Музей Бойової слави
Чорнянської ЗОШ

Музей Бойової слави Чорнянської ЗОШ був заснований Цеховичем Миколою Михайловичем на базі школи на громадських засадах в кінці 1980-тих років. Цей музей присвячений визволителям села Чорної - 110-ї гвардійської стрілецької Олександрійсько-Хінганської двічі Червонопрапорної ордена Суворова дивізії. Ця дивізія звільняла Окнянський район в кінці березня - на початку квітня 1944 року. Викладаючи курс математики, а потім займаючи посаду директора школи, Микола Михайлович не жалів сил та часу для створення музею дивізії, долучав учнів до пошуку матеріалів.

110-та дивізія була сформована під Воронежом в серпні 1943 року шляхом об’єднання 5-ї та 7-ї гвардійських стрілецьких бригад. Була включена в склад 37-ї армії Степового фронту (з 20.10.1943 – 2-го Українського фронту). В бойові дії вона вступила в період битви за Дніпро. В грудні 1943 року 110-та дивізія в складі 5-ї гвардійської армії звільнила місто Олександрію, за що 6.12.1943 року дивізії було присвоєно почесне звання Олександрійської. В Умансько-Ботушанській наступальній операції (під час якої і було звільнено Окнянщину), діючи в складі 53-ї армії, дивізія звільнила місто Ново-Архангельськ та форсувала ріки Реут та Дністер. В подальшому 110-та дивізія брала участь в Яссько-Кишенівській операції, вела бої на території Угорщини та Чехословаччини. В липні 1945 року дивізію передислокували в Монголію. В серпні-вересні 1945 року вона брала участь в Хінгансько-Мукденській наступальній операції в складі 53-ї армії Забайкальського фронту. За успішний перехід гірського хребта Великий Хінган, дивізія отримала почесне звання Хінганської (20.09.1945). В червні 1946 року дивізія була переформована в 16-ту гвардійську стрілецьку бригаду, потім в 1953 році в 72-гу гвардійську механізовану дивізію, а у 1957 році – в 143-тю гвардійську мотострілецьку дивізію. Дислокувалася дивізія в Іркутські, де й була розформована в кінці 1950-х років.

Микола Михайлович вів активну переписку з визволителями села, отримував від них фото та документи, які лягали в основу експозиції музею. З його ініціативи учнями школи був організований гурток «Пошук», який займався збереженням пам’яті для наступних поколінь. Старшокласники, учасники музейного гуртка, відвідували тоді ще живих ветеранів дивізії, записували їхні спомини про важкі дні війни на території Одещини. Багато міст було відвідано з цією метою учнями Чорнянської школи – Одеса, Киїів, Полтава, Звенигородка, Москва та ін. В результаті активної пошукової діяльності музей швидко наповнився унікальними матеріалами і був одним з найкращим шкільним музеєм в районі. Величезна кількість матеріалу – фото, документи, нагороди, зброя, зберігалися в музеї, поки його не було пограбовано в 2008 році. Зникло чимало унікальних експонатів – бойових нагород, листів, документів...

В квітні 2018 року Чорнянська ЗОШ отримала домашній архів краєзнавця Жосана С. Документи, фото, фрагменти зброї та ін. знайшли своє місце під музейними вітринами. В результаті краєзнавчих та пошукових робіт в архівах, на місцях битв, переписка з родичами ветеранів, музейна експозиція постійно оновлюється цікавими та історичними експонатами. Цінність музею полягає в тому, що в основі його експозиції переважно оригінальні фото та документи. Крім матеріалу про 110-ту дивізію, у фондах музею зберігаються оригінальні фото та документи з історії села Чорної, починаючи з кінця ХІХ. Це насамперед, фотокартки учасників Першої світової війни, як царської Росії так і австрійських військ, які проживали Чорній у 1918 році. Збереглися фотографії початку ХХ століття князівської родини Гагаріних, Чорнянської церковно-приходської школи та інші фотографії дореволюційної Окнянщини.

Велику пошукову роботу було проведено Цеховичем і серед чорянських ветеранів. У музеї є стенди, присвячені жителям Чорної, учасникам Другої світової війни. Миколою Михайловичем було зібрано частину фото як загиблих на фронтах війни, як і прийшлим з неї. Стенди також зберігають похоронні документи на жителів Чорної, які не повернулися з фронту.

Музей Бойової слави має в своєму розпорядженні речі солдатської амуніції та елементи зброї, знайденої на місцях битв. Це гільзи від важких та малокаліберних зенітних гармат, рештки німецького карабіну К-98 та радянської гвинтівки Токарєва та ін. Також, чимало таких знахідок було знайдено біля хутора Веселий Кут, де йшли запеклі бої за Чорну. У вітрині, присвяченій громадянській війні 1917-21 років розташовані фрагменти зброї, які були знайдені на місці битви окнянського більшовицького загону з корпусом Українського Галицької армії в лютому 1920 року під селом Ставрово.

Пласкарь Юрій Петрович, народився 28.6.1963 року в селі Чорній. Працював у колгоспі ім. Дзержинського. У Збройні Сили СРСР був призваний 27.9.1982 року Красноокнянським РВК. У Республіці Афганістан перебував з грудня 1982 року, служив водієм.17.6.1984 колона, у складі якої він перебував, потрапила під обстріл. В ході бою, Пласкарь прикривав вогнем з автомата евакуацію в безпечне місце пораненого товариша, але сам був смертельно поранений. Був нагороджений орденом Червоної Зірки (посмертно). Похований в с. Чорна. У музеї зберігається його військова форма, з якої й було викрадено орден Червоної Зірки при пограбуванні.

Окремий стенд присвячено Володимиру Бондаренко. Володимир Павлович геройськи загинув, ліквідуючи пожежу на газовому родовищі в Тенгізі (Казахстан) 29 жовтня 1987 року. В пам'ять Бондаренка був знятий документальний фільм Леоніда Гуревича «Сцены у фонтана», багато вулиць в республіці було названо в його честь. На місці родовища тепер розкинулося місто Кульсари. Там свято бережуть пам’ять про відважного фонтанщика В.П.Бондаренка, людини відважної та хороброї.

Музей Бойової слави Чорнянської ЗОШ завжди відкритий для всіх бажаючих, хто цікавиться історією та минулим рідного краю. Експозиція музею постійно поповнюється цікавими експонатами. Крім музею Бойової слави, в Чорнянській ЗОШ також розташована виставка древніх археологічних знахідок з території Окнянського району. Чорнянська ЗОШ по праву може вважатися хранителькою історії району.