Меню сайта

Область и районы
  • Одесса
  • Одесская обл.
  • Ананьевский р-н
  • Арцизский р-н
  • Белгород-Днестр-й
  • Беляевский р-н
  • Березовский р-н
  • Болградский р-н
  • Великомихайловский
  • Ивановский р-н
  • Измаильский р-н
  • Килийский р-н
  • Кодымский р-н
  • Лиманский р-н
       (Коминтерновский)
  • Николаевский р-н
  • Окнянский р-н
       (Красноокнянский)
  • Подольский р-н
       (Котовский)
  • Овидиопольский р-н
  • Раздельнянский р-н
  • Ренийский р-н
  • Саратский р-н
  • Татарбунарский р-н

  • Николаевская обл.
  • Николаевский р-н








  • История края
    А Б В Г Д Е Ж З И К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я
    A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z

    Миколаївський район, Миколаївська область



    Новогригорівка одне із сіл Миколаївського району, підпорядковане Криничанській сільській раді. Село невелике має в собі всього три вулиці та майже кожен будинок на них нагадує про величне минуле села, Кожен другий будинок покритий червоною черепицею та збудований за традиціями українського сільського архітектурного мистецтва. Розташоване воно в глибокій балці що може вивести до трьох сусідніх сіл: Новоселівки, Кам’яної Балки та Криничок. Поруч з офіційною назвою – Новогригорівка, населенням досить часто використовується давня назва села - Чубівка, етимологія появи котрої буде викладена нижче.

    Одне із перших джерел, що повідомляє нам про існування поселення на місці сучасного села, є полька карта, котру склав відомий італійський картограф Річчі Заноні у 1767 році. На ній ми можемо бачити поселення Алмах розташоване на місці Чубівки. Зазначене поселення лежить на балці Сулонітца-Сові перед поселенням Еві, що відповідає Камяній Балці. В напрямку сучасних Трихат показано кочовище Іркхан Канглі, також, ми можемо бачити поселення Солонітца, що відповідає селу Петрово-Солониха, та невелике укріплення Оуцоун К. що може відповідати нинішньому селу Кір`яківка. Поруч можливо тогочасне село Трихати назване на карті Утш-Чехме.


    Тепер давайте звернемо свою увагу на генеральну карту Османської імперії складену Річчі Заноні у 1774 році. На ній ми бачимо на місці Новогригорівки поселення з назвою Солонітца, натомість же на місці сучасної Солонихи знаходимо укріплення Узум.

    Поруч ми бачимо кочовища роду Кротояки, котрі також згадуються у Тунмана, як один із родів великої Єдисанськгої орди, що в свою чергу належала до великої Ногайської орди, що в свій час була створена ханом Ногаєм на руїнах колись могутньої Золотої Орди.

    На карті Єдисану або Східного Ногаю опублікованій у Відні у 1790 році ми знову бачимо повторюваність тих самих назв до тих самих сіл. Та тепер маємо до деталей, по-перше, ряд курганів розташованих між двома балками та селами Дгмевіецкаві, Солонітца та Узум позначеними на мапі, та самотній курган розташований нижче від Солонітци. Вище від зазначених сіл ми знаходимо нині існуюче село Андріївка та два редути біля неї побудовані армією Мініха в часи російсько-турецької війни 1735-1739. Узум знову зображений як укріплення.

    Події 1775 року, коли за наказом Катерини ІІ генералом Текелі було зруйновано Нову Січ на Дніпрі. Частина козаків переселяється за Дунай, де створює Задунайську Січ, котра досить швидко розвивається в досить могутню військову силу, що виступає на боці турецького султана. На противагу Задунайській Січі, та для посилення власних військ, царський уряд створює в 1783 противагу йому котре було назване Військом вірних козаків. Центр війська містився в Олешках біля сучасного Херсону. Саме ж військо було поділено на піхоту, кінноту та флотилію. Всі зазначені формування приймали активну участь у Російсько-Турецькій війні 1787-1791 років. Військо приймало участь у багатьох військових операціях тої війни, у взятті більшості міст та фортець де розміщувалися турецькі гарнізони. Зокрема козаки брали участь у взятті Очакова, Хаджибея, Кілії, Ізмаїла, Бендер. У 1788 році Військо вірних козаків було перейменоване у Чорноморське козацьке військо.

