Меню сайта

Область и районы
  • Одесса
  • Черноморск
      (Ильичевск)
  • Одесская обл.
  • Ананьевский р-н
  • Арцизский р-н
  • Балтский р-н
  • Белгород-Днестр-й
  • Беляевский р-н
  • Березовский р-н
  • Болградский р-н
  • Великомихайловский
  • Захарьевский р-н
      (Фрунзовский)
  • Ивановский р-н
  • Измаильский р-н
  • Килийский р-н
  • Кодымский р-н
  • Лиманский р-н
      (Коминтерновский)
  • Николаевский р-н
  • Окнянский р-н
      (Красноокнянский)
  • Подольский р-н
      (Котовский)
  • Овидиопольский р-н
  • Раздельнянский р-н
  • Ренийский р-н
  • Саратский р-н
  • Татарбунарский р-н
  • Тарутинский р-н

  • Николаевская обл.
  • Николаевский р-н
  • Очаковский р-н








  • История края
    А Б В Г Д Е Ж З И К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я
    A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z


    КОВАЛІВКА

    Ковалівка — село в Україні, в Миколаївському районі Миколаївської області. Населення на 2001 рік становило 2031 осіб. Орган місцевого самоврядування — Ковалівська сільська рада. Треба одразу зроби невелике уточнення, щоб не збивати нашого читача. Сучасна Ковалівка свого часу злилася з поселеннями Авдотіївка, Ткачівка та хутором Тимофіївка, котрі періодично будуть зустрічатися у нашій розповіді.


    Найдовша вулиця села, протяжність 12 км. Фото з мережі інтернет.

    Мальовничі родючі ковалівські землі здавна приваблювали людей. Понад 60 курганів з похованнями епохи бронзи (ІІІ — І тисячоліття до н.е.), скіфського періоду (V — II ст. до н. е.) і кочівників (IX — XIII ст.) досліджені поблизу нашого села. В скарбницю державної спадщини увійшли численні дорогоцінні прикраси сарматки царського походження, знайдені в похованні кургану Соколова могила. Поховання супроводжувала велика кількість коштовних прикрас та предметів ритуального призначення. Серед них золоті намиста з коштовними каменями, сережки із гранатами, масивні золоті браслети, золоті фібули та каблучка, золоті нашивні платівки. Знайдені бронзове дзеркало зі срібною ручкою, опахала, срібний, бронзовий та складний посуд античного виробництва. Збереглися зразки шовкових тканин із золотим гаптуванням. Велика кількість амулетів указує на причетність небіжчиці до жрецького стану.


    Сережка з гранатом з поховання Соколова могила. Фото з мережі інтернет.

    Ряд предметів свідчить про широкі зв'язки Північного Причорномор'я з Єгиптом, Кавказом, Іраном, Індією, античними центрами Європи.

    Територія села була по своєму привабливою для різних племен та народів. Ногайці влаштовували тут випаси своїх незліченних отар, запорожці полювали та ловили рибу, гайдамаки тікали у степи навколо села від польських панів. Та постійного поселення довгий час не існувало.

    У письмових джерелах Ковалівка вперше згадується в атласі «Очаківська земля», як селище, засноване у 1791 р. Зокрема у атласі сказано таке: «Деревня Ковалевка находится на берегах Бога в 10 верстах от Солонихи. Окресности не представляют ничего экстраординарного. Козаки обосновались здесь 36 семьями, есть церковь. Окрестности изобилуют рыбой». В книзі Короленко П.П. «Предки кубанських казаков на Днестре» виданій у 1900 році знаходимо дещо розширені данні про згадані вище 36 сімей. На 30 листопада 1791 року в поселенні Чорноморських козаків числиться 32 двори. В них нараховується 99 чоловіків та 89 жінок. У 1792 році кількість населення у поселенні трохи зменшилась і складала 67 чоловіків та 52 жінки. А тепер скажемо кілька слів про Чорноморське козацьке військо, козаки котрого заснували відому нам Ковалівку.


    Ковалівка на карті де Волана. Мапа з фондів ГО «Краєвєд».

    У війні 1789-1791 років у складі Російської армії брало участь створене 1787 року "Військо вірних козаків" перейменоване у 1788 р. в Чорноморське козацьке військо. За звитягу та хоробрість у ході бойових дій землі між Бугом та Дністром було надано Чорноморському козацтву. Воно перебувало на них до виходу указу від 20 лютого 1792 року, за яким окреслені землі приєднуються до складу Катеринославської губернії. Після чого козаків разом з сім’ями було переміщено на Кубань. Під час їх знаходження на окреслених землях, було засновано багато поселень серед яких: 25 слобід та безліч зимівники.

