Меню сайта

Область и районы
  • Одесса
  • Черноморск
      (Ильичевск)
  • Одесская обл.
  • Ананьевский р-н
  • Арцизский р-н
  • Балтский р-н
  • Белгород-Днестр-й
  • Беляевский р-н
  • Березовский р-н
  • Болградский р-н
  • Великомихайловский
  • Захарьевский р-н
      (Фрунзовский)
  • Ивановский р-н
  • Измаильский р-н
  • Килийский р-н
  • Кодымский р-н
  • Лиманский р-н
      (Коминтерновский)
  • Николаевский р-н
  • Окнянский р-н
      (Красноокнянский)
  • Подольский р-н
      (Котовский)
  • Овидиопольский р-н
  • Раздельнянский р-н
  • Ренийский р-н
  • Саратский р-н
  • Татарбунарский р-н
  • Тарутинский р-н

  • Николаевская обл.
  • Николаевский р-н
  • Очаковский р-н








  • Статьи, монографии, авторефераты.
    КАРТЫ   |   КНИГИ   |   СТАТЬИ   |   ПРЕССА   |  

    А Б В Г Д Є Е Ж З І И К Л М Н О П Р С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ Э Ю Я
    A B C D E F G H I J K L M N O P Q R S T U V W X Y Z


    Шевченко А. М., доц., канд. істор. наук., м. Ізмаїл


    ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНІ НАСЛІДКИ ПРИЄДНАННЯ БЕССАРАБІЇ ДО РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ.

    Аннотація: У статті проаналізовані позитивні та негативні наслідки для господарського комплексу Бессарабії, після приєднання регіону у 1812 р. до Росії та впровадження імперської економічної системи.

    Проблема зовнішньоекономічної історії Буджаку залишається малодослідженою. Фрагментарно це питання висвітлено у працях молдавських науковців (І. Анцупова, В. Томульця, В. Жукова) та українських дослідників (О. Лебеденко, Т. Гончарука, О. Бачинської та ін..) Здебільшого автори приділяли уваги експортно-імпортним операціям, акцентуючи увагу на зростанні номенклатури товарів і обсягів торгівлі. Поза увагою залишилося висвітлення наслідків економічної політики російського уряду у приєднаних землях та їх оцінці у сучасників. Саме висвітленню цих аспектів присвячена дана публікація.

    На початку ХІХ ст. економічний розвиток бессарабських земель гальмувався залишками феодальних відносин, відсутністю товарно-грошового обміну, шляхів сполучення, внутрішнього ринку. За влучним висловом молдавського дослід¬ника В. Гросула, це була житниця, своєрідний гамазей для сусідніх країн. Фактично Молдавське князівство було аграрно-сировинним придатком Османської імперії. Понад дві третини зібраного врожаю Молдавія вивозила до Туреччини. У 1838 р. міністр фінансів Російської імперії Є. Ф. Канкрин у доповіді «Сучасне положення торгівлі Молдавії та Валахії та її вплив на чорноморську торгівлю» зазначив: «турецький уряд, намагаючись забезпечити дешевим продовольством свою країну, примушував місцевих жителів (Молдавії – автор) продавати до Константинополя значну частину землеробських виробів по низьким цінам і забороняло експорт до інших країн». Тому османська адміністрація не намагалася обтяжувати податками потенційних експортерів. За свідченням П. П. Свіньїна «протягом 1812-1818 рр. торгівля ведеться за молдавським звичаєм жителями усіх станів, не виключаючи іноземців… Вони сплачують податки не більше 15 левів (4 крб.) на рік… Торговельних податків сплачується 3 % вартості товару – вама, арабаджия (4 пар з кожного лева товару), сардари» [1, c.386, 392].

    Приєднавши Бессарабію у 1812 р. імперський уряд вважав першочерговим завданням переорієнтацію бессарабських виробників з австрійського та турецького ринку до споживачів російських губерній. Для цього у липні 1813 р. Кабінет Міністрів поширив на Бессарабську область безмитний провіз до російських міст. Зокрема було зазначено: «Бессарабія після входження до складу Російської імперії, повинна отримати всі пільги разом з іншими провінціями». 31 березня 1816 р. було прийнято новий Митний тариф, що значно спрошував торгівлю Бессарабії з російськими губерніями. Заборонялося оподатковувати бессарабські товари на дністровських митницях, спрощував процедуру їх догляду і оформлення, надавав торговельне свідоцтво строком 2 тижні на право торгівлі у містах імперії. Були вказані міста оформлення бессарабських товарів: суходолом через Дубосарську митницю, морем – через Одеську.