    В 1790 році князь Потьомкін за бойові заслуги війська перед імперією виділив йому землі в межиріччі Південного Бугу та Дністра, центром нового адміністративного утворення стало місто Слободзея (сучасна Молдова). На цих землях козаками було засновано 25 слобід та безліч хуторів-зимівників. Одним із таких хуторів було поселення на місці сучасного села Новогригорівка. Поруч розташовувалися дві слободи Солониха та Ковалівка.

    Згідно з легендою, що побутує серед жителів зазначеного села після однієї з турецьких війн на місце де тоді ще текла річка Солониха прийшов козак. Був він вже немолодий та й ще не занадто старий, але встиг повоювати і з турками і з татарами. Та набридло йому воювати вирішив спокійним життям пожити, думав дружину завести та діточок. Додому повертатися не хотів, бо вже давно не було на світі ні батька ні матері, братів же не мав із самого початку, тому вирішив наш козак оселитися на тільки відвойованих землях. Примітив місцину ще коли був на службі тепер же повертався туди думаючи чи буде жити сам чи будуть в нього сусіди котрі вже там поселилися, і ті думки йому цілком підходили. Отже прийшов наш козак до місця котре колись загадав, побачив що буде тут поки сам. Звали того козака Чубом, чи то за пишного чуба чи за його повну відсутність ніхто вже не скаже.

    Отже поселився Чуб на пригірку на місці де нині село, тай почав собі потихеньку господарювати. Певно мав коня бо пізніше мав і поле в сусідніх селах, виміняв мабуть на впольованих тварин зерно, хліб та різні припаси. Мав собі невелику землянку, почав певно саджати сад.

    Одного дня вирішив Чуб оженитися, тай вибрав собі в дружини одну із козацьких дочок, або з Ковалівки, або з Солонихи, тай стали вони жити разом. Поступово збудували собі хатину. В цей же час до них приєднувалися втікачі з покріпачених земель України. Так виникло село Новогригорівка й нині воно називається жителями в пам'ять про козака Чуба Чубівкою. Навіть через дві сотні років жителі сусідніх сіл називають село за ім’ям першого жителя, а балку навколо нього Чубівською.

    Наступне російськомовне джерело, що повідомляє нам про існування на місці села населеного пункту, це карта «Європейської частини Росії» складена полковником Шубертом у 1840 році. Згідно з нею в селі з подвійною назвою Новогригорівка (Чубівка) розташований панський двір, також згідно з позначеннями в селі нараховується від п’яти до двадцяти дворів.

    Землею біля Чубівки володіла поміщиця Селіхова М.П., котра передала землі у володіння свого сина поручика Голікова І.Г. В цей час, а саме в 1856 році в селі нараховується 49 дворів.

    За списком населених місць Херсонської губернії за 1859 рік в селі нараховується 47 дворів 135 чоловіків та 134 жінки. Зазначено, що село розташоване при колодязях та на балці Солонисі.

    На карті 1865 року в селі ми бачимо одну головну вулицю по обидва боки від якої розташовуються селянські садиби. Майже біля кожної з них позначено сад. Окремо зазначено розташований півколом біля західної частини села з продовженням на північ великий сад. В селі розташовується два дерев’яних млини та в східній частині села зазначено окрему маєтність чи панський маєток.

    В 1869 році в селі розташовується пара скотних дворів. Один на схід від села та двоє на південь.

    У 1885 році в селі відкривають однокласну школу. В 1906 році вона вже земська в ній навчається 26 хлопців та 15 дівчаток.