    Серед жителів тодішнього поселення на Кубань побажало переселитися:
    - Старшинського стану 8 чоловіків та 1 жінка;
    - Козацького стану 49 чоловіків та 49 жінок.

    Залишитися на ковалівській землі побажало козацького стану 7 чоловіків та 2 жінки. Після переселення козаків, землі котрі фактично залишалися напівпорожніми, було розпочато процес роздачі земель поміщикам.

    За переказами старожилів, серед козаків було багато ковалів, звідси й пішла назва Ковалівка. Написано про козаків також немало. Для прикладу наведемо запис із книги «Клады и древности Херсонской губернии», виданої в Херсоні 1903 р. У цій книзі відмічено: «Существует легенда об огромном кладе, будто бы скрытом в погребе на помещичьей земле М. М. Кирьякова, при местечке Ковалевка. В балке Куцой есть колодец, в который будто бы козаки свалили награбленные ими несколько бочонков с турецкой казною, а сам колодец засыпали землей».

    У 1792 р. Катерина II подарувала 6300 десятин землі в Ковалівці та її околицях першому одеському коменданту інженер-полковнику Андрію Шостаку, який переселив сюди 89 родин кріпаків куплених у північних губерніях України та Центральної Росії.

    На початку ХІХ ст. володіння Шостака разом із кріпаками придбав колезький радник Михайло Кир'яков, а сусіднє село Ткачівку (Авдотїївку), що згодом злилося з Ковалівкою, з 356 десятинами землі і 83 родинами кріпаків - поміщик Чернявський. Для закріплення піщаних земель та схилів байраків висаджувалися лісові плантації, закладалися фруктові сади, парки листяних і хвойних дерев. У селі діяла сукняна мануфактура, на якій у 1823 р. працювали 75 кріпаків, в основному жінки. Умови життя і праці селян були важкими, до того ж часто виникали епідемії. Тільки в 1830 р. від холери в селі померли 19 чоловік, а в 1848 р. – понад 50. Якщо ми звернемо свою увагу на частини Плану генерального межування Одеського повіту, то можемо побачити, як були розмежовані між різними власниками землі сучасного села. Виданий він 1833 року, масштаб 1 верста в 1 дюймі. Найцікавіше у вказаній мапі те, що автори старалися дати назву більшості балок, ярів та річок регіону. Як бачимо, між собою розділені не лише Ковалівка та Авдотіївка, а й дві частини Авдотіївки – власне Авдотіївка та хутор Тимофіївка. Кому належало останнє поселення достеменно не відомо.


    План генерального межування Одеського повіту 1833 року. Мапа з особистого зібрання автора.

    У 1856 р. містечко Ковалівка належить поміщиці Кіряковій. Число дворів в поселенні – 138. У сусідній Авдотіївці – 38. У 1857 р. містечко стало волосним центром Одеського повіту Херсонської губернії. На 1859 рік у містечку Ковалівка нараховувалося 169 дворів та 963 жителі. З них 486 чоловіків та 477 жінок. У поселенні існувала православна церква та винокурений завод.

    Напередодні реформи 1861 року у ній налічувалося 337 ревізьких душ. Після реформи по статутній грамоті 308 кріпаків одержали по 5,5 десятин землі, 29 кріпаків залишилися без землі. У 1882 році в селі проживали 825 осіб. З них – 437 чоловіків та 388 жінок. У селі нараховувалося 154 двори. З них – 1 поміщицький, 112 минулих кріпаків та 41 двір десятинщиків (плати десяту частину врожаю з орендованої землі). За віросповіданням у поселенні числилося 812 православних та 13 євреїв. За зайнятістю 812 – були хліборобами, 13 – займалися торгівлею. Більшість населення українці.

    В селі Ткачівка проживало 295 осіб. З них – 158 чоловіки та 137 жінки. Число дворів в поселенні – 69, всі належать минулим кріпаки. За віросповіданням та національністю – 273 українця були православними, 22 росіян – старообрядцями.

    У 1888 році у Ковалівці нараховується 1505 жителів. З них – 748 чоловіки та 757 жінки. В містечку розташовується земська поштова станція. У 1896 році у містечку Ковалівка Ковалівської волості нараховується 210 дворі та 1632 жителів (793 ч. 839 ж.). У поселені розміщується волосне правління, православна церква, єврейський молитовний будинок, 2 школи (земська та церковно-приходська) – учнів в обох 85, метеорологічна станція, фельдшерський пункт, 16 лавок, оптовий склад вина та спирту, винна лавка, винний погріб.

