ПРО ОРГАНІЗАЦІЮ
   

ПРОЄКТИ
  • Мапи
  • Книги
  • Статті
  • Періодика


  • ОБЛАСНИЙ ПОДІЛ
  • Березівський р-н
  • Б-Дністровський р-н
  • Болградський р-н
  • Ізмаїльський р-н
  • Одеський р-н
  • Подільський р-н
  • Роздільнянський р-н

  • Баштанський р-н
  • Вознесенський р-н
  • Миколаївський р-н
  • Первомайський р-н


  • СТАТИСТИКА




    ІСТОРІЯ МІСТ І СІЛ

    с. Троїцьке, Яськівська СГ, Одеська область   

    В ПОШУКАХ ПЕРШОЇ ПИСЬМОВОЇ ЗГАДКИ
    ПРО РІК ЗАСНУВАННЯ СЕЛА ТРОЇЦЬКЕ

    Одним з мальовничих сіл Яськівської територіальної громади Одеської області є село Троїцьке. Розташоване воно в долині річок Дністра та Турунчука, біля озер Путрине та Свина, де утворився ландшафтний заказник місцевого значення «Діброва болотного дуба».

    Кожного року в День вшанування Святої Трійці його мешканці відзначають День села. А першу згадку про нього датують 1785 роком [4, c. 359], що й відображено на пам’ятній стелі при в’їзді в Троїцьке. Адже саме таку дату було зазначено в енциклопедичному виданні «Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область», яка вже зазнала значної критики з боку істориків, дослідників та краєзнавців.

    Пам’ятна стела при в’їзді в с. Троїцьке. Фото Є. Волосєвич. 19.06.2016

    Більшість науковців звертають увагу на те, що видання має суттєві вади та унеможливлює його використання як джерело знань у наш час. Якість зібраних матеріалів, непідтвердження документами окремих періодів з історії населених пунктів області та ідеологічне спрямування були серйозними недоліками у роботі над виданням тому [10, c. 16]. Окрім того, найважливішим наразі стала потреба перегляду «канонізованих» виданням дат заснувань багатьох населених пунктів [11, c. 299]! З цього питання український історик Юрій Мицик писав, що в «Історії міст і сіл Української РСР» відзначено традиційну (свідому чи несвідому) фальсифікацію історії міст і сіл України, типову для російської та радянської історіографії [9, c. 13].

    Звернемо увагу й на такий факт, що наприкінці 1950-х років свою думку стосовно заснування села Троїцьке висловив і директор Одеської державної наукової бібліотеки ім. А. М. Горького Василь Андрійович Загоруйко. Він вважав, що село було засновано до ХVIII ст. [2, c. 148], а у 1790 р. в Троїцькому були поселені курські селяни, що повстали проти свого поміщика [2, c. 42]. Але саме на ці твердження автора в його книзі на «Страницах истории Одесы и Одесщины» бракує посилань на використані ним джерела. Як наслідок, відсутність першоджерел інформації є формальною ознакою недостовірності.

    А ось першим, хто знайшов правильну дату заснування села Троїцьке, був історик, член Імператорського Одеського товариства історії і старожитностей Кочубинський Олександр Олександрович. Більшість праць науковця присвячено мовознавству, археології та історії. Кочубинський досліджував українську мову Східної Галичини, належав до поміркованих прибічників офіційного слов’янофільства. Він відкрито виступав проти активного розповсюдження російської мови і православ’я. А у 1895 році здійснив поїздку на нижній Дністер для попередніх археологічних розвідок щодо місцевості села Троїцьке. У своєму звіті дослідник висловив гіпотезу, що «поселение с церковью в честь святой Троицы основано незадолго до 1800 года» [5, c. 6], а «шатавшиеся после сербского разгрома запорожцы и крепостные с Севера могли составить его первое население» [5, c. 7].

    Кочубинський Олександр Олександрович (1845–1907) –
    філолог, історик та слов'янознавець

    Але пізніше, Кочубинський змінив свої думки. Цьому сприяла знахідка документа, надрукованого в IX томі Записок Одеського товариства історії і старожитностей, який свідчить, що село засноване «некрасівцями», які з'явилися з Добруджі [6, c. 113].

