ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ
   

ПРОЄКТИ
  • Мапи
  • Книги
  • Статті
  • Періодика


  • ОБЛАСНИЙ ПОДІЛ
  • Березівський р-н
  • Б-Дністровський р-н
  • Болградський р-н
  • Ізмаїльський р-н
  • Одеський р-н
  • Подільський р-н
  • Роздільнянський р-н

  • Баштанський р-н
  • Вознесенський р-н
  • Миколаївський р-н
  • Первомайський р-н


  • СТАТИСТИКА




    Шойхет Олександр Калинович

    ВИНОРОБ-УПРАВЛІНЕЦЬ НА ОДЕСЬКІЙ НИВІ —
    САНДР ШОЙХЕТ

    Понад одинадцять років сільськогосподарське підприємство — радгосп «Вигодянський» на Одещині очолював кавалер ордену «Знак пошани», Олександр Шойхет. Для дорослого покоління він запам'ятався, як добрий і чуйний Сандр Калинович. На роки його роботи припало продовження історії виноробства краю та зародження потужного підприємства цієї галузі, розвиток сировинної бази, розвиток соціально-культурної сфери, електрифікація села Вигода, центральне водопостачання, будівництво нового винно-сокового заводу, сучасного Будинку культури, участь виробництва у приготуванні їжі для космонавтів та інше.

    Шойхет Олександр Калинович народився в єврейській сім'ї у 1906 році на Одещині. Вже у віці трьох років родину покидає батько, який переїжджає на постійне місце проживання в США. На дитинство, юність та молодість Саші пали буремні роки громадянської війни на теренах колишньої Російської імперії (1917–1921), збройна боротьба армії УНР, українських повстанських анархістських формувань проти більшовиків у 1918–1921 роках, колективізація сільського господарства в СРСР, пізніше голодомор 1932–1933 років в Україні…

    Олександр Калинович мав дружину Марію Юхимівну (1905–1959), вони разом виховували спільну доньку Арасію (Ару) (1927–2008), яка після німецько-радянської війни закінчила медичне навчання та все життя працювала фармацевтом.

    Олександр Шойхет з вересня 1929-го і по липень 1930 року навчався на юридичних курсах в Одесі. Після їх закінчення, три роки по вересень 1933-го працював Народним суддею тодішнього Доманівського району Одеської області (після 1953 р. – Миколаївської обл.). Далі, до квітня 1934 року обіймав посаду голови Мостівської сільської ради Доманівського району, потім стає завідувачем фінансового відділу цього ж району, де працює до липня 1940 року.

    Як зазначається у «Характеристиці» Народного комісаріату фінансів СРСР, Доманівський район, де керував фінансовою роботою Олександр Шойхет – був найкращим районом Одеської області з фінансової сторони. Район протягом 1937–1941 років тримав перехідний Червоний Прапор Облвиконкому, а Олександра Шойхета неодноразово премійовано Наркомфіном УРСР, Одеським облвиконкомом та облфінвідділом:

    – Тов. Шойхет является знатным человеком, как руководитель финансовой работы не только Украинской ССР, а всего Советского Союза. Постановка работы взыскания сумм массовых платежей и сбор займовых платежей в данном районе приводились в пример как передовой район по финансовой работе Союза ССР. Это отмечалось в союзной печати, – йдеться у «Характеристиці» Наркомісаріату фінансів СРСР від 1941 року.

    22 червня 1941 року розпочинається німецько-радянська війна в ході Другої світової війни (1939–1945). На Одещину стрімко наступають регулярні війська гітлерівської коаліції Королівства Румунії. На цей день, Олександр Шойхет вже майже рік, як очолює Доманівський районний виконавчий комітет.

    В серпні 1941 року Олександр Калинович евакуюється в останньому очолюваному ним же обозі, який вирушив із прифронтової лінії – районного центру села Доманівка. Разом з родиною він проживатиме понад два роки за тисячі кілометрів від Одещини у місті Маргілані Узбецької РСР. Навесні 1944 року Олександра Калиновича, як останнього довоєнного голову райвиконкому, викликали в розташування дивізії, яка наступала на Доманівку Одеської області. Він виявився першим цивільним представником влади на території району після визволення від німецько-румунських окупантів. Не гаючи часу, Олександр Шойхет відновлює та проводить значну роботу з налагодження мирного життя на території Доманівщини.

