Просянюк Артем Олександрович, вчитель історії Кучурганської
загальноосвітньої школи I-III ступенів імені П. М. Каплуна

Парастюк Максим Олександрович, випускник Кучурганської
загальноосвітньої школи I-III ступенів імені П. М. Каплуна

ЗЕЛЬЦСЬКИЙ (МАНГЕЙМСЬКИЙ, ФРІДРІХ-ЕНГЕЛЬСОВСЬКИЙ)
НІМЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ РАЙОН

Вже декілька десятиліть підряд в Україні залишається актуальним адміністративно-територіальна реформа. А що ми пам’ятаємо з історії адміністративно-територіального поділу нашого краю, як формувались територія сучасної Роздільнянщини, зокрема, її південна та південно-західна частина? Чим жило місцеве населення на цій землі?

З 1923 року по 1939-й ці землі були частиною Зельцького (Мангеймського, Фрідріх-Енгельсовського) німецького національного району, який об’єднував населені пункти німців-колоністів, які проживали в цій місцевості з початку XIX ст. Слід звернути увагу, що у його склад також увійшли землі північної частини сучасної Біляївщини.

Мангеймський район з’явився у складі Одеської округи Української СРР 1923 року на хвилі загальнорадянської політики «коренізаціі», яка мала на меті згладити протиріччя між центральною владою та неросійським населенням на місцях. Центром нового району було обрано село Мангейм (зараз – с. Кам’янка Біляївського району). У 1926 році він був перейменований на Фрідріх-Енгельсовський район, на честь Фрідріха Енгельса – німецького філософа та економіста. В цей час район складався з таких сільських рад: Амбросіївська (Жовтнева), Баденська, Вигодянська, Ексаревська, Ельзаська, Зельцька, Кандельська, Мангеймська, Одрадовська, Секретарська, Страсбургська. Багато з цих назв вже давно зникли з карти області (Баден – с. Очеретівка, тепер частина с. Кучурган; Ексаревка – частина с. Василівка Біляївський р-н; Жовтень – пізніше Червоний Жовтень, нині в складі с. Важне Березанська с/р Біляївський р-н; Ельзас – с. Щербанка; Зельц – смт. Лиманське; Кандель – с. Рибалське, тепер частина смт. Лиманське; Страсбург – с. Кучурган). Слід зауважити, що на хвилі політики «коренізаціі», поселенням були повернуті німецькі назви, які в 1914 році, на хвилі антинімецьких настроїв в Російській імперії пов’язаних з Першою світовою війною, замінювались на російські (Зельц – Успенське; Кандель – Благословенна; Баден – Благодатне; Страсбург – Кучурган; Ельзас – Щербанка; Мангейм – Барабой тощо). Мабуть, єдиним виключенням було село Секретарівка, якому не повернули його попередню назву – Георгієнталь.

В 1923 році на хвилі НЕПу заможні селяни почали розширювати свої господарства, наймати для праці незаможників.

В ці часи базару в Зельцах було більше 100 років. Мангеймський райвиконком зробив спробу частково перевести зельцький базар до Страсбургу. Так з’являється основа сучасного Кучурганського базару. Через деякий час базар в Страсбургу розширився у 4 рази, а в Зельцах – зменшився у 10. Ймовірно, це пов’язано було з близькістю до Страсбургу залізничної та автодоріг. Слід зазначити, що жителі району також торгували на ринках Одеси, переважно овочами. Не дивлячись на це, основою економіки району залишалось сільське господарство.

Чи стало населення повністю лояльним до радянської влади внаслідок політики «коренізаціі»? В ніч з 30 квітня на 1 травня 1925 року в центрі району – Мангеймі відбувся випадок. Невідомими був зірваний портрет Леніна з пам’ятника, який був встановлений на його честь. Святкування 1 Травня було зірвано. Першопочатково було встановлено, що зірвали портрет 2-3 людини віком 17-19 років.

На 1926 рік у районі проживало 20 875 чол. (69,32% – німці, 24,2% – українці, 2,6% – євреї, 2,25% – росіяни, 1,33% – молдовани, 0,3% – інші національності). Під час розселення безземельних та малоземельних селян на 1928 рік в районі було засновано 5 нових населених пунктів. В районі світло було відсутнє. Люди користувались керосиновими лампами. Населення активно слідкувало за Кучурганським лиманом – чистили від намулу та очерету. Були постійними повені зі сторони лиману, це призводило до затоплення вулиць, які були близькі до узбережжя.

В 1930 році у зв’язку з боротьбою проти малярії на півдні УСРР, в районі почались профілактичні заходи – обходили кожен двір, незалежно від віку всім давали таблетки хініну, які потрібно було скуштувати та запити перед лікарями.

У 1930 році в районі активніше почала проводитись політика «розкуркулення» заможних селян. Часті були випадки, коли «розкуркулювали» сім’ї середніх достатків, переважно це траплялось, через те, що представники влади на місцях зводили власні рахунки. В свою чергу, такі випадки породжували думки серед селян Зельц, Бадену, Страсбургу та інших, мовляв, коли розкуркулять куркулів перейдуть до середняків. Не слід вважати, що всі бідняки хотіли брати участь у розкуркуленні заможних селян. Так, член Фрідріх-Енгельсовського райвиконкому Левченко казала: «Навіщо розкуркулювати міцних господарів, що їм тепер залишається робити, хіба вони винні, що раніше були інші закони, що можна придбати». В березні 1930 р. в Канделі, Зельцах, Ельзасі, переважно жінки, забрали з створеного колгоспу скот та повернули його розкуркуленим, а в сільрадах знищили портрети комуністичних діячів та транспаранти. Середняки розподілились на дві частини: одні вважали, що потрібно все зробити, аби їх не чіпали, а інші, після призупинення колективізації, вважали, що вона тепер повністю зупинилась, бо влада боїться селянського повстання.