    За списком населених місць за 1887 рік в селі нараховується 80 чоловіків та 95 жінок загалом же бачимо що населення дещо зменшилося в порівнянні з 1859 роком. Також зазначено що від села до найблищої станції (поштової чи залізничної) чотири версти (1 верста - 1,06 кілометра).

    У 1896 році в селі Новогригорівка нараховується 70 дворів, 115 чоловіків та 161 жінка. В селі розміщено промислову та винну лавки.

    В 1906 році село відносилося до православного приходу села Три-Хати, до церкви в ім’я Святої великомучениці Катерини. Священиком в приході служить Микола Федорович Шатунов. Псаломщиком при ньому був Володимир Трофимович Бринкин. В цей час в селі нараховується прихожан чоловіків 188 та жінок 177.

    За списком населених місць 1917 року в селі нараховується 115 приватних господарств в яких нараховується : чоловіків 271 та жінок 333 разом 604 особи.

    У лютому 1921 року в селі організовано такі товариства спільного обробітку землі, як «Пчілка», «Робітник», «Стрілка», «Майка» та «Надія». У 1928 році вони об єдналися у колгосп імені Постишева, котрий складався із 140 дворів та 416 колгоспників. Пізніше колгосп перейменовано у ім. Горького. У 1939 за ним рахувалося 2118 га орної землі, на колгоспній фермі нараховувалося 56 корів, 168 коней, 90 свиней, 96 овець. Головою колгоспу в ті часи був Т.І. Бушель.

    13 серпня ввечері німецько-румунські війська увійшли в село. Окупанти організували в селі концтабір для радянських військовополонених. Також в селі діяла поліцейська примарія. В 1942 році німецькі та румунські інженери силами військовополонених розміщених по таборах Миколаївського району побудували вузькоколійку шириною 600 м. Для неї були спеціально привезені мотовози «Дейч». Відступаючи румунська адміністрація її сильно пошкодила. Відновлена та урочисто відкрита вона була 1 травня 1946 року. Гілка ця починалася в кілометрі від Варварівського наплавного мосту і слідуючи землями району впиралася в залізничну лінію Миколаїв-Колосовка. При цьому не з’єднуючись з нею. Навесні 1950-го року рух по цьому маршруту було зупинено.

    В роки війни в селі діяла патріотична група Трихатської підпільної організації у складі Т.Ф.Токаря, І.Т.Токаря, Г.І. Сліпця, Г.І.Курила та Г.І.Голуба.

    Звільнення села почалося в ніч на 27 березня, коли частини 152-ї Дніпропетровської Червонопрапорної орденів Леніна, Суворова стрілецька дивізія переправилась через річку Південний Буг в районі сіл Гольбштадт, Кринички, Новогригорівки. Почалася відбудова колгоспу, знову розорювалися приведені в запустіння в часи окупації землі.

    У квітні 1957 року колгосп імені Горького на правах відділення увійшов до складу радгоспу «Криничанський» головою якого стає Косарєв Павло Прохорович.

    У 1989 році в селі створено окреме господарство-радгосп «Олімпійський». З 2004 року в селі два господарства КСП «Новогригорівське» на обробітку котрого 2203 га орної землі та «Південьконецентр» котрий обробляє 944 га землі.

    2016 р. © Віктор Дробний
    Миколаївський р-н
    Интерактивные карты
  • OpenStreetMap
  • Яндекс карты
  • Карты Google


  • История
  • Херсонская губ.
  • Одесская губ.




  • с.Весняне
  • с.Кринички
  • с.Михайлівка
      (Ульянівка)
  • с.Нечаяне
  • с.Новогригорівка
  • с.Новоселівка
  • с.Петрівка
  • с.Трихати


  • Часи минулі
  • х.Солонихський

  • community@kraeved.od.ua        КРАЕВЕД © 2013-2017        Открываем историю одесского края