    Скажемо кілька слів про церкву у селі. Як вже було сказано вище у 1791 році в поселенні існує невеличка козацька церква. Імовірно збудована вона була з дерева або з комишу. Кому була присвячена невідомо. Новий храм у поселенні заснував та збудував на власні кошти поміщик, колезький радник Михайло Михайлович Кірьяков. Церква однопрестольна, збудована з каменю та названа Михайлівською на честь святого Михаїла єпископа Сунадського. Закладений храм був у 1811 році, будівництво завершилося у 1816 році. Розібрана у 1854 році через аварійність приміщення. Цього ж року замість неї збудовано кам’яний молитовний будинок. В 1905 році розпочато будівництво нового кам’яного храму в честь того ж святого. У 1906 році священиком у приході служить Олександр Іоанович Павловський 35 років. У приході служить з 1893 спочатку псаломщиком, а з 1896 священиком. Виконуючий обов’язки псаломщика Дмитро Васильович Баковецький, на посаді з 1903 року. До приходу належить 6 сіл. Загальне число прихожан 2263 особи.

    У період першої російської революції в січні 1906 р. селяни Ковалівки і сусіднього села Андріївки змусили землевласника Шлессера написати зобов’язання в тім, що він знизить плату за оренду землі та випас селянами худоби на пасовищах. В селі працювали олійня, три швейні майстерні та два вітряки. В 1906 р. в Ковалівці – 178 дворів, де проживають 712 чоловіків та 722 жінки.

    У Ковалівці переважали хати з саману, черепашнику, криті очеретом. Серед них вирізнялися лише два десятки кам'яних, вкритих черепицею, будинків багатих жителів.


    Будинок під очеретом та під черепицею на центральній вулиці села.
    Фото з зібрання бібліотекаря Захарової Г.Г.

    Перша школа відкрилася лише в 1865 р. З 1873 р. почала працювати земська школа на 20 учнів. Їх, як і церковнопарафіяльну, відкриту в 1887 р. (тут уперше був створений клас для дівчат, яких навчали рукоділлю), відвідували головним чином діти заможних батьків. Понад 70 відсотків жителів Ковалівки залишалися неписьменними. У земській школі вчителював син дяка — п’яниця. Про його «педагогічну майстерність» свідчить, зокрема, той факт, що за незначну провину він засік учня до смерті.

    У 1916 році у містечку Ковалівка налічується 208 господарств та 1130 жителів, у селі Авдотіївка – 45 господарств та 221 житель. В обох поселеннях створені сільські товариства. В Ковалівці існує поштове відділення.

    На початку березня 1917 р. у село прийшла звістка про повалення самодержавства.

    У січні 1918 р., після революційних подій жовтня 1917 р., у Ковалівці була встановлена радянська влада. Прибулий з Одеси більшовик І. А. Подхомутний очолив Раду, до складу якої обрали переважно бідняків. Рада приступила до розподілу між селянами колишньої поміщицької землі. У січні на сходці ковалівці прийняли рішення відібрати надлишки землі й у заможних хуторян. У першу чергу землею наділялися безземельні і малоземельні селяни — по 2,3 десятини на їдця. Бідняки одержали також посівне зерно, конфісковане у заможних хуторян і поміщиків.

    У березні 1918 р. Ковалівку захопили німецько-австрійські війська. Почалася жорстока розправа над представниками радянської влади – було замучено на смерть члена місцевої Ради С. І. Лисенко, розграбували село, спалили багато будинків. Політика Гетьманату Скоропадського привела до селянських повстань. Так група селян зробила напад на німецький патруль, за це його учасники О. Венедиктов, С. Мазут і С. Швець були розстріляні.

    У грудні 1918 р. до влади прийшли представники УНР. У березні 1919 р. війська Червоної Армії зайняли Ковалівку, відновивши радянську владу. Наприкінці того ж місяця у селі відновила діяльність Рада, під керівництвом якої розвернулася робота по відбудові зруйнованого господарства.

    У травні в Ковалівку ввірвалися григоріївські загони, але їх незабаром розгромили бійці інтернаціонального полку особливого призначення 3-ї Української радянської армії.

    У серпні 1919 р. село захопили денікінці, що бешкетували тут п’ять місяців. Земля знову перейшла у руки поміщиків і заможних хуторян.


