Меню сайта

Область и районы
  • Одесса
  • Черноморск
      (Ильичевск)
  • Одесская обл.
  • Ананьевский р-н
  • Арцизский р-н
  • Балтский р-н
  • Белгород-Днестр-й
  • Беляевский р-н
  • Березовский р-н
  • Болградский р-н
  • Великомихайловский
  • Захарьевский р-н
      (Фрунзовский)
  • Ивановский р-н
  • Измаильский р-н
  • Килийский р-н
  • Кодымский р-н
  • Лиманский р-н
      (Коминтерновский)
  • Николаевский р-н
  • Окнянский р-н
      (Красноокнянский)
  • Подольский р-н
      (Котовский)
  • Овидиопольский р-н
  • Раздельнянский р-н
  • Ренийский р-н
  • Саратский р-н
  • Татарбунарский р-н
  • Тарутинский р-н

  • Николаевская обл.
  • Николаевский р-н
  • Очаковский р-н








  • Володимир Сосюра
    На главную > Персоналии

    Роздільнянський епізод з біографії Володимира Сосюри

    Всі знають українського поета Володимира Сосюру. Всі вчили на п'ять його чудовий вірш «Любіть Україну». Але можливо не всі знають, що життєві дороги кілька разів приводили Володимира Сосюру в Роздільну…

    Йшов березень 1919 рік. В Україні тоді гриміли бої громадянської війни 1918 – 1920 рр. І молодий поет Володимир Сосюра був втягнутий у вир тих буремних подій. Спочатку він взяв сторону Симона Петлюри і служив у гайдамацькому війську, яке боролося за незалежну Українську Народну Республіку. Війська Петлюри відступають під потужними ударами Червоної Армії. Уламки Запорозького корпусу намагаються прорватися до Одеси у французьку зону окупації. Серед цих українських вояків був і Володимир Сосюра, який тоді виконував обов’язки санітару на сан потязі.

    В автобіографічному романі поета «Третя Рота» читаємо: «Мене з літучкою ранених і тифозних козаків командирують до сан потягу окремого запорізького полку. Вагон другого класу. Уже під Роздільною нас оточують червоні повстанці». Обложені з усіх боків запорожці повертають на Тирасполь. А далі з ласки Румунії їх переправили через Молдавію і Буковину до Галичини. Події розвиваються з калейдоскопічною швидкістю. І ось новий наступ петлюрівських військ, в якому, не дивлячись на свої про більшовицькі симпатії, вимушений приймати участь молодий поет Сосюра. І через деякий час - нова поразка від Червоної армії. З полонених петлюрівців в Одесі (серед яких був і поет) червоні сформували 1-й Чорноморський полк, з часом перейменований в 361-й і підпорядкований 41-й дивізії. Цей підрозділ було направлено до Тирасполя охороняти переправи через Дністер. Саркастична посмішка долі – знову Одеса, Тирасполь і Роздільна, знову політична і духовна невизначеність і фатальна неспроможність слідувати поклику серця. Та в Тирасполі в житі поета стався несподіваний поворот, який дозволив йому вийти з цього зачарованого кола. Бійці 361-го полку, серед яких переважали антибільшовицькі настрої, підняли повстання проти радянської влади. Дізнавшись, що більшовики направляють на придушення цього повстання великі сили, чорноморці почали відступати на Бірзулу, на з’єднання з петлюрівськими військами Тютюнника. Володимир Сосюра по дорозі тікає від повсталих, бо відчув, що всією душею він з більшовиками. Молодий боєць Сосюра, відірвавшись від своїх колишніх товаришів, направляється до Роздільної, яка була під контролем червоних. І знову звернемося до роману «Третя рота» : «Це був сон тяжкий і радісний, коли я йшов на Роздільну. Йду по виїмці і щохвилі чекаю на смерть. Бо ж нічого не знаю. Нарешті показалася Роздільна. На станційному шпилі маяв червоний прапор. Пішов дощ. Я радісно біжу вже не по путі, а навпростець. Махаю руками, плачу й сміюсь. Грязь налипла мені пудами на штиблети. Але мої ноги здаються легкими, як пух... Підбіг до перону і впав на нього. До мене підбігли червонарми з командиром т. Фіногеновим і воєнкомом т. Мінським Андрієм».

    Эдуард Багрицкий

    А потім було навчання в Одесі, в школі політ курсантів 41-ї стрілецької дивізії. Та весна 1920 року назавжди запам’яталася Володимирові Сосюрі. Він вступив до літературного гуртка одеських літераторів на чолі з Едуардом Багрицьким і Юрієм Олешею. Багрицький вчив молодого товариша: «Нада развивать художественный вкус», а Олеша додавав: «Слово должно светиться». Друзі Едуард Багрицький і Володимир Сосюра, одержавши гонорар за свої вірші, купували хліб, масло та абрикоси і йшли до моря. «Це були для нас справжні бенкети на березі моря, а вином для нас була поезія». Саме в Одесі, в газеті «Одеський комуніст» був надрукований один з перших віршів Сосюри «Відплата».

    На все життя ті одеські враження залишилися в душі поета. Потім він багато разів повертався в це південне місто, намагаючись знайти тут сліди своєї звитяжної молодості. І одеські спогади виринали з серця чудовими поетичними рядками:

    Нам море у лице
    Шле бризки лазурові
    І простягає нам обійми запашні
    А ми, як дикуни,
    Пірнали знову і знову,
    Мов загубили щось
    В таємничій глибині.


    Лісіца Іраїда
    в 2010 - 2011 навчальному році - учениця 10 класу
    загальноосвітньої школи І – ІІІ ст. села Кам’янка Роздільнянського району.



    Використані матеріали:

    Сосюра В. М. Третя рота. - К. : Український письменник, 1997. - 351 с.
    Савченко В. А. Двенадцать войн за Украину. — Харьков: Фолио, 2006. — 415 с.
    Газета "Діалог" №10, 18 квітня 2011 року.



    21.07.2015 © Матеріали підготував Єфімов Геннадій
    вчитель історії ЗОШ І – ІІІ ст. с. Кам’янка

    Беляевский район
    Интерактивные карты
  • OpenStreetMap
  • Яндекс карты
  • Карты Google


  • Беляевка
  • Березань
  • Важное
  • Васильевка
  • Великий Дальник
  • Выгода
  • Граденицы
  • Дачное
  • Доброжаново
  • Дослидное (Опытное)
  • Ильинка
  • Кагарлык
  • Каменка
  • Ленинское Первое
  • Мариновка
  • Маяки
  • Мирное
  • Новая Ковалевка
  • Петрово (Петровское)
  • Палиевка
  • Секретаровка
  • Троицкое
  • Усатово
  • Хлебодарское
  • Широкая Балка
  • Яски


  • Забытые хутора
  • Дубиново (Дубино, Дубиновка)
  • Калинин (Калиновка)
  • Новый Страссбург














  • community@kraeved.od.ua        КРАЕВЕД 2013-2019       Открываем историю одесского края