Меню сайта

Область и районы
  • Одесса
  • Черноморск
      (Ильичевск)
  • Одесская обл.
  • Ананьевский р-н
  • Арцизский р-н
  • Балтский р-н
  • Белгород-Днестр-й
  • Беляевский р-н
  • Березовский р-н
  • Болградский р-н
  • Великомихайловский
  • Захарьевский р-н
      (Фрунзовский)
  • Ивановский р-н
  • Измаильский р-н
  • Килийский р-н
  • Кодымский р-н
  • Лиманский р-н
      (Коминтерновский)
  • Николаевский р-н
  • Окнянский р-н
      (Красноокнянский)
  • Подольский р-н
      (Котовский)
  • Овидиопольский р-н
  • Раздельнянский р-н
  • Ренийский р-н
  • Саратский р-н
  • Татарбунарский р-н
  • Тарутинский р-н

  • Николаевская обл.
  • Николаевский р-н
  • Очаковский р-н








  • История края
    А Б В Г Д Е Ж З И К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я
    A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z


    Одеська область

    Тарутинський район   


    ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ СЕЛА МАЛОЯРОСЛАВЕЦЬ – ДРУГИЙ

    В цій землі веселкою сповитий,
    Сплять суворі прадіди мої.
    Б'ють живі джерела під землею
    І Дніпро гримучий не змілів
    Так, я рідний син землі цієї
    Так, я син великої землі!

    КРАЄВЄД: Село Малоярославець Другий з висоти пташиного польоту

    Автори: Перчіклій С. & Волосєвич Є. (2018)


    ГЕРБ ТА ФЛАГ МАЛОЯРОСЛАВЕЦЬКОЇ-ДРУГОЇ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ

    Села, як і люди, мають свої біографії. І у кожного села вона своя - неповторна. На теренах України більше 30 тисяч міст і сел, і серед цих великих і маленьких населених пунктів є одна маленька зелена зірочка - село Малоярославець II.

    Історія нашого села - це історія південних районів Одеської області, це історія Бессарабії, це наша українська історія.



    Наш край у XVIII - ХІХ століттях

    Виникнення нашого села пов'язане з серединою XVIІІ ст., коли почалося залюднення Північно-Західного Причорномор'я. 3 України та Росії на вільні родючі землі стали прибувати гнані кріпосницьким гнітом численні селяни-втікачі. Саме вони винесли на своїх плечах тягар первісного освоєння необжитих степових просторів, які згодом стали «житниею Європи».

    Нова глава в історії краю відкрилася тоді, коли він спільними силами був визволений від турецько-татарського iгa. В російсько-турецькій війні 1787-1791 рр. поряд з суворівськими воїнами брали активну участь колишні запорізькі козаки, що вступили до Чорноморського війська, і султанська Туреччина примушена була підписати Ясський мирний договір, за яким Росія закріпила за собою споконвічні слов'янські землі між Північним Бугом і Дністром, в тому числі більшу частину території сучасної Одеської області.

    На початку ХІХ ст. на землях Буджацького степу проживало близько 30 - 40 тис. чоловік, а на початку другої половини 19 ст. тут налічувалось понад 700 тисяч чоловік.

    Центром краю стала Одеса, заснована в 1794 році на місці невеличкого містечка Хаджибей. За кілька десятиліть Одеса виросла в один з найбільших міст Росії. В 1805 році Одеса стала центром новоутвореного Новоросійського генерал-губернаторства, куди входили нинішні Одеська, Миколаївська, Херсонська області.

    Центром нашого району стало Тарутине, яке було засноване в 1814 році. Свою назву дістало на честь перемоги російської армії проти французьких загарбників у війні 1812 року. Засновниками Тарутиного були німецькі колоністи.

    Після поразки царської Росії у Кримській війні 1853 - 1856 рр. Тарутине відійшло до складу Молдавського князівства. Внаслідок перемоги над Туреччиною у війні 1877- 1878 рр. Тарутине відійшло до Росії. В 1886 р. в Тарутине була прядильно-ткацька фабрика, завод землеробських машин, 2 млина, 2 підприємства по виробництву мінеральних вод.

    Наприкінці 19 ст. Тарутине було головним торгівельним і адміністративним центром німецьких колоній Бессарабії. двічі на рік тут збиралися ярмарки і двічі на місць-базари. Тут було декілька шкіл, гімназія для хлопчиків, гімназія для дівчат, лікарня, православна та лютеранська церкви, багато магазинів.

    Історія виникнення села Малоярославець ІІ

    Засновниками нашого села були німецькі колоністи, які прибули на початку 19 ст. в наш край з князівства Вюртемберг.

    На той час Німеччина була поділена на сотні маленьких князівств, а князівство Вюртемберг було найбіднішім, бо воно потерпало від війни між Францією і Прусією, від наполеонівських війн, тому 9000 сімей з князівства Вюртемберг переселилися в Бессарабію і заснували тут 25 німецьких колоній.