    Однак цим тарифом ускладнювалася закордонна торгівля. Було скасовано 3 % ваму. Додатково вводилася 1 % мито у карантинах, 4 % вартості товару, 10 % мито на користь розвитку водних шляхів сполучення, 20 коп. з кожного карбованця за декларацію корабельного місця [2, c.41].

    У 1822 р. цивільний губернатор Бессарабії І. І. Інзов запропонував Комісії митних і торговельних справ Міністерства фінансів імперії впровадити у Бессарабській області митний тариф 1822 р. і дозволити імпорт з Османської імперії не лише через Ізмаїл та Рені, а також через Скулянську митницю. Думку І. Інзова вищезгадана Комісія частково підтримала і запропонувала губернатору визначити 2 митниці через які імпортуватимуть турецькі товари. При цьому на Бессарабію поширювався перечень тих товарів, які дозволялося ввозити до чорноморсько-азовських портів. Таким чином, Міністерство фінансів взяло під повний контроль імпортну торгівлю Бессарабської області з Османською імперією, наклавши жорсткі обмеження щодо номенклатури, кількості і місця ввозу цих товарів [3, c.437-438].

    У жовтні 1823 р. на Бессарабію поширився митний тариф 1822 р., яким спрощувалася процедура оформлення товарів до російських губерній і дозволялося вивозити експортну продукцію до Туреччини тільки через Ізмаїл та Рені, до Австрії – через Новоселицю.

    17 лютого 1825 р. Державна Рада Російської імперії затвердила запропоновані Є. Ф. Канкріном «Правила для торгівлі з Бессарабією». На Бессарабією без обмежень поширювався Митний тариф 1822 р. Іноземні вироби дозволялося ввозити з Бессарабії до Росії тільки через Дубосарську та Могилянську митниці. Турецькі вироби дозволялося ввозити тільки через Скулянську та Ренійську митниці, австрійські вироби – через Новоселицьку митницю. Вивіз іноземних товарів до Росії морем дозволявся тільки через Рені. Всі товари, які вивозилися з Бессарабії до Росії обкладалися подвійним митом. Бессарабські вироби, що вивозилися до Росії поділялися на 2 групи: вироби, що не обкладалися митом (збіжжя, конопля, риба, ікра, шкіри, сіль), вироби, на які треба надати посвідчення про їх місцеве виготовлення (віно, горілка, фрукти, горіхи, тютюн, сир, віск, мед).

    Торговельна політика російського уряду викликала незадоволення з боку молдавських комерсантів, які вбачали в цьому утиски власних комерційних інтересів. Відомий публіцист Лев Аристидович Кассо прямо вказував, що такими діями Росія закрила Бессарабії зовнішню торгівлю з традиційними партнерами і поступово перетворила її на ринок збуту неякісної російської продукції. Однак статистичні відомості 1819-1821 рр. стверджують: напередодні прийняття Митного тарифу 1822 р. понад 73 % виготовленої продукції з Бессарабської області вивозилося до російських губерній ( це зокрема сіль, віно, горіхи, вовна, пшениця тощо) і лише 13 % до Туреччини та Австрії. Іншим докором російській адміністрації було те, що тариф 1822 р. підвищив удвічі мито на іноземні вироби, зокрема талаське вино. Фактично імпортні товари набули заборони в області, що мало катастрофічні наслідки для бессарабських купців, які активно займалися транзитною торгівлею. У 1819-1820 рр. 90 % імпортного вина в Бессарабії відправлялося до Одеси [4, c.63].

    Ці докори мали реальні підстави для деякої лібералізації торговельної політики імперії в області. Певною поступкою місцевим негоціантам була гільдійська реформа 1830 р. Усім корінним бессарабським купцям надали 10 років пільг, починаючи з 1831 р. Купці, селяни, міщани та прикажчики звільняються від сплати за торговельне свідоцтво протягом перших 5 років, у наступні 3 роки сплачується 25 % гільдійських податків, в останні 2 роки – лише 50 %. Бессарабські селяни отримали право бути внесеними до купецького стану, якщо поміщики та інші стани «не мають до них грошових претензій. Гільдійська реформа 1830 р. створила всі необхідні умови для зрівняння бессарабських комерсантів із російським купецтвом. Водночас вона зберегла певні пільги для мешканців Бессарабії [5, арк. 10].