Через скрутне життя заможні селяни с. Ельзас намагались продати своє майно та створити групи подібних відчайдух для еміграції до Америки. Але влада вирішує це питання по іншому. В лютому 1930 року починаються висілки куркулів з місць постійного проживання до Сибіру. Для цього вночі використовували залізницю, зокрема, спеціально відведені залізничні стації. У Фрідріх-Енгельсовському районі такою була – ст. Єреміївка.

В 1930 році ліквідовано Одеську округу і Фрідріх-Енгельсовський район перейшов у пряму підпорядкованість Харкову. У 1931 році він змінює назву на Зельцський район у зв’язку з переносом центру до с. Зельци.

Разом з цим, зменшується територія адміністративно-територіальної одиниці – звузилась до таких сільських рад: Баденська, Ельзаська, Зельцька, Кандельська, Мангеймська, Секретарська, Страсбургська.

Голодомор 1932-1933 років не оминув і населенні пункти Зельцького німецького національного району.

На вересень 1937 року в районі було заарештовано 300 чол. «активных членов фашистского подполья» та «троцкистов» серед них завідуючий Зельцьким районним відділом освіти Забігал Ф. В. (розстріляний), інспектори Баудер Г. І. (розстріляний), Штейнбах Г. І. (розстріляний), інструктор Ідт Ф. Ф. (розстріляний), а також 19 директорів німецьких шкіл та більш 50 освітян. Були «обнаружены шпионы»: секретар райкома КП(Б)У, райкома ЛКСМУ, голова Райвиконкому тощо. Відбувається фабрикація «Баденської справи» – репресовано 338 жителів с. Баден – багатьох було розстріляно, а решта отримала довгі строки каторжних робіт, з яких майже ніхто не повернувся. «Законності» звинувачень відносно репресованих мали надавати «річні» свідки. «Річними» свідками були люди, які давали покази на будь-якого звинуваченого, незалежно від місця проживання. Покази таких свідків були переважно стандартними. Відомо, що в Зельцькому РВ НКВС були штатні («річні») свідки: Аксман (голова Страсбургської с/р), Масинін – працівник з с. Баден, Ріхтер голова колгоспу в с. Кандель, Вайхель, Шмідт та ін.

Процес над шкідниками у тваринництві, який прокотився Одеською областю, також зачепив і Зельцький район. 17 жовтня в Зельцах відбувся 3-й процес з 4-х по цій справі. Під суд підпали – колишній ветлікар, 2 ветфельдшера та голова колгоспу.

Для покращення ведення інформаційної пропаганди, на 1938 рік планувалось розширення районного радіовузла (з 50 точок до 250). В 1930-1939 рр. виходить 15 раз на місяць районна газета «Kollektivwirtschaft».

Не залишає влада осторонь і кірхи. На 1937 рік для переобладнання одної з них під клуб було витрачено 30 тис. рублів. І це лише трохи менше половини потрібних коштів, тому що планувалось на неї витратити ще 40 тис. рублів. Слід зазначити, що в цей час на території Зельцького району існувало 6 закритих кірх – 2 зовсім не використовувались, а 4 були переобладнані на клуби. Щоб переобладнати закриті кірхи під колбуди потрібно було виділити 20 тис. рублів. Ще в 1934 році закрили Собор Успіня Пресвятої Богородиці у Зельцах. 12 метровий образ Матері Божої Марії звергли з фронтону та заховали у сарай, а пізніше почали рубити його на дрова. Через те, що образ був з твердого дерева, його відправили на пилораму. В топку пішли також картини, які прикрашали колони храму.

Починаючи з 1937-го року радянська влада згортає «коренізацію» і повертається до русифікації. В цей час Обком КП(б)У ставить перед ЦК КП(б)У питання про часткову зміну кордонів національних німецьких районів, щоб зробити їх, по національному складу, українсько-німецькими районами. Пропонувалось приєднати до Зельцького району Жовтневу та Мар’янівську сільські ради Роздільнянського району та село Градениці Біляївського району.

В травні 1938 року намічається реорганізація німецьких національних шкіл. Зельцьку та Ельзаську німецькі середні школи реорганізували у російську; Кандельську, Страсбургську, Баденську та Мангеймську німецьку неповні-середні – в російські; Секретарську німецьку неповну-середню – в українську; К.-Лібнехтовську, Н. Зельцьку, Мільярдівську німецькі початкові школи – в російські; Кагарлицьку та Кіровську німецькі початкові школи – в українські.

7 квітня 1939 року Зельцький німецький національний район був ліквідований. Більшу його частину з населенням у 12830 чол. було приєднано до Роздільнянського району (Баденська с/р – 1972 чол., Ельзаська с/р – 2750 чол., Зельцська с/р – 3023 чол., Кандельська с/р – 2973 чол.; Страсбургська – 2112 чол.), а решту – до Біляївського району (Мангеймська с/р – 1639 чол. та Секретарська с/р – 936 чол.). Приєднавши ці території, Роздільнянський район отримав: Зельцьку МТС, 10 сільськогосподарських артілей, 1 рибколгосп, 2 промислові артілі – будівельна та трикотажна.