    Спочатку німці поселились в долині степової річки Киргиз (зараз там розташоване сусіднє село Мапоярославець І. Це сталося в червні 1815 року. Свою колонію німці назвали на честь своєї Батьківщини - Вюртемберг, але це слово в народному вживанню зазнало змін і стало вимовлятися « Віттенберг».

    У Віттенберзі не вистачало родючої землі, тому колоністи шукали місце для заснування нової колонії. Недалеко від Віттенберга була родюча і гарна долина, яка лежала між Віттенбергом і Тарутиним.

    Долиною володів болгарин Борч (в іншому написанні Борш), який пахав тут землі, пас вівці.

    В 1823 році 70 сімей з Віттеинбергу за дозволом повітового начальства переселилось в долину Борч (Борш), тому нова колонія стала називатись Боршталь (долина Борш). Ще сьогодні болгари сусідніх cm називають наше село Борч.

    Пізніше німці почали називати своє село Боршталь, а в літературній німецькій мові стали називати село Посталь. Це одна версія назви села, яка описана в книжці « Хроніка німецької колонії Альт - Поштталь», надрукованої в 1967 р. в Німеччині.

    В цій книжці описана і друга версія походження назви села.

    3 Давніх давен, ще за татарські часи, в долині, де заснована була нова колонія, була поштова станція, тому село називали спочатку Поштталь (поштова долина), а коли з'явилася нова поштова станція в Тарутиним, то наше село німці називали Альт - Поштталь (стара поштова долина). В кінці 19 століття село отримало назву Малоярославець II на честь перемоги російської армії над французами в 1812 р. Вирішальні бої в цій війні відбувалися під російськими селами і містами Бородіно, Тарутине, Малоярославець ІІ, Підгірне, Красне.

    Під час румунської окупації в 1920 -1940 рр. наше село називалось Maлy - Мік (маленький берег).

    Таким чином, наше село мало назви:

    1. Борч
    2. Боршталь
    3. Пошталь
    4. Альт - Поштталь
    5. Малу - Мік
    6. Малоярославець II
    Географічне положення

    Наше село лежить в мальовничій степовій долині серед фруктових садів, воно розташоване в північно-східному кутку Бессарабії. Назва нашого краю - Бессарабія - походить від прізвища румунського князя Бесараба, який панував в 1330 році в цих краях. Бессарабія - родючий край між Дністром на сході і прутом на заході, Дунаєм і Чорним морем на півдні і Карпатами на півночі. Бессарабія займає приблизно 45000 квадратних кілометрів.

    Клімат континентальний з холодною сніжною зимою і гарячим сухим літом. Річна норма опадів значно нижча, ніж по Україні.

    На західній стороні села лежить долина, яку люди в 19 ст. називали долиною Вітряного Млина. В 1823 р., під час заснування села, стояв в нашій долині вітряний млин. Місцева легенда розповідає, що в долині Вітряного млина блукав дух одного татарина, який темними ночами кричав над долиною. Віруючі люди боялися виходити вночі з хат.

    Земля, вода і господарство

    В кінці 19 ст. в Малоярославці II (німецька назва Альт - Пошттапь) було 4170 десятин землі (1 десятина = 1,09 га). Верхній пласт землі на півметра і метр був родючим чорноземом, тому землі нашого села вважалися і до цих nip вважаються най родючішими в район!.

    В кожному дворі села був колодязь з питною водою, а в маленьких долинах навкруг села було багато джерел.

    В селі в ті часи діяла така система обробки землі: 1 рік - кукурудза, 2 рік - озима пшениця, 3 рік - ячмінь чи овес.

    На великих городах, які були розташовані за селом, були головні овочеві культури: картопля, капуста, помідори.

    Біля кожної хати були садки і виноградники. В кінці 19 і на початку 20 століття село Малоярославець II вважалося одним з найбагатших німецьких колоній.

    Школа і освіта

    В перші роки колонія розбудувалася, шкільної будівлі ще не було, і діти навчалися в церковно-приходській школі, при молитвеному домі.

    В ці перші роки відбудови села діти відвідували школу нерегулярно. Навесні, літом і восени діти працювали з батьками в полі, тільки взимку вони регулярно ходили в школу.

    В 1938 - 40 рр. була забудована перша шкільна будівля на 110 дітей. Школа тоді називалася тоді Євангелістсько-Лютеранська німецька школа.

    В 1867 році була забудована ще одна шкільна будівля, в якій зараз вчаться учні 5-9 класів.

    В перші роки існування школи учбовий рік починається в жовтні і закінчувався в березні. Навчання починалося рано і продовжувалося з понеділка по суботу. Кожного ранку за півчаса до початку уроків дзвонив шкільний колокол, його дзвін чули в усіх кінцях села, він нагадував батькам і дітям, що починаються заняття. В 12 годин знову дзвонив колокол і сповіщав батькам, що діти ідуть на обід.