    Артіль чоботарів ім. Ілліча с. Ковалівка. Фото з зібрання бібліотекаря Захарової Г.Г.

    У 1922 р. у Ковалівці організована перша сільськогосподарська артіль ім. Т. Шевченка, в якій об’єдналося сім бідняцький дворів з 83 десятинами землі. Очолив її місцевий житель комуніст О. В. Завгородній. У цей же час утворилася комуна ім. Джона Ріда, куди увійшло 19 родин (754 десятини землі). У наступному році вона придбала три трактори. Велику організаторську роботу серед комунарів проводив партосередок із шести комуністів. У той час комуна поєднувала вже 31 господарство. В артілі і комуні врожаї одержували значно вищі, ніж в індивідуальних господарствах: зернових – по 12-13 цт, овочів – по 110 цт з 1 га. Це було кращою агітацією селян за вступ у колективні господарства. У 1924 р. зорганізувалася артіль ім. Ілліча. Тоді ж було створено кредитне товариство.


    Ковалівка, Авдотіївка – Ткачівка на мапі 1923 року. Мапа з фондів ГО «Краєвєд».

    У 1929 р. почалася колективізація сільського господарства і вступ селян у колгоспи. У 1930 р. у Ковалівці повністю завершена колективізація: тут налічувалося 4 колгоспи (артілі ім. Ілліча й ім. Т. Шевченка увійшли до складу «Червоного Сиваша», ТОЗи влилися у колгоспи) і комуна, за якими закріпили понад 9 тис. га землі. У 1930 р. була проведена перша колгоспна весна, а восени на державний заготівельний пункт рушили перші обози з вирощеним колективно хлібом. Першість у виконанні хлібозаготівель тримала комуна ім. Джона Ріда. На початку 1933 р. на базі цієї комуни створений колгосп ім. XV партз’їзду (з 1939 р. – імені XVIII партз’їзду).

    З кожним роком економічно міцніли колгоспи Ковалівки. У 1940 р. хлібороби артілей ім. Петровського, ім. Ворошилова, «Червоний Сиваш» й ім. К. Маркса отримали по 20-22 т зернових з 1 га. Грошові доходи кожної артілі перевищили 1 млн. крб. Значну роль у зміцненні колгоспів зіграла створена у лютому 1936 р. Ковалівська машинно-тракторна станція. Рік по тому в ній уже працювало 10 стаханівських бригад. У 1939 р. вона мала 62 трактори, 17 комбайнів і 12 автомашин. Постійно діючі курси при МТС щорічно готували 40 механізаторів.


    Делегація від Ковалівської сільської ради на 2 з’їзд Варварівського району. 1936 рік.
    В центрі один з перших орденоносців району Іван Никифорович Заєць.
    Фото з зібрання бібліотекаря Захарової Г.Г.

    Напередодні Другої Світової війни населення Ковалівки становило 3502 чоловік. Заможно жило колгоспне селянство. За роки радянської влади змінився вигляд Ковалівки: було побудовано і відремонтовано 300 будинків, упоряджені вулиці. У селі працювали лікарня на 15 ліжок, аптека, у всіх колгоспах – дитячі ясла. Значні зміни відбулися в галузі народної освіти, культури. У 1936 р. у селі відкрилася семирічна школа, а в 1938 р. – середня. У 1936 р. з ініціативи комсомольців побудовано новий клуб.

    У серпні 1941 р. Ковалівку окупували німецько-фашистські загарбники, що встановили тут режим жорстокого терору, розстріляли кількох жителів села: П. І. Архипенко, Г. І. Бєлоброва, П. М. Іванцова, В. П. Новікова, а також А. І. Заболотню і радянських військовополонених, яких вона переховувала. Жителі села чинили всілякий опір фашистам: саботували накази окупаційної влади, відмовлялися працювати на неї. Молодь переховувалася, щоб не бути вивезеними до Німеччини.