    Безпосередньо «некрасівцями» іменувалися козаки-старообрядці на чолі з отаманом Гнатом Некрасовим, які зазнали жорстоких тортур і катувань після каральної експедиції російського уряду, та не маючи можливості протистояти російським військам, почали переселення в османські володіння на Дунаї. Деякий час вони здійснювали набіги на прикордонні російські землі.

    І ось в документі, що пролив світло на заснування села Троїцького вказано: «1794 года 26 июня вышедшие из Молдовлахии, и из-за Дуная русские, и некрасовские казаки старообрядцы поселились на берегу реки Днестра слободою названою Троицкая… Церковь им во имя святой Живоначальной Троицы заложена каменная. И того же числа селение их строится, с молебным пением, начато» [7, c. 287].

    Отже село засновано 26 червня (за старим стилем) 1794 року!

    Слід звернути увагу, що до знахідки Кочубинського, документ такого ж змісту було надруковано у 1795 році в Санкт-Петербурзі при Імператорській Академії Наук в «Полном историческом известии о древних стригольниках и новых раскольниках, так называемых старообрядцах, собранном из потаенных старообрядческих преданий, записок и писем» [1, c. 147], і який не одноразово було передруковано!

    О новоприсоединенных Старообрядческих Церквах православных

    Але, на жаль, ні комісіями, ні робочими групами, які готували первинні матеріали для нарисів і довідок про історію населених пунктів Одещини для «Історії міст і сіл Української РСР», вищезгадані джерела залишилися чомусь непоміченими?!

    Тож звідкіля взялася ця помилкова дата – 1785 рік? А саме з «Историко-хронологического описания церквей епархии Херсонской и Таврической», що склав Архієпископ Херсонський та Таврійський Гавриїл (в миру Василь Федорович Розанов) [3, c. 40]. Багато уваги архієпископ приділяв відкриттю духовно-освітніх закладів в Одесі, а також церковній історії, надаючи при цьому відомості з історії заселення краю, заснування міст та сіл, територіального устрою. Але саме під час складання історико-хронологічного опису церков, Гавриїл щодо села Троїцького припустився доволі значної помилки: до нього була додана інформація відразу про два приватновласницькі поселення з такою ж назвою і церквою, що належали поміщикам Кобле та Волконському [8, c. 159]. І саме цей історико-хронологічний опис, який для багатьох дослідників залишається й дотепер чи не єдиним джерелом відповідної інформації, незважаючи також на значні вади цього документа (як методологічні, фактологічні, так і чисто редакційні), свого часу взяли за основу датування населених пунктів укладачі «Історії міст і сіл Української РСР».

    На сьогоднішній день, завдяки відкритості інформації, нам доступно набагато більше відомостей про Троїцьке, зафіксованих у довідково-статистичній та історичній літературі, періодичних виданнях XVIII – початку ХХ ст. Відкрито доступ до архівних джерел, відомості з яких розкривають нові сторінки з історії села.

    Під час російського повномасштабного вторгнення до України, ми вкотре переконуємося в тому, що наша історія вимагає особливого і відповідального ставлення! За самодержавства та СРСР, як правило, українські міста й села штучно віддаляли від їх реальних дат заснування, прагнучи довести в такий спосіб, що вони у своїй більшості виникають вже в ті часи, коли Україна була під пануванням Москви. Та якщо більшість дат появи населених пунктів, як це яскраво показує приклад міста Одеса, зменшували, то у випадку з Троїцьким – сталося навпаки.

    Відродження, збереження і гідне вшанування науково обґрунтованої історичної спадщини краю, пробудження історичної свідомості громадян набуває актуальності як ніколи. Зараз ми маємо можливість усунути непорозуміння з датуванням населених місць.

    В результаті проведених досліджень громадська організація «Краєвєд» надасть пропозицію до Яськівської сільської ради про зміну дати заснування села Троїцьке з 1785 року на першу письмову згадку про населений пункт –1794 рік.