    Ввечері знов дзвонив колокол, це позначало, що дітям час спати.

    В 1892 році школа називалася німецькою школою міністерства народної освіти Росії, заняття велися на німецькій та російській мові.

    3 1923 року по 1940 рік в селі функціонувала румунська школа. Заняття велися виключно румунською мовою, німецька мова - рідна мова колоністів була заборонена. Німецькі вчителі вели боротьбу за введення в шкільну програму німецької мови. В 1939- 40 учбовому році школа стала називатися німецькою народною школою, але в жовтні 1940 р. німецьке населення покинуло Бессарабію і повернулося на історичну Батьківщину.

    Після визволення Бессарабії в 1944 уроці в селі Малоярославець ІІ почала працювати вечірня школа, де болгарська молодь вивчала російську мову.

    Школа за радянських часів

    В 1945 році в селі працював 1 клас-комплект.

    3 1946 р. в селі стала працювати початкова школа. Було 2 класи: 1-3 клас комплект і 4 клас (переростки). Завідуючою школою була П'ятниця Ганна Тихонівна, яка робила в селі вчителькою початкових класів. Ії педагогічний стаж - 40 років. В школі були 4 кімнати: дві класні, одна - квартира вчителів і одна кімнат - кухня.

    1946 рік був першим післявоєнним роком, рік був неврожайним і тяжким. Діти приходили в школу голодними і хворими, тому шкільна прибиральниця була водночас і поваром. Згадує П'ятниця Г. Т: "Кожного тижня я їздила в Тарутине у відділ освіти і отримувала продукти для дітей. Діти обідали в школі, кожен отримував 100 грамів хліба і кошик супу з крупою. Взимку діти часто залишались в школі спати, тому що в класах було тепло".

    В 1948 р. школа стала семирічною, першим директором школи був Ріпенко Борис Васильович. В 1960 р. школа була реорганізована у восьмирічну.

    Село Малоярославець II в 1940.

    В 1940 році в селі було 305 домів, в яких проживало 1567 чоловік. В селі було чотири вулиці і хутір. Вулиці називались: Церковна, Принцеси Єлени, Короля Карла ІІ, Лісна.

    В селі була брусчатка, шість великих мостів через сільську річку Кіржик і багатс маленьких пішохідних містиків. В центрі села знаходилась стара церква, поблизу якої будувалася нова церква. Навпроти церкви була сільська школа, декілька кузень корчма, млин, підприємство для переробки молока, майстерня по виготовленню підвід, пожежна команда. В центрі села була сільська канцелярія на чолі з бургомістром. Канцелярія слідкувала за суспільним порядком. З 1923 poк:y в селі з'явилися перші телефони.

    Восени 1940 р. по домовленості між урядами Німеччини і Радянського Союзу німці повернулися на історичну Батьківщину - в Німеччину.

    Село Малоярославець Другий в радянський період

    Після від'їзду німців в наше село приїхали переселенці з Центральної України з Конотопського, Білопольського, Довгов'язівського районів Сумської області:

    В цей же час приїхало багато болгар з сусідніх болгарських сел. Але переселенці прожили в Малоярославці Другому тільки півроку, і почалася Велика Вітчизняна Війна. Переселенці повернулися в Сумську область. Тільки після перемоги над гітлерівською Німеччиною, в 1945 році, переселенці повернулись в село. В селі був організований колгосп ім. 18 партз'їзду. Головою колгоспу був Демченко В. І.

    В 1952 році приїхали переселенці з Казятинського району Вінницької області. 3 1957 року по 1962 рр. наше село було відділенням радгоспу "Бессарабський". 3 1962 р. село ввійшло до складу радгоспу "Виногрдівський".

    В 1988 році село Малоярославець Другий стало самостійним радгоспом "Ярославський", директором якого був Нєдов І. А.

    В 2000 році радгосп "Ярославський" розділився на 3 сільськогосподарські кооперативи: "Лан", "Колос", "Вікторія", які діють і нині

    В селі функціонують ФАП, сільська бібліотека, клуб, пекарня, сільська рада. В центрі села знаходиться загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, де навчаються 76 учнів.

    Матеріал надав Гуткан Іван Георгійович,
    голова Малоярославецької Другої сільської ради
    Тарутинського району Одеської області
    спеціально для ГО "Краєвєд"
    18.10.2018 рік
    Тарутинский р-н
    Интерактивные карты
  • OpenStreetMap
  • Яндекс карты
  • Карты Google


  • История
  • Херсонская губ.
  • Одесская губ.




  • с. Малоярославець II



  • community@kraeved.od.ua        КРАЕВЕД © 2013-2018       Открываем историю одесского края