    Трохи понад рік, у липні 1945-го Олександра Шойхета направляють до села Маринівка Доманівського району директором радгоспу «Шляховий». Рівно десять років, до серпня 1955 року, він очолював господарство і зробив його одним із передових у районі.

    Далі на життєвому шляху була сонячна Бессарабія на півдні Одещини. З 1955 до 1959 роки Олександр Шойхет працює директором виноробного радгоспу «Шампань України» в селі Надеждівка тодішнього Арцизького району, а зараз Арцизької міської громади в Болградському районі Одеської області.

    Сучасний герб села Надеждівка

    На сучасній символіці Надеждівки, видніється зображення хреста, що проростає пагонами виноградної лози і символізує православну віру та сільську церкву Казанської ікони Божої Матері. Виноградна лоза вказує на поширення виноградарства у селі, та є символом родючості та багатства. Винні бочки символізують радгосп-завод «Шампань України», який досі займається виноградарством, виробництвом вино продуктів і зернових. Зелений колір показує родючість Буджакської землі, відродження та процвітання сільського господарства, червоний – мужність, гідність та труд.

    Наступним кроком у трудовій діяльності Олександра Шойхета, стало логічне продовження успішної управлінської стезі у виноробній галузі. За направленням він прямує до виноробного виробництва в Біляївському районі неподалік Одеси. У 1959 році, тут він очолює молодий виноробний радгосп «Вигодянський». Історія промислового виноробства в селі Вигода розпочинається у 1949 році, тоді в населеному пункті запрацювало створене Виноробне радянське господарство (винрадгосп) «Вигодянський» Одеського «Радгоспвінтресту» раднаргоспу Чорноморського економічного району.


    Директор Олександр Шойхет із робітниками радгоспу «Вигодянський».
    Вигода, 1960–ті роки

    Центральна садиба радгоспу була в селі Вигода, в якому на той час мешкало майже 1300 осіб, була своя школа, дитячий садок, клуб, стаціонарна кіноустановка, дільнична лікарня, аптека. Всього декілька років, як утворилось це нове сільгосппідприємство шляхом об'єднання винрадгоспу «Вигодянський» та радгоспів імені Войкова с. Вигода і «Парижська комуна» с. Паліївка. Згодом, підприємство стрімко охоплює інші сфери сільського господарства, відмінні від виноробства.

    Єдина автомашина радгоспу. Вигода, кінець 1950-х років

    В першій половині 1960-х в радгоспі «Вигодянський» було близько 40 тракторів, 20 сівалок та культиваторів, 6 жниварок та кукурудзокомбайнів, силосозбиралки та понад 20 автомобілів. Станом на 1965 рік, загальна площа оброблюваної землі становила 2950 гектарів, а на підприємстві працювало близько 700 робітників із середнім щомісячним заробітком 80 рублів. Основним виробничим напрямком сільськогосподарського підприємства було виноградарство та садівництво.

    В ці роки буряться дві нові артезіанські свердловини в селі Вигода, розпочинається будівництво мережі центрального водопостачання, водозабірних колонок, бере початок тривала електрифікація населеного пункту. В результаті завершення робіт електроенергія почала поступати всім споживачам цілодобово на заміну місцевої дизельної генераторної станції 290 кіловатів, яка обслуговувала частково та періодично із графіком роботи з 6-ї ранку і до 24-ї години. Стартувало будівництво сучасних виробничих потужностей – нового винно-сокового заводу на території села Вигода, який за декілька років ввели в експлуатацію. В цей час Вигода бере участь в приготуванні їжі для космонавтів, у раціон яких входили десерти – соки, шоколадна паста, какао з молоком, крем сирковий із фруктовим пюре. При всьому багатстві вибору, для вирощування фруктів на просторах СРСР, тодішнє начальство зупинилося на радгоспі «Вигодянський».

