В 1957 році Микола Васильович стає завідувачем Вигодянського лісоскладу Біляївського райспоживсоюзу, з 1960 року працює касиром, а потім інспектором з кадрів радгоспу “Вигодянський” Одеського вінтресту.
Стенди Вигодянського радгоспу та
Вигодянської МТС на районній виставці народного
господарства. м.Біляївка, друга половина 1950-х років
Робітники радгоспу «Вигодянський», 1960-ті роки
Кошмана Миколу Васильовича у 1964 році таємним голосуванням мешканців сільради, обирають до лав місцевих депутатів. На пленарному засіданні сесії 15 січня 1965 року, колеги по депутатському корпусу приймають рішення про обрання Миколи Васильовича головою виконкому Вигодянської сільської ради. Тоді адміністрація сільради разом із сільським клубом, знаходилась в одній будівлі, яка розташовувалася на нинішній вулиці Шилова в районі № 48. На сьогодні цей будинок не зберігся. Згодом, через два роки після звільнення місця контори радгоспу "Вигодянський", сільрада сусідить з робочим комітетом радгоспу в будинку навпроти аж до 2003 року.
Тоді в 1965-му на території сільської ради проживало 3010 осіб, окрім Вигоди з населенням 1290 чол. до ради належали села Красіно (з вересня 1967 року частина с. Вигода) — 1069 чол., Ленінське Перше (зараз Сонячне) — 174 чол., Паліївка — 375 чол. і Червона Зірка (зараз Зоряне) — 132 чол. На території сільради були три садиби радгоспів: “Вигодянський” — 2950 Га, плодопітомник “Вигодянський” — 390 Га та “Зірка” в с. Паліївка — 2941 Га. Трудівники лише радгоспу “Вигодянський” у 1966 році одержали по 57,5 центнерів винограду з гектара, по 65,8 центнера м’яса на 100 гектарів сільгоспугідь. Річний прибуток радгоспу тоді склав 401 тисячу карбованців.
Кошман М.В. очолював Вигодянську сільську раду понад п'ять років до 1971-го. В ці роки в селі Вигода розпочато будівництво і введено в експлуатацію новий винно-соковий завод. Вигода бере участь в приготуванні їжі для космонавтів, у раціон яких входили десерти — соки, шоколадна паста, какао з молоком, крем сирковий із фруктовим пюре. При всьому багатстві вибору, для вирощування фруктів на просторах СРСР московське начальство зупинилося на радгоспі «Вигодянський».
У березні 1967 року робітниками радгоспу “Вигодянський” починається спорудження нового типового Будинку культури. Двоповерховий нині діючий заклад культури урочисто відкрили 7 листопада. На новій сцені з нагоди відкриття з концертною програмою виступила запрошена трупа Одеського театру музичної комедії. На підмостки Вигодянського Будинку культури вийшов артист оперети, режисер, актор кіно, Народний артист Української РСР і, пізніше, Радянського Союзу — Михайло Григорович Водяний (1924-1987). Через декілька місяців, в Будинку культури вже працює стаціонарна кіноустановка та 10 гуртків художньої самодіяльності в яких зайняті майже 150 аматорів.
Восени 1967 року в селі Вигода, нові вулиці отримують свої назви — Миру, Залізнична, Південна, Виноградна. Першою і досі найбільшою стає Шилова. Вулиця названа на честь радянського військового льотчика-винищувача часів Другої світової війни, лейтенанта, Героя Радянського Союзу — Михайла Ілліча Шилова (1921-1941). 23 вересня 1941 року в районі села Вигода пілот 69-го винищувального авіаційного полку окремої Приморської армії прикривав радянські штурмовики Іл-2. Відволікаючи ворожі літаки, самотужки вступив у повітряний бій з 5-ма винищувачами супротивника. Загинув у цьому бою, повторивши подвиг Гастелло. Одна з нових вулиць названа іменем 50-річчя Жовтня (зараз Центральна) на честь роковин Жовтневого перевороту 1917 року.
Вулиця 50-річчя Жовтня. Фото з районної газети, 1967 р.
