Процес розбудови мережі закладів початкової освіти в Одеському повіті у
ХІХ – на початку ХХ ст. проходив під наглядом повітового земства. Крім цього в
межах повіту існували навчальні заклади, де повне фінансове забезпечення
зосереджувалося в руках місцевих жителів, серед таких – школи у німецьких
колоніях.
Окрім фінансування з боку земства, у розпорядження повітової управи
починаючи з 70-х рр. ХІХ ст. надходили різні за формою пожертвування
спрямовані однак з єдиною метою – кращий розвиток мережі освітніх закладів.
Окреслені пожертви можна розподілити на грошові та матеріальні.
Серед матеріальних пожертв, у проаналізованих нами статистичних
матеріалах, зафіксовані фундації: з боку В. І. Голікова направлена 1872 р.
одеським нотаріусом В. О. Половинським, у розмірі 200 pуб., на розвиток
Баранівської школи, створеної 1869 р. Цього ж року земський лікар Я. В. Гольд,
заявляв про готовність відпускати на користь Северинівської школу 25 руб.
доти доки працюватиме окресленому містечку. Окреслена школа окрім цього
отримувала щорічно 100 руб. від опікуна окресленого навчального закладу
В. Ебергарда. Серед грошових пожертв можна виокремити надіслані повітовій
управі від редактора «Новоросійського Телеграфу» 20 руб. зібраних за його
ініціативи з метою покращення шкільної справи в Одеському повіті. Цікавим
прикладом фінансової підтримки земської школи є діяльність землевласника
Сухомлинова, власника маєтку при містечку Нечаяне. Ним, як опікуном
навчального закладу, в 1874 р. було пожертвувано лан гірки (сорт пшениці) для
продажу селянами з аукціону. Поселянам завдяки цій фінансовій операції
вдалося виручити 212 руб. на користь школи.
У 1890-ті рр. землевласниця Л. І. Курис щорічно фінансувала 100 руб.
вчителю за викладання співів у Курисово-Покровській школі, в 1893 р. нею
було пожертвувано, для найбідніших учнів школи: 5 свиток, 4 пари чобіт, 5
теплих сорочок і 5 пар штанів, котрі було роздано учням на розсуд викладача.
Любов Іванівна Куріс (1880-ті роки)
Частина меценатської допомоги надходила до шкіл у формі посібників та
шкільного майна. Відомий педагог В. А. Золотов, надав управі 951 примірників
15 назв книг і навчальних посібників власного видання для розповсюдження
серед сільських шкіл повіту.
У 1875 р. стараннями опікуна Одеського навчального округу було
передано на безоплатній основі 100 старих лавок та столі з першої гімназії та
прогімназії Одеси до земських шкіл Одеського повіту.
Клас народної (земської) школи
У 1877 р. сприянням директора народних училищ І. Т. Ісаїним навчальним
закладам надано книги для читання та підручники. Цього ж року Пименом
Семенютою принесено у дар школам Одеського повіту кілька навчальних
посібників: глобус, географічні карти, таблиці з природознавства та кілька
шкільних столів і лав нового зразка.
Одним із напрямків меценатської участі у розвитку шкільництва в межах
повіту було облаштування навчальних приміщень. У 1872 р. Северинівською
економією для школи було придбано будинок, котрий було пристосовано для
ведення занять. З метою формування ремісничих навичок серед учнів земських
шкіл, при окресленому навчальному закладі на поч. 1880-х рр. почалося
розширення існуючого ремісничого відділення спеціальний будинок для
майстерень, причому економією було відпущено 200 руб., а землевласниками:
В. І. Карповим та М. P. Нікшичем було відпущено 1500 куль очерету та 10
четвертей вапна відповідно.
Початок ХХ ст. сприяв новому витку меценатської діяльності у напрямку
підтримки розвитку шкільної мережі Одеського повіту. В 1903 р.
М. І. Брайкевичем було збудовано школу та квартиру вчителя в Богданівці за
власний рахунок. Враховуючи окреслене земством, його було обрано опікуном
окресленої школи та висловлено подяку за щедру пожертву. Того ж року в
містечку Благодатному землевласником Ф. О. Шполянським було відкрито та
передано земству школу загальною вартістю 8 000 руб. з однією десятиною
землі з метою створення городу при школі. Також поміщиком було вирішено
щорічно видавати на потреби школи 200 руб. для покриття витрат на сторожа,
освітлення й опалення будівлі.
Наступного року землевласником Х. І. Дукартом було збудовано шкільне
приміщення в м. Нечаяне. Одеське навчально-окружне управління виступило
перед Міністерством народної просвіти з пропозицією про нагородження
землевласника шийною медаллю на Анненській стрічці.
У подальші роки схожі меценатські дії робили: Є. Д. Розмаріцин шляхом
пожертвування будівлі для школи у Луб’янці Ряснопольської волості,
С. Ю. Ламзакі для школи на хуторі Зорино та М. Ф. Лузановим шляхом
фінансування ремонтних робіт для школи на хуторі Корсунці.
Михайло Фоміч Лузанов
Отже, на основі викладеного вище матеріалу, можемо зробити висновок,
щодо масштабності та почесності меценатської діяльності на теренах
Одеського повіту Херсонської губернії. При цьому необхідно зазначити про
зростання масштабів допомоги впродовж окресленого періоду, зокрема якщо у
70-ті рр. ХІХ ст. найпопулярнішим варіантом надання допомоги була фінансова
підтримка то на поч. ХХ ст. частина меценатів формувала свою допомогу у
вигляді надання готових шкільних приміщень.
Публікація:
Рижева Н. Меценатство та його роль у розвитку мережі освітніх установ Одеського повіту Херсонської губернії др. пол. ХІХ – поч. ХХ ст.
/ Надія Рижева, Віктор Дробний // Аркасівські читання: історичні та краєзнавчі дослідження: виклики та перспективи: матеріали ХІІ і ХІІІ Міжнародних наукових конференцій (20 травня 2022 р.; 26-27 травня 2023 р.). – Миколаїв: МНУ імені В. О. Сухомлинського, 2023. – С. 95–96. – (Історія України та краєзнавство).