    Будівельна бригада радгоспу «Вигодянський» трудиться на будівництві нового винно-сокового заводу. 1960-ті роки, Вигода

    Історія культури села Вигода безсумнівно пов'язана з сучасним Будинком культури, а перші згадки про осередки йдуть ще з далеких довоєнних, притаманних тому часові хат-читалень. У повоєнний час, установа культури розташовувалась на нинішній вулиці Шилова, навпроти колишньої радгоспної їдальні. Саме там тоді й вирувало життя, був центр села. Сільське господарство розвивалося, стрімко зростала кількість населення. Все більше і більше село потребувало нового, сучасного приміщення культурно-дозвільного комплексу. В кінці 1966 року директор радгоспу «Вигодянський» Олександр Шойхет, враховуючи бажання працівників сільськогосподарського підприємства, уникаючи бюрократичних погоджень районного керівництва – вирішує будувати новий Вигодянський Будинок культури. Велике будівництво при фінансуванні радгоспу «Вигодянський» завершилося в найкоротші терміни – 8 місяців. Урочисте відкриття відбулось 7 листопада 1967 року. З цієї нагоди з концертною програмою, для першого виступу на новій сцені запрошена трупа Одеського театру музичної комедії. На підмостки Вигодянського Будинку культури вийшов артист оперети, режисер, актор кіно, Народний артист Української РСР (пізніше Радянського Союзу) – Михайло Водяний (1924–1987). Вигода отримала нову установу культурно-масової та просвітницької роботи – Будинок культури на 500 місць. Через декілька місяців, в закладі вже працює стаціонарна кіноустановка та 10 гуртків художньої самодіяльності в яких зайняті майже 150 аматорів.

    Будівництво Вигодянського Будинку культури. Вигода, 1967

    У Шойхета О. К. поруч з показниками продуктивності праці, було особливе ставлення до культурного розвитку робітників. Він першим започатковує колективні поїздки колгоспників зокрема в театри Одеси. Як згадують мешканці, такі поїздки були так часто, що ми, вигодянці, знали весь репертуар театрального життя Південної Пальміри, знали артистів театрів. Також, для робітничого колективу були регулярні виїзди на «Центральний стадіон ЧМП», де мешканці вболівали за рідний одеський «Чорноморець».

    Восени 1967 року в селі Вигода, вулиці отримують свої перші назви – Миру, Залізнична, Южна, Виноградна. Першою і досі найбільшою стає Шилова, на честь військового льотчика-винищувача часів Другої світової війни, лейтенанта, Героя Радянського Союзу – Михайла Ілліча Шилова (1921–1941). Одна з нових вулиць названа іменем 50-річчя Жовтня (зараз Центральна) на честь роковин Жовтневої революції 1917 року. Саме на ній і проживав Олександр Шойхет з онуками під час вигодянського періоду свого життя.

    За високі виробничі показники досягнення у сільському господарстві, високої продуктивності праці, поліпшення якості продукції, зниження матеріальних і трудових витрат на її виготовлення, успіхи в підвищенні ефективності суспільного виробництва, за високі результати в соціалістичнім змаганні з виконання й перевиконанню планових завдань, в травні 1966 року Шойхета Олександра Калиновича нагороджено державною нагородою СРСР – орденом «Знак пошани».

    Після майже 12-річної праці на вигодянській ниві, в 1971 році на зміну Олександру Шойхету, який вже на той час подолав пенсійний вік – приходять працювати тимчасові керівники, які зміняють один одного протягом року, аж допоки не направляють молодого уродженця Херсонщини, вченого агронома-економіста, випускника Одеського сільгоспінституту Анатолія Васюкова (1939–2009). Створена за роки роботи Олександра Калиновича виробнича, соціально-культурна база радгоспу «Вигодянський» послугувала міцною основою для подальшого стрімкого росту сільськогосподарського підприємства та інфраструктури чотирьох населених пунктів Вигодянської сільської ради. Дохід радгоспу за його понад 40-річну історію неодноразово перевищував мільйон рублів.