    Відкриваючи широкому загалу правдиву інформацію про історію Одещини, популяризуючи історичні дослідження, нові знахідки архівних документів, інших малодоступних джерел, нам потрібно їх накопичувати і передавати наступному поколінню. Достовірні знання про минуле нашого краю – це величезне багатство, яким нам слід дорожити і примножувати!

    Джерела та література:
    1. Журавлёв А. И. Полное историческое известие о древних стригольниках, и новых раскольниках, так называемых, старообрядцах, о их учении, делах и разгласиях / собранное из потаенных старообрядческих преданий, записок и писем, церкви Сошествия святаго духа, что на Большой Охте, протоиереем Андреем Иоанновым. Изд. 2-е. В Санктпетербурге: при Импер. Акад. наук, 1795. 434 с.
    2. Загоруйко В. А. По страницам Одессы и Одесщины. Одесса: Одес. обл. изд-во, 1957. Вып. I. 156 с.
    3. Историко-хронологическое описание церквей епархии Херсонской и Таврической / Сост. Гавриил, А[рхиепископ]. Х[ерсонский]. и Т[аврический]., ныне Т[верской]. и К[ашинский]. Одесса: В гор. тип., 1848. [2], 71 с.
    4. Історія міст і сіл Української РСР: Одеська область. Київ: Гол. ред. Укр. Радян. Енцикл. АН УРСР, 1969. 911 с.
    5. Кочубинский А. А. Поездка на нижний Днестр (в село Троицкое) // Записки Императорского Одесского Общества Истории и Древностей. Одесса: «Экономическая» тип. и лит., 1896. Т. XIX. С. 1–11.
    6. Кочубинский А. А. Тура (Тирас) – Белгород-Аккерман и его новая лапидарная надпись от 1454 года (с тремя снимками) // Записки Императорского Одесского Общества Истории и Древностей. Одесса: «Экономическая» тип. и лит., 1901. Т. XXIII. С. 79–198.
    7. Материалы для истории Новороссийской православной Иерархии // Записки Императорского Одесского Общества Истории и Древностей. Одесса: в гор. тип. сод. Алексомати, 1875. Т. IX. С. 283–296.
    8. Пивовар А. В. До питання про церковне будівництво на території краю в другій половині ХVІІІ – першій третині ХІХ століть (Херсонщина і правобережна Катеринославщина) // Інгульський степ. 2018. Вип. ІІІ. С. 103–168.
    9. Присяжні книги 1654 р. Білоцерківський та Ніжинський полки / Упорядн.: о. Ю. Мицик, М. Кравець. Київ, 2003. 349 с.
    10. Присяжнюк О. М. Спроби систематизації краєзнавчих матеріалів за пам’ятками історії та культури Одеської області 60-80-х років ХХ ст. // Історичний архів. 2009. Вип. 3. С. 14–20.
    11. Черняхівська О. До передісторії вітчизняної історичної урбаністики: містознавство у багатотомній «Історії міст і сіл Української РСР» // Регіональна історія України. 2015. Вип. 9. С. 277–300.



    Публікація:

    Забіянов Є. В пошуках першої письмової згадки про рік заснування села Tроїцьке / Євген Забіянов // Південна зоря нова. – 2022. – № 18 (28 липня). – С. 3. – (Історія рідного краю).



    Опубліковано на сайті: 04.08.2022


    ОДЕСЬКИЙ РАЙОН

    Міські громади

  • Біляївська
  • Одеська
  • Теплодарська
  • Чорноморська
  • Южненська


  • Селищні громади

  • Авангардівська
  • Великодолинська
  • Доброславська
  • Овідіопольська
  • Таїровська
  • Чорноморська


  • Сільські громади

  • Великодальницька
  • Вигодянська
  • Визирська
  • Дальницька
  • Дачненська
  • Красносільська
  • Маяківська
  • Нерубайська
  • Усатівська
  • Фонтанська
  • Яськівська



  • © КРАЄВЄД 2013-2022        Відкриваємо історію одеського краю