    Суттєвою поступкою була ліквідація Дністровської митно-карантинної лінії, створеної ще у 1797 р. Митна лінія значно обмежувала торговельні операції з Одесою і ускладнювала процедура перевезення товарів. Іменним наказом Сенату від 26 вересня 1830 р. митна лінія була остаточна перенесена з Дністра до Пруту та Дунаю. З 1 березня ліквідувалися Дубосарський митний округ та Маякська і Парканська митниці Одеського митного округу.

    Утворювалися 2 митні округи: Скулянський та Ізмаїльський. Ізмаїльський митний округ проходив від Ізмаїльського градоначальства до Аккермана і складався з Ізмаїльської митниці, яка отримала право зберігання і відправки іноземних товарів та Ренійської, Аккерманської застав. Утворювалися карантини в Ізмаїлі, Рені, Аккермані, Базарчуке. Для покращення зовнішньої та внутрішньої торгівлі скасовувалися «Правила для торгівлі з Бессарабією 1825 р. Скасування Дністровської митної лінії та зняття торговельних обмежень суттєво сприяло розгортанню торговельних відносин. Оберти всіх бессарабських митниць зросли майже у 1,9 рази.

    Карта Ізмаїльского карантинного округу із зазначенням кордонів прикордонної варти

    Позитивні наслідки скасування дністровських митниць офіційно відзначили місцеві урядовці. Звітуючи за 1831 р. голова Скулянського митного округу зазначив: «з відкриттям вільного сполучення з Імперією повалилася внутрішня промисловість Бессарабії. Це відбулося через покращення постачання російських промислових виробів за нижчими цінами, водночас збут бессарабських фруктів, продовольства та вина став зручнішим». Остаточно бессарабська торгівля була переорієнтовано на потреби російського споживача у пореформені 1863-1865 рр., коли на регіон поширилося загальноросійське торговельне законодавство, яке остаточно скасувало залишки автономії і молдавського торговельного права [2, c.71].

    Таким чином, зовнішньоторговельна політика російського уряду щодо приєднаної Бессарабії мало неоднозначні наслідки: з одного боку були зруйновані традиційні комерційні зв’язки з Туреччиною, скасовано молдавсько-турецьке торговельне право, відбулося витіснення іноземних виробів менш якісними російськими, з іншого – відбулося залучення бессарабського виробництва до загальноросійського ринку, що активізувало економічні процеси в регіоні у першій половині ХІХ ст.

    Використана література:
    1. Свиньин. П. П. Статистика. Описание Бессарабской области. Составлено ведомства государственной коллегии иностранных дел надворным советником Павлом Свиньиным, 1.06.1816 г. // Stratum plus. – 2001-2002. – № 6. – С.342-498
    2. Томулец В. Н. Торговое законодательство и торговля Бессарабии с другими губерниями России в дореформенные десятилетия (1812 - 1861 гг.).: дис. … канд. ист. наук. – Кишинев, 1988. – 260 с.
    3. Скальковский A. А. Историческое введение в статистическое описание Бессарабской области // Журнал Министерства внутренних дел. – 1846. – Ч. 13. – С. 416-441
    4. Кассо Л.А. Россия на Дунае. Образование Бессарабской области. – М.: Печатня А. Снегирева, 1913. – 230 с.
    5. Предписания Бессарабского областного правления, Измаильского градоначальника об уплате гильдейской подати и приобретении свидетельств на право торговли – 19.02.1832-18.01.1836. // К.У. «Ізмаїльський архів». – Ф. 56. – Оп. 1. – Спр. 189. – 66 арк.



    Стаття надійшла 22.06.2020 р.


    Авторские серии

  • Аргатюк С.С.
  • Баковецкая О.А.
  • Волосевич Е.С.
  • Гулянович И.М.
  • Джумыга Е.Ю.
  • Дробный В.С.
  • Ефимов Г.В.
  • Жосан С.И.
  • Моторная И.
  • Позняков В.А.
  • Сапожников И.В.






  • community@kraeved.od.ua        КРАЕВЕД 2013-2020       Открываем историю одесского края