    Всі з нетерпінням чекали визволення. І ось цей день настав. 18 березня 1944 р. на західний берег Південного Бугу в районі Ковалівки переправилася рота розвідників (командир – старший лейтенант М. Зегасов) з 4-ї гвардійської стрілецької дивізії 46-ї армії 3-го Українського фронту. Наступного дня на плацдарм прибув комдив генерал-майор Г.Є. Кухарєв (загинув тут смертю хоробрих). Ріку форсували 4-а, 40-а, 79-а, 27-а, 39-а, 88-а, 74-а гвардійські дивізії. Загальне керівництво операцією здійснювали командири – генерал-лейтенант В.В. Глаголєв і генерал-полковник В.І. Чуйков. Супротивник, розуміючи, що Ковалівський плацдарм відкриває військам 3-го Українського фронту ворота до Одеси, розпочав люті контратаки. У цих страшних боях, які тривали до 26 березня, за різними даними, загинуло від 6500 до 10000 радянських воїнів. Ковалівку було звільнено на дев’ятий день боїв. Жителі села радісно зустрічали своїх визволителів.

    З того часу, із року в рік, жителі села, району, області, гості з різних куточків колишнього СРСР збираються на опаленій боями, политій кров’ю святій ковалівській землі біля величного меморіального комплексу, спорудженого до 30-річчя Перемоги над фашистською Німеччиною.


    Пам’ятник воїнам що загинули на Ковалівському плацдармі. Фото з мережі інтернет.



    Памятник на місці братської могили радянських воїнів споруджений у 1949 році.
    Фото з мережі інтернет.

    Відступаючи фашисти зруйнували Ковалівку. Комуністи, депутати сільради відразу після звільнення села мобілізували селян на відновлення господарства. Відроджувалися артілі ім. Петровського, ім. Ворошилова, «Червоний сиваш», ім. Карла Маркса та ім. XVIII партз’їзду. Велику допомогу господарствам надавала МТС. Навесні 1944 р. було засіяно понад 3000 га землі. Відновили свою роботу лікарня, школи, сільський клуб та бібліотека. До кінця 1947 р. були досягнуті успіхи у розвитку тваринництва. В артілі ім. XVIII партз’їзду створена племінна вівцеферма, а в господарствах ім. Петровського, ім. Ворошилова, ім. Карла Маркса – племінні птахоферми. У 1950 р. в колгоспах було 916 голів великої рогатої худоби, 719 свиней, 811 овець. А вже у 1980-х роках ферми налічували крупного рогатого скота 3750 голів у тому числі – 1320 корів та 9400 свиней.

    У 1959 р. на базі двох колгоспів створений радгосп ім. XXI з’їзду КПРС, а в 1967 р. перейменований у радгосп ім. XXIII з’їзду КПРС. За короткий час радгосп став високорозвиненим підприємством, де виробляють зерно, м’ясо, молоко. У його користуванні – 12621 га землі, у тому числі 8522 га сільськогосподарських угідь, з них 7216 га орної землі. Під виноградниками – 76 га,під садами – 100 га. 2500 га займають зрошувальні землі, на 200 га вирощується городина.


    На колгоспних городах. Фото з зібрання бібліотекаря Захарової Г.Г.

    У 1971 р. у Ковалівці створена експлуатаційна ділянка Південнобузької зрошувальної системи.

    У селі діяло два відділення зв’язку АТС, радіовузол, будинок побуту, швейна і шевська майстерні, 11 магазинів і ларьків. Діяли середня і восьмирічна школи (нині закрита).




    Школа в Ковалівці. Фото з зібрання бібліотекаря Захарової Г.Г.

    Ковалівка 1980-х років являла собою упоряджене, гарне село, що на 10 км простягнулося уздовж правого берега Південного Бугу. Вкриті шифером і черепицею будинки потопали у зелені садів. Тільки за 1970 – 1980 рр. радгоспом побудовано 84 будинки для переселенців, з них 5 двоповерхових восьмиквартирних, а також будинок тваринників, гуртожиток на 60 осіб, готель та інші об’єкти. Індивідуальні забудовники спорудили 102 нових будинки.

    З 1991 року село – один з населений пунктів України.

    Населення Ковалівки за різні роки становило: 2001 р. – 1963 особи; 2006 р. – 1898 осіб; 2013 р. – 1353 особи.



    © Дробний В.
    2018 р.



    Миколаївський р-н
    Інтерактивні карти
  • OpenStreetMap
  • Яндекс карти
  • Карти Google


  • Історія
  • Херсонська губ.
  • Одеська губ.



  • с.Весняне
  • с.Ковалівка
  • с.Кринички
  • с.Михайлівка
      (Ульянівка)
  • с.Нечаяне
  • с.Новогригорівка
  • с.Новоселівка
  • с.Петрівка
  • с.Трихати
  • с.Трихатське

  • Часи минулі
  • х.Мартина
  • х.Солонихський



  • community@kraeved.od.ua        КРАЕВЕД © 2013-2018       Открываем историю одесского края