    За спогадами краєзнавця, вихідця із с. Доманівка Валерія Варзацького, слово «Шойхет» він вперше почув у ранньому дитинстві. Тоді воно не асоціювалося з людиною. Коли ж уперше побачив Шойхета, то, як казала мати краєзнавця-письменника – одразу прилип до нього. Відомо, що діти добре відчувають доброту, а Шойхет її випромінював. До того ж кожен приїзд Шойхета з півдня Одещини в Доманіку нагадував чудове явище Діда Мороза. Подарунки дітям та дорослим возив валізами. Та всі не прості: дітям – смачні, дорослим – «дефіцитні». Валерій Варзацький згадує ніжний зефір, тверді, безформні шматочки шоколаду, халву, мармелад, мандарини, апельсини, банани, солодкі яблука, соковиті груші. Навіть виноград примудрявся привозити, як казав Олександр Шойхет, «по одной гронке на душу». Дорослі раділи м'ясним консервам, оливкам, лимонам, невідомим сортам сухої ковбаси, рибним консервам, ікрі, баликам, горілці та шампанському у пляшках з медалями, винам у пляшках із пробками, які тільки він особисто та гостинно відкривав своїм штопором.

    Пенсіонер Шойхет Сандр Калинович доживав своє життя у квартирі на Пушкінській, неподалік Археологічного музею в Одесі. За спогадами очевидців, в будинку було «чистенько, але бідненько», проте завжди гостинно зустрічали…

    Євген ВОЛОСЄВИЧ
    краєзнавець, ГО «Краєвєд»



    Джерела:
    1. Варзацкий В. Д. Пьяная жизнь // ЛитМир. URL: https://www.litmir.me.
    2. Варзацкий В. Кое-что о евреях Доманёвки // Проза.ру. URL: https://proza.ru.
    3. Волосевич Е. Потомственный хлебороб – хозяин земли выгодянской // Краєвєд. URL: http://kraeved.od.ua.
    4. Волосевич Е. С., Курманевич О. А. Выгодянский Дом культуры: 45 лет истории и творчества. Выгода: [Б. и.], 2012. 10 с.
    5. Волосєвич Є. 50 років історії та творчості // Південна Зоря. 2017. 22 листопада.
    6. Волосєвич Є. Кошман: життєвий шлях голови сільради // Краєвєд. URL: http://kraeved.od.ua.
    7. Доманёвский район // ВикипедиЯ. URL: https://ru.wikipedia.org.
    8. История городов и сел Украинской ССР: в двадцати шести томах. Одесская область. Киев: Главная редакция Украинской Советской Энциклопедии АН УССР, 1978. 865 с.
    9. История села [Выгода, Беляевского р-на]. Справка // Державний архів Одеської області. Ф.: Р.-7386. Оп.: 1. Д.: 150. Лл.: 1–54.
    10. Історія міст і сіл Української РСР: в двадцяти шести томах. Одеська область. Київ: Головна редакція Української Радянської Енциклопедії АН УРСР, 1969. 911 с.
    11. Надеждівка (Болградський район) // Вікіпедія. URL: https://uk.wikipedia.org.



    Публікація:

    Волосєвич Є. Винороб-управлінець на одеській ниві – Сандр Шойхет / Євген Волосєвич // Південна зоря нова. – 2022. – № 21 (8 вересня). – С. 2. – (Наші земляки).




    Опубліковано на сайті: 12.09.2022


    Персоналії

  • Біляївка
  • Бецилово
  • Великий Буялик
  • Великий Дальник
  • Важне
  • Василівка
  • Вигода
  • Градениці
  • Дачне
  • Дослідне
  • Егорівка (Ферстерово)
  • Ільїнка
  • Кагарлик
  • Каменка
  • Кубей
  • Лиманське
  • Маринівка
  • Маяки
  • Роздільна
  • Троїцьке
  • Усатово
  • Яски














  • © КРАЄВЄД 2013-2022        Відкриваємо історію одеського краю