне тут не для того, щоб ототожнювати Ананьїв з Птолемеєвим Ерактом, а навпаки - щоб показати методологічну межу такого ототожнення. У краєзнавчій традиції Еракт іноді пов’язували з Ананьєвом або його околицями, однак спеціальний розбір цієї версії приводить до обережнішого висновку: наявних даних недостатньо, щоб вважати Ананьїв місцем давнього Еракта або прямо виводити історію міста від цього античного топоніма.

Водночас матеріали про Еракт є корисними як паралельний приклад роботи з давніми географічними назвами: у випадку Птолемеєвих топонімів і в разі османсько-волоських форм Anani / Nanii дослідник має відрізняти назву місцевості, річкового чи регіонального орієнтира від пізнішої назви конкретного адміністративного поселення. У другій публікації про Еракт окремо підкреслено, що частина Птолемеєвих назв могла бути не назвами міських поселень у вузькому сенсі, а ширшими топонімами; саме ця логіка близька до тлумачення формули Nani karyesi, де Nani виступає первинною власною назвою, а karye - адміністративним класифікатором. Отже, зв’язок між Ерактом і Ананьєвом у межах цієї статті є не доказово-генеалогічним, а методологічним: обидва сюжети демонструють необхідність не переносити давню або іншомовну назву автоматично на сучасне місто без проміжних джерельних ланок.

Для цієї статті важливими є не лише конкретні фіксації форм Nani / Anani / Nanii, а й ширший методологічний висновок О. Середи щодо історії населених пунктів Північно-Західного Причорномор’я. Дослідник підкреслює, що датування поселень у цьому регіоні часто залежало від обраної методики: або від першої документально підтвердженої згадки про існування будови, хутора, двору, пристані, фортифікації чи іншого осередку життя, або від пізнішого адміністративного акта, яким нова влада надавала пунктові статус чи змінювала його назву.

У цьому сенсі матеріали Середи безпосередньо підтримують обережне прочитання ранньої історії Анані / Ананьєва. Якщо виходити з російсько-імперської або радянської практики, початок історії населеного пункту легко змістити до моменту офіційного затвердження назви чи статусу. Але така схема ототожнює історію поселення з моментом його включення до імперської адміністративної системи. Для Північно-Західного Причорномор’я це особливо проблематично, бо вона фактично відсуває на другий план османський, татарський, молдавсько-волоський і місцевий передімперський шари.

Саме тому формула Nani karyesi повинна розглядатися не як випадкова згадка і не як доказ пізнього “заснування” міста, а як ознака того, що назва Nani вже була включена до османської системи опису поселень або місцевостей. У випадку Анані / Ананьєва доцільно розрізняти кілька рівнів: давній топонім або локальну назву; османську адміністративну фіксацію; волосько-молдавське письмове відбиття форм Anani / Nanii; і пізнішу російську канцелярську адаптацію Ананьев / Ананьїв. Лише останній рівень пов’язаний із імперською нормалізацією назви, але він не може вважатися початком існування самого топоніма.

Отже, головний висновок із праці Середи, застосований до цієї теми, полягає в необхідності відмовитися від “дати заснування” як єдиного й механічного критерію. Для Анані / Ананьєва важливіше говорити про послідовність джерельних станів: спершу існує назва місцевості або локального пункту; потім вона потрапляє до османської та волоської документації; пізніше вона адаптується в російській адміністративній формі. Такий підхід не доводить остаточної етимології назви, але робить значно переконливішим твердження, що Анань / Anani / Nanii є давнішим топонімічним шаром, а не похідним від пізньої назви Ананьїв.