10 травня 1971 року під час сесії Вигодянської сільської ради депутати та запрошені представники Біляївського райвиконкому заслухали питання “Об освобождении тов. Кошмана Н.В. от обязанностей председателя исполкома с/совета”. Першим взяв слово сам Микола Васильович, який звернувся до депутатів з проханням звільнити його із займаної посади голови виконкому сільради у зв'язку з тим, що хвороба не дає йому можливості справлятися з роботою і він має надію, що на іншому місці зможе принести більше користі. Також, Микола Васильович порекомендував депутатку Софію Бойко, як чуйну товаришку, гарного працівника, комуністку і підтримав її на висування головою виконкому сільради трудящихся. Згодом на засіданні виступив з доповіддю секретар парторганізації радгоспу “Вигодянський” Валевський В.А.
Відповідно до протоколу засідання, депутати своєю більшістю вирішили, що у зв'язку з наближенням виборів до Верховної Ради і місцевих Рад депутатів трудящихся, перед виконкомом сільради і перед ними депутатами стоять великі вимоги, проте існують значні недоліки в роботі виконкому сільради у зв'язку із поганим станом здоров'я Кошмана М.В. Робота апарату сільської Ради перебуває на неналежному рівні, виконком сільради не завжди відгукується на вимоги жителів, мало приділяється уваги на благоустрій сіл. Сесія вирішила звільнити від обов'язків голови Вигодянського виконкому сільської Ради депутатів трудящихся Кошмана Миколу Васильовича відповідно до інформації секретаря парторганізації Валевського В.А. та власної заяви Миколи Васильовича. Також депутати обрали головою виконкому депутатку Бойко С.М.
Таким чином, у 1971 році на посаді голови Вигодянської сільської ради Кошмана Миколу Васильовича змінює Бойко Софія Михайлівна (1939-2015), яка в подальшому очолювала сільраду понад дев'ять років.
Кошман М.В. бере участь в голосуванні на Перших Виборах Президента України, 1 грудня 1991 р.
Микола Васильович йде працювати начальником відділу постачання Біляївської міжколгоспної будівельної організації (міжколгоспбуд) Одеського обласного управління сільського господарства, а в 1973-му повертається знову до радгоспу “Вигодянський”. Ще у 1961 році на території Вигоди організовано Біляївський міжколгоспбуд. Після низки реорганізацій, станом на 1990 рік являв собою будівельне підприємство “Біляївський райагробуд”, яке вело спорудження виробничих і соціально-культурних об'єктів в обсязі понад 2 млн карбованців.
В період з 1984 року по 1989 рік працював в Одеській виправній колонії № 14 (ЮГ 311/14), спочатку товарознавцем, а потім вантажником.
Сильної статури чоловік, він ніколи не соромився фізичної праці. Його розумова діяльність завжди перепліталися і з подекуди виснажливою м'язи роботою. Упродовж півстоліття, поруч один з одним, Микола Васильович прожив зі своєю Ніною. У 2003 році дідусь овдовів та залишається на схилі років один самісінький в селі Вигода. Здається що все закінчилось, що не було буремних років, активного громадського життя… самотність… Лише одна єдина донька Валя, та й та далеко в іншій країні...
Бувши в поважному віці, наступного року після поховання жінки, Микола Васильович продає будинок і вирішує їхати назавжди більш ніж за тисячу кілометрів від Вигоди, в закрите адміністративно-територіальне утворення (ЗАТУ) — місто Шихани в Саратовській області Росії. Дуже нелегко йому далося це рішення... За Миколою Васильовичем приїздить чоловік доньки і разом із затєм вони беруть квитки до Саратова на потяг далекого прямування Одеса — Уфа.
Закінчивши Одеський політехнічний інститут в 1977 році, донька Валентина Кошман, після одруження Яким, отримала направлення на роботу в Шихани Російської РФСР і з того часу більш як сорок років проживає з чоловіком та дітьми у місті на Саратовщині. В 1997-2018 роках населений пункт мав статус ЗАТУ, в межах якого були розташовані промислові підприємства з розробки, виготовлення, зберігання та утилізації зброї масового ураження, переробці радіоактивних та інших матеріалів, військові та інші об'єкти, для яких встановлено особливий режим безпечного функціонування та охорони державної таємниці, що включає спеціальні умови проживання громадян.
Кошмана Миколи Васильовича не стало у 78-м, через три роки,
після переїзду — 4 серпня 2007 року. Поховано на кладовищі міста Шихани, на правому березі річки Волги. Там дуже далеко від Вигоди, покоїться трудівник нашого краю, голова сільради.
